Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 19, 2017

До 135-річчя від дня народження Олени Кульчицької

Автор:

|

Травень 04, 2012

|

Рубрика:

До 135-річчя від дня народження Олени Кульчицької

Олена Кульчицька, відома художниця, авторка численних акварелей і ілюстрацій до книжок, народилася 15 вересня 1877 року в місті Бережанах на Тернопільщині. Рід Кульчицьких походить із села Кульчиці, що під Самбором, де родина мала придомок Смитанка-Ручка. Батько Лев Кульчицький (1843—1909) — радник суду, адвокат, громадський діяч, член багатьох товариств, перший директор «Народної каси» в Косові. Мати — Марія Кульчицька (з дому Стебельська) (?— 29 грудня 1939-го). Сестра — Ольга Кульчицька (1875, м. Устечко — 29 березня 1940-го, Львів).

Оленка з дитинства любила малювати. На розвиток її мистецького обдарування мали вплив уроки батька, який сам цікавився живописом, але найбільше — мальовнича природа рідного краю, пам’ятки архітектури, поетика народних пісень, казок, переказів. Освіту Олена здобувала з 1894 року, закінчила восьмикласовий навчальний заклад при монастирі сакраменток у Львові. Кілька місяців (1901—1902) разом із сестрою Ольгою відвідувала Львівську художньо-промислову школу (тепер — Львівський державний коледж декоративного й ужиткового мистецтва імені І. Труша), де отримала перші уроки роботи з аквареллю в інспектора середніх шкіл Стефановича. Пізніше навчалась у щойно відкритій приватній художній школі С. Батовського-Качора та Р. Братковського. Згодом Олена вступає до Львівської студії художників реалістичного напрямку. 1907 року вона закінчує Академію мистецтв у Відні. 1909-го Кульчицька вперше виставила свої роботи у Львові, а згодом влаштовувала експозиції й у Києві, Полтаві, Харкові, Кракові, Варшаві, Познані, Відні, Берліні, Празі, а також у містах Канади та США. На всіх виставках мисткиня мала успіх, який заохочував її до подальшої творчої роботи.

Кульчицька створила надзвичайно знаменитий цикл картин, різних за технікою (олія, акварель, темпера, офорт, дерево, лінорит) і тематикою («Страсті Христові», «Війна», краєвиди Гуцульщини, портрети українських князів, письменників, гуцульська міфологія тощо). Вона також чимало зробила в царині книжкової ілюстрації, особливо до дитячих видань. Її ілюстрації виділяються досконалою технікою та знанням українського побуту. Будучи винятково працелюбною мисткинею, вона створила серію акварелей документальної вартості — ескізи народного одягу й творів народної архітектури. Олена плідно працювала в ділянці прикладного мистецтва — створила близько 80 проектів килимів, більшість із яких було втілено в життя на Глинянській ткацькій фабриці біля Львова.

Можна сказати, що Кульчицька творила своєрідний літопис народного мистецького життя. Такими є її живописні витвори: жанрові композиції «Жнива», «Діти зі свічками», портрети «На прощу», численні пейзажі тощо. Знаменною віхою в її молодому житті був 1912 рік, коли вона вперше взяла участь у Київській українській художній виставці. Там вона себе показала як визначна й одна з найталановитіших мисткинь у графіці, у сакральному живописі (створила унікальний іконостас), народному прикладному мистецтві, килимарстві; навіть проектувала меблі тощо. Усі її роботи викликали велике зацікавлення серед глядачів. Офорти «При лямпі», «Біля криниці», дереворити «Довбуш», «Зима», цикл «Історія княжих часів», численні ліногравюри, серед яких — відомі портрети «Українські письменники», значно наблизили наше малярство до Європи. Олена, здобула диплом педагога й вирішила піти працювати викладачем-художником до шкіл Перемишля. І в цьому прекрасному місті пропрацювала більш ніж 30 років. У княжому місті над Сяном вони разом із сестрою стали організаторами не лише українського мистецького життя, але також активно включалися в громадську роботу з дорослими. Художниця, не маючи власної сім’ї, жила разом із сестрою, й усі сили обидві жінки віддавали мистецько-освітній діяльності. У Перемишлі Олена допомогла створити музей «Стривігор», який став закладом культурної спадщини міста й околиць.

Олена Кульчицька була близькою і рідною для найширших мас у справі пробудження національно-державницького життя серед українців Надсяння, проводила серед жінок освітньо-виховну роботу. Водночас опрацьовувала для дітей читанки й альманахи та допомагала видавати журнал «Світ дитини». А понад усе вона феноменально оформила Франкового «Лиса Микиту».

Наприкінці 1938 року Олена Кульчицька зі сестрою та матір’ю повертається до Львова й оселяється у будинку біля Святоюрської гори. Робота знайшлася для неї в музеї етнографії, де мисткиня виготовила сотні зразків національного одягу різних реґіонів. Своїми роботами дивувала колеґ — на велелюдних церковних святах чи ярмарках могла безпомилково розпізнавати одягнених у відповідні строї жінок, з якого вони реґіону, навіть могла окреслити, з якого села походять.

Життя й творчість Олени Кульчицької в часи Другої світової війни — недостатньо вивчені. Відомо лише, що в ті роки вона, працюючи в музеї НТШ, займалася дослідженням народного мистецтва та педагогікою. Знаємо також, що 1943 року у Львові відбулася її виставка, організована Українським центральним комітетом і Спілкою українських образотворчих мистців. Експозиція була присвячена 35-й річниці творчої діяльності мисткині. Після другого приходу совєтів Олена залишилася у Львові. На щастя, під час арештів української інтелігенції в’язниця якось її обминула. Хоча совєтські комісари й наглядачі зі спецслужб за українською культурою критикували деякі твори Кульчицької за їхню суто українську тематику, навіть з’явилося кілька статей, де її засуджувалося за націоналістичні ухили. Але час минав, і 1945 року Олену, на її подив, призначили на кафедру оформлення книги в новоствореному Львівському поліграфічному інституті імені І. Федорова, де 1948-го вона отримала звання професора й надалі там працювала. Стосовно Кульчицької совєти застосовували подвійну гру й незрозумілу якусь, дивовижну тактику. Їй утруднювали життя й водночас толерували її діяльність. Коли затихли нападки на неї та цькування, її навіть обирали депутатом до Верховної Ради України. А згодом наділили високим званням народної художниці.

Приблизно в той період Олена Кульчицька випускає серію ліногравюр «Лихоліття українського народу». Велику мистецьку й наукову вартість мають її альбоми акварелей «Народна архітектура західних областей України» та «Народний одяг західних областей України». Оформлені Оленою Кульчицькою друковані видання ввійшли до золотого фонду української книжкової ілюстрації («Слово о полку Ігоревім» і «Тіні забутих предків»). Ілюструвала вона тритомну працю етнографа Стефаника. А понад усе — вона була піонером мистецького оздоблення дитячої книжки не лише на західноукраїнських землях, а й у цілій Україні. Ще скоріше багато сил художниця віддала килимарству: створювала ескізи орнаментів для килимів, які потім ткала її сестра Ольга. Вона створила також неповторні перлини з емалі, бронзи та майоліки.

У своїх творах Олена відтворювала дух народу так, як сама його відчувала. Спадщина Кульчицької — дуже багата. Лише в Національному музеї репрезентується близько 250 робіт. Це — мала частка з того, що створила за життя та залишила по собі майстриня. У мистецькому доробку художниці — понад 4 тис. тільки графічних робіт, а загалом у фондах художньо-меморіального її музею — близько 8 тис. експонатів. За свої знамениті художні твори Олена Кульчицька отримала цілу низку різних нагород. Слід згадати, що навіть уряд УРСР 1967 року ухвалив указ про присудження Кульчицькій високої премії імені Т. Шевченка.

Олена Кульчицька у Львові жила на вул. Листопадового Чину, 7, де зараз відрито її меморіальний музей. Одній із вулиць у Залізничному районі міста Лева присвоєно ім’я Кульчицької. Померла українська популярна художниця 9 березня 1967-го у Львові, її було поховано з почестями на Личаківському цвинтарі, у родинному гробівці на полі 72, де також спочиває її сестра Ольга Кульчицька (1875—1940), українська майстриня художнього килимарства.

Вічна пам’ять і шана Олені Кульчицькій!

Ярослав Стех

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...