Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 13, 2018

До 150-річчя від дня народження Миколи Чернявського

Автор:

|

Червень 14, 2018

|

Рубрика:

До 150-річчя від дня народження Миколи Чернявського

Микола Федорович Чернявський — відомий український поет, стильовою особливістю творчості якого є поєднання в поетичному слові різних напрямків — романтичного, реалістичного, модернізму та пленеризму (малювання на повітрі). Він народився 3 січня 1868 року в с. Торській Олексіївці Бахмутського повіту Катеринославської губернії (тепер — с. Октябрське Добропільського району) в сім’ї священика. Згодом родина переїхала в село Новобожедарівку Слов’яносербського повіту (зараз — Луганська область). Там закінчив початкову школу і продовжував навчання у Луганській приватній, а згодом і в Бахмутській духовній школі. Після неї вступив до Катеринославської семінарії, після закінчення якої одержав призначення вчителем до Бахмацької школи, в якій раніше вчився сам. Там викладав співи та музику, поповнюючи знання шляхом самоосвіти. Працюючи вчителем, підготував першу збірку поезій, яку видав у Харкові 1895-го під назвою «Пісні кохання». А вже за три роки виходить друга збірка поета — «Донецькі сонети», видана в Бахмуті чи не перша художня книжка, надрукована на Донбасі.
У своїй поетичній творчості поет звертався до теми шахтарської праці. У вірші «Шахтар» писав: «У сажі , чорний, як мара, // Рукою піт з лиця втира, // І кайлом вугіль б’є і б’є // В норі шахтар» У Бахмуті Чернявський видав кілька збірок творів Панька Куліша, а також збірку спогадів про видатного українського письменника «Щирі сльози над могилою П. О. Куліша». Після 12-річного учителювання 1901 року переїздить до Чернігова, де знайомиться з Михайлом Коцюбинським і Борисом Грінченком.
У нарисі «Червона лілея» Чернявський відтворив творчу лабораторію Коцюбинського. Поета цікавили різні аспекти літературного таланту прозаїка, його погляди на життєві явища. Адже щоб краще пізнати таємниці літературного процесу, їх краще вивчати на прикладах життя талановитих майстрів.
Писав прекрасні образні вірші, оповідання, нариси, перекладав із іноземних мов. Маючи «м’яку вдачу, з нахилом мрійливості», як писав про нього С. Єфремов, поет часто звертався до образів і картин природи рідної Донеччини, історії України, до наших пісень і фольклору. У своїй творчості Микола застерігав народ від революційної жорстокості, яка може принести муки і проливання невинної крові. Він, як і все покоління «Розстріляного відродження», благав схаменутися.
Історію переселення Чернявського до Чернігова переповідає у своїх спогадав відомий український політичний і культурний діяч Олександр Лотоцький. «Коли появився перший збірник його поезій «Пісні кохання», —згадував він,— я був тим збірником зачарований. І взагалі тоді книжка українська не густо появлялася, а такої насолоди, що давав той збірник, то таки не часто доводилося зазнавати. Зразу було знати, що це, писав він, що поет з великою милостю Божою».
Через свого приятеля Шрага улаштував Чернявського до статистичного відділу чернігівського земства, бо хотів якомога допомогти йому. «Треба сказати, що обставини перебування в чернігівській громаді особливо мали добрий вплив і на зріст політично-громадського світогляду письменника. До того часу жив він у дуже глухому провінціальному кутку, самотужки — інтуїцією поетичної думки — додумався до української ідеї та до писання українського мовою, але з погляду політичного був чистою скромною дитиною», — згадував Лотоцький.
Тоді Чернігів був одним з найбільш інтелігентних провінційних міст Росії, там було розвинене громадянське життя, свідома українська громада, тож для молодого поета це була добра школа громадського життя, яка позитивно вплинула на його інтелектуальний розвиток. Чернігівський період життя і творчості духовно збагатив поета, та рідні степові простори кликали Миколу додому на рідну близьку йому землю. Але обставини склалися так, що письменник зв’язав своє життя з близькою за географічними ознаками рідному Донбасу — Херсонщиною.
Там на початку ХХ ст. діяв потужний загал української інтелігенції, велася широка культурно-просвітницька діяльність. На Херсонщині письменник зустрів революційні події 1917 року, вчителював, керував «Просвітою», продовжував писати. Наприкінці 1920-х років у харківському видавництві «Рух» вийшли десять томів його вибраних творів.
Провідним мотивом у віршах пореволюційної доби зазвучав песимістичний настрій поета, котрий не зміг змиритися з придушенням національного відродження, штучним Голодомором в українських селах, посиленням більшовицького тероризму й аґресії проти української наукової та письменницької еліти. Поет явно відчуває, що за ним стежать спецслужби.
Вперше Миколу заарештували 1929 року у справі так званої Спілки визволення України, але відпустили. 1933-го заарештували вдруге. Та звільнили й цього разу. Але арешт 14 жовтня 1937 року став для письменника останнім. Його звинуватили у злочинах проти радянської влади. До персональної справи Чернявського додали протоколи допитів його знайомих письменників, колег із педагогічної роботи, вихованців. Хоча письменник жодних звинувачень не визнав, для фальшивого слідства це не мало значення.
7 листопада 1937-го «трійка» НКВС по Миколаївській області прийняла ухвалу розстріляти поета. Кривавий вирок виконали в Херсоні 19 січня 1938 року. Реабілітували Миколу Чернявського аж 1956-го. Відродження його імені почалося з 1964 року, коли донецький літературознавець В. Костенко надрукував у видавництві «Донбас» літературно-критичний нарис про життєвий і творчий шлях М. Чернявського «На шляхах велелюдних». 1966-го в Києві видали його двотомне зібрання творів. А 1987 року на малій батьківщині поета в загальноосвітній школі села Святогорівка Добропільського району відкрили його кімнату-музей. У 1990-х рр. таку ж обладнали і на території Артемівського краєзнавчого музею, в якому представлено «бахмутський» період творчості письменника. Після відновлення Української державності твори письменника доступні до їхнього вивчення. Схилімо наші голови зі співчуттям і вдячністю за недооцінену мужність наших національних героїв, котрі в неймовірних умовах захищали нашу національну гідність.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...