Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 23, 2020

До 170-річчя від дня народження Панаса Мирного

Автор:

|

Квітень 24, 2019

|

Рубрика:

До 170-річчя від дня народження Панаса Мирного

Панас Мирний

Панас Мирний (Панас Рудченко) народився 13 травня 1849 року в Миргороді на Полтавщині. Його батько Яків Рудченко працював бухгалтером. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі 14-літній хлопець пішов працювати. Чиновницька служба розпочалася 1863-го в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування у Прилуках, займає таку ж посаду в Миргородському казначействі.
Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини. На цей час припадають перші спроби літературної творчості та фольклористичної діяльності письменника. Частину зібраних фольклорних матеріалів згодом опублікував Іван Білик, брат автора, у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869-1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).
З 1871-го Панас Рудченко жив і працював у Полтаві. Його не приваблювала чиновницька кар’єр, тому починає пробувати свої сили в літературі. Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючи вечори за письмовим столом. Перші твори — вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав», підписані прибраним ім’ям Панас Мирний — з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда»1872 року. У 1870-1880-х рр. письменник продовжує інтенсивно працювати та його твори, через цензуру українського слова в Російській імперії, можна було друкувати лише за кордоном.
З молодих літ Панас Рудченко був пов’язаний із революційним визвольним рухом, з 1875-го брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія». Коли 1914 року заборонили вшанування пам’яті Тараса Шевченка, письменник у своїй відозві висловив глибокий протест і обурення діями російської шовіністичної влади. Повість Панаса Мирного «Повія» трактують як розповідь про класове розшарування інтелігенції в Російській імперії. Іван Франко, оцінюючи творчість письменника, писав: «Панас заглянув у душу чоловіка глибоко-глибоко».
Літературні твори Панаса Мирного захоплюють читачів, пробуджують у них людські почуття: радість, тугу, смуток, а також естетичні настрої. Свідченням цього є низка його оповідань «Ганнуся», «Як ведеться, так і живеться», «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко», «Лови»; повісті «П’яниця», «Лихо давнє й сьогочасне», «Голодна воля», «За водою»; феноменальний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні»; п’єса «Лемерівна», яка потім була екранізована.
Літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Як член комісії міської думи він брав активну участь у спорудженні пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві. Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до боротьби за свободу та рівноправність жінок. Співпрацює зі журналом «Рідний край», що видавався в Полтаві. Не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, письменник весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та офіційної влади була таємницею. Після окупації Полтави радянськими військами Панас Мирний, незважаючи на свій похилий вік, був змушений працювати у Полтавському губфінвідділі. Помер Панас Мирний 28 січня 1920-го. Похований у Полтаві. 1999 року на його честь в Україні викарбували пам’ятну монету.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply