Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Feb. 22, 2018

До 140-річчя Флоренс Лайвсей

Автор:

|

Жовтень 23, 2014

|

Рубрика:

До 140-річчя Флоренс Лайвсей

Флоренс Лайвсей

Знайомі порадили п. Флоренс, котра шукала няню для своїх дітей Дороті й Софі, когось із «людей у кожухах». Так місцеві жителі називали українців. Вона дослухалася до поради. А невдовзі потому, коли журналістка сіла за фортепіано й почала награвати знайомі мелодії німецьких народних пісень, няня — більше мовою жестів, ніж словами — розповіла господині, що в її краю (а була це жінка з Калуського повіту) люди дуже люблять пісні, і тут же заспівала кілька з них. Господиня слухала жінку, мов зачарована. Це було для неї щось нове, незвідане та нечуване. Ось так відома канадська поетеса, перекладачка й журналістка вперше почула українську пісню.

Починаючи з 1915 року Флоренс стала добре відомою пропагандисткою української культури, фольклору, поезії та літератури. Часто виступаючи зі своїми доповіддями в театральних залах, народних домах і клубах Вінніпеґа, вона наповнювала свої доповіді розповідями про життя українського народу, ілюструючи сказане своїми перекладами поезії Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка й інших видатних поетів.
Так, у березні 1915-го поетеса двічі виступала зі своїм дослідженням «З історії української поезії» в найбільшій залі Вінніпеґа «Піпле Форум», стверджуючи, що український народ – це нація поетів, музикантів, артистів, яка викарбувала свою історію в піснях, і навіть довголітня неволя не змогла змусити його мовчати».
Читаючи свої переклади поетичних рядків Шевченка, Флоренс називала його славетним генієм української нації, а оповідання Марка Вовчка — «перлинами української літератури». Що ж до українських пісень і дум, то вже тоді її знання були досить глибокими в цій царині. Вона аналізувала їх за видами, жанрами, обрядовою приналежністю та літературним походженням. Понад те, поетеса сама йшла в оселі українських робітників і записувала від них пісні, легенди та перекази.
Розшукуючи ноти українських пісень, Флоренс познайомилася з українським церковним і громадським діячем Павлом Кратом, котрий не тільки допоміг їй опанувати українську мову, а й 1916 року – опублікувати збірку перекладів українських пісень під назвою Songs Of Ukraina With Ruthenian Poems. Були там і твори літературного походження, зокрема тексти І. Котляревського, Т. Шевченка, С. Руданського, Ю. Федьковича, С. Воробкевича: «У неділю не гуляла», «Чого ти ходиш на могилу?», «Сонце заходить, гори чорніють», «Тополя», «Не для людей, тієї слави», «Думка», «Нащо мені чорні брови», «У Навгороді, коло броду», «Ще не вмерла Україна» й інші. Характерною рисою цих перекладів було намагання перекладача якнайправдивіше зберегти ритмо-мелодичну тканину пісні, щоби її можна було не тільки читати, а й співати.
Звісно, не так просто було молодій перекладачці зберегти в англійській мові український національний кольорит із усіма його відтінками, відображенням історичної доби, характеру, настрою, темпу тощо. Важко було навіть із тлумачення українських слів. Тож дещо залишилося недокінченим, щось – пропущеним, але, загалом, збірка викликала помітне зацікавлення в канадської преси та літературознавців. Схвально відгукнулися про збірку українські критики.
1918-го Флоренс опублікувала збірник «Мої улюблені народні пісні» (Бостон, 1918), де вмістила баладу «Ой, не ходи, Грицю». Згодом її досить вдало виконувала народжена у Львові американська співачка Марцела Сембріч, зірка «Метрополітен-опери» у Нью-Йорку. Тепер баладу «Ой, не ходи, Грицю» під назвою The Daughter Of The Witch у США й Канаді охоче співає молодь, але в новій редакції тексту та з модернізованою мелодією.
Переклади українських пісень п. Лайвсей було уміщено й у збірнику «Народні пісні багатьох націй світу в англійських перекладах американських поетів» за редакцією Г. Ботсфорда (Нью-Йорк, 1921). А 1940 року в Нью-Йорку було видано її переклад повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся». Передмову до цієї книжки написав лорд Твідс Муїр, генерал-губернатор Канади.
Померла Флоренс Лайвсей унаслідок автомобільної аварії 28 липня 1953-го. Поховали її в Торонто.
1981 року у Вінніпезі за сприяння Дороті Лайвсей, доньки поетеси, було опубліковано книжку перекладів та українознавчих статей Флоренс Лайвсей під назвою «Спів віками». Вона містить переклади раніше не публікованих дум – «Втеча трьох братів з города Азова», «Самійло Кішка», «Смерть козака-бандуриста», декількох історичних пісень, драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та досить оригінальний переклад українського славню «Ще не вмерла Україна».
3 листопада минає 140 років від дня народження поетеси, але її не забуто. Україна вдячна їй за значний вклад у справу пропаганди українського художнього слова в англомовному світі.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...