Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 15, 2019

До 140-річчя уродин Миколи Леонтовича

Автор:

|

Грудень 12, 2018

|

Рубрика:

До 140-річчя уродин Миколи Леонтовича

Музичне мистецтво з давніх часів в Україні та також із княжої доби мало вивчене. Перші визначні композитори з’являються в ХVIII ст., коли 1733-го створили відділ для навчання музики при Харківському колегіумі. Спів плекався й у Київській академії, а 1791 року в Почаєві вийшов перший «Вогогласник». Двір гетьмана Розумовського в Глухові став колискою музичного життя та культури. В цей час на нашому горизонті з’являються нові музичні таланти — М. Березовський (1745-1777), Д. Бортнянський (1751-1825) та А. Ведель (1767-1808). Врешті з’являється й М. Лисенко (1842-1912).
До цієї музичної плеяди приєднався і Микола Леонтович. Із ранніх років свого життя він жив красою народних мотивів, не відмовився від власного музичного думання і збагачення того, що яскраво заблистіло на небосхилі. Він зумів вкласти існуючу красу народних мотивів в свій додатковий настрій. В його музичних опрацюваннях твори набували космічної краси, якою безмежно зворушували людські почуття.
Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 року у селі Селевинці на Поділлі. Батько-священик добре грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Слухаючи гру батька, Микола і сам підбирав народні мелодії на музичних інструментах.
Від батька Леонтович успадкував гарний голос, любов до музики, щирий український гумор, а від матері — красу і ніжну музичну душу. Він мав стати духовною особою, успішно закінчив семінарію у Кам’янці-Подільському, одержав звання регента Петербурзької придворної співацької капели. Та священиком не став, працював учителем у Вінниці, на Донеччині, у степових селах тоді ще Катеринославської губернії. І не міг козак не побувати на Хортиці. Ця подорож надихнула маестро на обробку козацьких пісень.
1902-го Микола Дмитрович одружився з Клавдією Феропонтівною, яка з великою пошаною ставилася до музичної праці чоловіка. У родині підростали доньки Галина і Євгенія. Маестро керував учнівськими співочими колективами і творив власні обробки народних пісень, які співали також у родинному колі. Опублікував понад 200 таких творів — «Щедрик», «Козака несуть», «Мак» та багато інших.
Коли постала Українська Народна Республіка, Леонтович став комісаром Першої української капели, викладачем музично-драматичного інституту ім. Лисенка. Він із радістю сприйнявши українську революцію 1917-1920 рр., переїхав із родиною до Києва. Там узяв участь у створенні симфонічної капели ім. Лисенка, був активним членом гуртка музикантів, котрі мали намір організувати Товариство студіювання нової музики. Викладав хоровий спів на вечірніх дириґентських курсах при Музично-драматичному інституті ім. Лисенка. Працював у Київській учительській семінарії, замінивши на цій посаді Кирила Стеценка.
У справах організації хорових колективів Микола Дмитрович приїздив до Кам’янця-Подільського, який у 1918-1919 рр. був одним із головних культурних центрів України. Там він познайомився з талановитою молоддю: майбутнім солістом Львівської опери Михайлом Голинським, композитором Михайлом Гайворонським та іншими музичними діячами.
Наприкінці 1919-го Леонтович разом із родиною переїхав до Тульчина, де очолив місцеву «Просвіту». Читав лекції на політичні, економічні та літературні теми. Викладав у тульчинському жіночому єпархіальному училищі.
Суворої зими 1921 року Микола разом із донькою відвідали село Марківці, де жили батьки Леонтовича. Композитор планував разом з родиною виїхати за кордон. Та не так сталося, як гадалося. 43-річний Микола грав на роялі, а слухачем був його кат-убивця. На цій канапі композитор спав у ніч 23 січня, коли на світанку повноважений губернської ЧК Грищенко з гвинтівки застрелив Леонтовича через вікно й утік. У ніч 23 січня
З творів Леонтовича найбільше відомий його «Щедрику», мелодія якого стала символом Різдва для мешканців багатьох країн світу.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...