Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 25, 2019

До 130-річчя від дня народження Лева Ревуцького

Автор:

|

Лютий 20, 2019

|

Рубрика:

До 130-річчя від дня народження Лева Ревуцького

Значну роль у популяризації українського музичного мистецтва зіграв Лев Миколайович Ревуцький. Він народився 20 лютого 1889 року в с. Іржавець Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер — Чернігівської області) в сім’ї попечителя сільської школи. Батьки майбутнього композитора дуже любили музику, що, безперечно, сприяло пробудженню і ранньому розвиткові обдарованого хлопця. Освоєні ранні твори Левко грав в родинному колі на фортепіано. За те, що мав абсолютний слух до музики, його прозвали Камертоном.
Навчався в музичній школі Н. Тумановського у фортепіанному класі М. Лисенка. «Лисенко став для мене зразком ставлення до своєї мистецької справи», — згадував пізніше Ревуцький. Там він познайомився з такими шедеврами композиторів, як «Гетьмани», «Ой Дніпре, мій Дніпре», «Молітесь братія, молітесь», «За думою дума», «Ой милий Боже України» та десятки інших. Закінчивши ґімназію, Левко вчився на фізико-математичному факультеті Київського університету, з якого перейшов на юридичний факультет і тоді ж став продовжувати заняття фортепіанною грою в музичному училищі Російського музичного товариства.
Незабутні враження, що залишилися після поїздок до Москви та Петербурга і відвідини там театральних вистав і концертів, викликали у Ревуцького ще дужче бажання займатися музикою. У 1913-1916 рр. навчався композиції у Київській консерваторії в класі композиції Р. Ґліера та класі фортепіано у С. Короткевича. 1916-го паралельно закінчує і консерваторію, і Київський університет. Тоді ж одружився, вчителював. За дорученням земства проводив постійні спостереження на метеорологічному пункті, систематично готував різні діаграми та статистичні дані.
Згодом він вирушає на фронт, а демобілізувавшись на початку 1918 року композитор оселяється в Прилуках. 1924-го Ревуцького запрошують до Києва на посаду викладача Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Відтоді він повністю віддається педагогічній справі, спершу як викладач, а потім як професор музично-теоретичних дисциплін і вихователь виконавських і композиторських кадрів. У 1930-х рр. Ревуцький чимало досягнув на композиторській ниві.
За значні заслуги у сфері культури композитору 1942 року присвоїли звання народного артиста УРСР, а 1944-го — народного артиста СРСР. У повоєнний період він із молодечою енергією береться до відновлення мистецько-культурного життя на теренах Радянської України.
Упродовж 1944-1948 рр. Ревуцький очолював Спілку композиторів України. Його обирали депутатом Верховної Ради України ряду скликань. На 1950-ті рр. припадає величезна робота з редагування та підготовки до друку творів Лисенка, яку вдалося виконати успішно. Композитор займався суспільно-громадською працею, виступав у музичному журі, брав участь у музичних з’їздах і конференціях. Ревуцький — автор творів великих музичних форм: соната для фортепіано, дві симфонії (друга на теми українських народних пісень — 1926, у новій редакції — 1940), два концерти для фортепіано. Ці твори написані з тонким знанням виконавчої майстерності, одні з перших в українській музичній літературі. Також у творах менших форм (фортепіанні прелюдії, твори для скрипки й віолончелі з фортепіано) Ревуцький дуже оригінально користувався засобами музичної мови та технічними прийомами. Серед вокальних творів відзначається кантата «Хустина», як і прекрасні обробки народних пісень для голосу з фортепіано, в яких особливо цікаві фортепіанні партії, трактовані наскрізь самостійно (окремі збірники «Галицькі пісні», «Сонечко», «Козацькі та історичні пісні»). Лев Миколайович творчо розвинув методику Лисенка та Леонтовича, що полягала у нерозривному злитті музичного фольклору з досягненнями гармонічного мислення кінця XIX ст. Він збагатив українську музику індивідуальними стилістичними знахідками. Композиторський стиль Ревуцького формувався на основі глибокого і всебічного пізнання національного народного мелосу та перетворення традицій сучасної професійної музики. Творам митця притаманна життєствердна настроєність, ліризм, стриманість, широта і багатство емоцій. Розмірена, виразна мелодика поєднується з напруженою складною гармонікою. Ревуцький розкривав дійсність і в лірико-драматичному, і в лірико-епічному ключах. Його творчість увійшла до золотого фонду української класики: Друга симфонія і фортепіанний концерт — перші значні твори цих жанрів в українській музиці. Значний внесок композитор зробив і в розвиток жанру обробки прекрасних народних пісень. У його творчій спадщині є близько 120 оригінальних обробок.
У творчому доробку Ревуцького — численні вокально-симфонічні твори: кантата-поема «Хустина» (сл. Т. Шевченка, 1923, 2-га ред. — 1944), «Ода пісні» (сл. М. Рильського, 1956), «Зима» (сл. О. Олеся, 1924). Для голосу з оркестром — «Монолог Тараса Бульби» (сл. М. Рильського за повістю М. Гоголя, 1956), чотири українські народні пісні — «Червона ружа», «Їхав козак» (1928), «Та ой крикнули журавлі», «Чуєш, брате мій» (1959) тощо. Для симфонічного оркестру — Симфонія № 1, ч. 1 і 3 (1916-1920, 2-га ред. першої частини — 1957), Симфонія № 2 (1927, 2-га ред. — 1940), Козачок (1936), Увертюра до опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1952). Для фортепіано з оркестром — Концерт (1934, остання ред. — 1963). Для камерних ансамблів — «Інтермецо для скрипки і фортепіано» (1955), «Балада для віолончелі і фортепіано» тощо.
Помер Левко Ревуцький 30 березня 1977 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. Для вшанування покійного його ім’ям назвали музичні колективи і заклади, зокрема, музичне училище в Чернігові, загальноосвітню школу в с. Іржавці, дитячу музичну школу № 5 у м. Києві, пароплав на ріці Дніпро. На честь Ревуцького назвали одну з вулиць Києва у Дарницькому районі. Щорічно наприкінці лютого проходить вручення Премії ім. Л. М. Ревуцького Міністерства культури України. В с. Іржавець функціонує музей-садиба Л. М. Ревуцького та Д. М. Ревуцького. Разом із Б. Лятошинським Л. Ревуцький вважається найвпливовішим діячем української музичної культури своєї епохи. Випускниками його класу були М. Дремлюга, В. Гомоляка, О. Андреєва, Г. Жуковський, Г. Майборода, В. Керейко, А. Филипенко, С. Жданов, А. Коломієць, О. Зноско-Боровський, В. Рождественський, Л. Грабовський та інші.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...