Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 18, 2018

До 130-річчя уродин оперної співачки Інни Бурської

Автор:

|

Лютий 01, 2018

|

Рубрика:

До 130-річчя уродин оперної співачки Інни Бурської

На цьому фото — Інна Бурська, котра першою зі співачок (меццо-сопрано) українського роду стала солісткою Метрополітен-опери в Нью-Йорку та виступала на оперних сценах театрів Чикаґо, Сан-Франциско, Балтимора, Лос-Анжелесу, Філадельфії.
Інна Володимирівна Бурська народилася 9 вересня 1888-го в Житомирі. Музичну освіту започаткувала в музичній школі Миколи Лисенка в Києві, після закінчення якої вдосконалювала мистецтво оперного співу в Італії. 1908 року вийшла заміж за Вітольда Бурського, професора східних мов і філософії. Але цей шлюб не був довготривалим. 1913-го після повернення в Україну співачку прийняли до Київської опери, де вона познайомилася з оперним співаком Петром Скибою та вийшла за нього заміж. Після двох років спільних виступів у Києві вони виїхали в Одесу.
Восени 1916 року, під час постановки опери «Гугеноти» Дж. Мейєрбера Петро невдало вистрибнув у вікно й сильно вдарився головою об металеву раму. Це спричинило пухлину мозку. 26 грудня співак блискуче виступив у «Піковій дамі», а 2 січня 1917-го під час постановки «Травіати» просто на сцені втратив свідомість. 26 грудня він помер на руках у дружини. Це так вплинуло на фізичний стан співачки, що вона більше в Одесі на сцену не виходила.
Сезони 1917-1918 рр. Інна співала в Тобольську й Єкатеринбурзі, а 1919-го, в складі російської «Ґранд Опера Компані» виїхала в гастрольну поїздку Китаєм, Японією, Малайзією, Філіппінами, Індією й Індонезією. 20 жовтня 1921-го в складі цієї ж компанії співачка прибула в США й оселилася в Чикаґо, де її прийняли солісткою «Сівік Опера Компані», а восени того ж року підписала контракт на виступи в «Метрополітен-опері» в Нью-Йорку й дебютувала в опері «Кармен» Ж. Бізе.
Виступ був настільки успішним, що публіка просто шаленіла. Своїм темпераментом і вродою співачка доводила чоловіків до згуби. В американській пресі сповіщалося, що такої, як вона, танцюючої Кармен у Нью-Йорку ще не було. Музикознавець Чарлс Мінзер характеризував її як чудову співачку з голосом, що хоч і не виділявся багатством обертонів, зате на сцені вона була «левицею» зі сяючими очима. «Я бачив її в «Ромео і Джульєтті» за участю Талії Сабанієвої, Амнеріс у «Аїді», пані Ґлин у «Петер Ібетсон» Джімса Тейлора, Любави в «Садко» М. Римського-Корсакова», — писав він у своїх спогадах і згадував, що Інна була високою на зріст, можливо, аж занадто як для оперної співачки, але такого вогню та темпераменту не було в жодної з її колег по сцені.
У 1923-1937 рр. співачка міцно закріпилася в складі солістів «Метрополітен-опера», де її партнером по сцені став славетний польський бас Адам Дідур, мати котрого була українкою. 26 лютого 1926 року вони разом виступили у великому концерті, що відбувся в Гай-скул-аудиторіум м. Перт-Амбой (штат Нью-Джерзі) з програмою українських народних пісень.
12 листопада 1928 року Інна Бурська прийняла американське громадянство. У Сан-Франциско вона виконувала партії Памели («Фра-Д’яволо» Де Обера) та Кармен («Кармен» Ж. Бізе), а в Філадельфії Сузукі («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Бостан («Багдадський цирульник» П. Корнеліуса та Кухарочки («Соловей» І. Стравинського). Співачка вільно володіла українською, польською, російською, італійською, французькою й англійською мовами.
Її партнерами по сцені були Тітто Руффо, Адам Дідур, Джордано Мартінеллі, Ґеорґій Чехановський, Талія Сабанієва, Димитрій Кріона, Мілтон Крест, Лукреція Борі, Анжело Бада, Беньяміно Ґіґлі, Маріон Талей, Луї Дангело, Едвард Джонсон, Еціо Пінза, Еллен Далоссі.
Виступала в концертах, де виконувала «Гопак» із опери «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського й українські народні пісні «Гречаники», «Стоїть гора високая», «Коли б мені, мамо, намисто» та «Думи мої» на сл. Т. Шевченка. 11 травня 1925 року в залі чиказької «Лірик-опери» вона виступила з інтернаціональною концертною програмою разом із відомим співаком Тітто Чіпа. Неодноразово звучав її голос на хвилях американського радіо WEAF NBC. О третій годині 12 березня 1932 року на хвилях цього радіо прозвучала за її участі (партія Любави) й опера «Садко» М. Римського-Корсакова.
У «Метрополітен-опера» голос співачки було записано на платівках у виконанні уривків із опер «Пеллеас і Мелізанда» К. Дебюсі (1934), «Петер Іббетсон» Д. Тейлора, дует Амнеріс і Радамеса з «Аїди» Дж. Верді. Дует вона співала разом із тенором Джордано Мартінеллі, якого вважають найвідомішим тенором ХХ ст. після Карузо. Існує думка, що Джованні доволі наполегливо намагався бути схожим на Енріко й казав: «Якщо уявити, що можна об’єднати в одному тенорі все найкраще від Джилі, Пертіле, Лаурі-Вольпі й мене, — то все одно такий співак був би не вартий Карузо навіть шнурівки зав’язувати!».
Крім «Метрополітен-опери» в Нью-Йорку, співала на сценах театрів Чикаґо, Сан-Франциско, Балтімору, Лос-Анжелесу, Філадельфії. На оперних сценах Інна виконувала не так уже й багато партій, але деякі з них повторювала кількість разів, зокрема партію Сузукі («Мадам Баттерфляй») співала 52 рази.
Вийшовши на заслужений відпочинок співачка давала в Нью-Йорку приватні уроки вокалу. Дітей у неї не було й щоб позбутися самотності 1938 року повернулася в Європу, де в Варшаві жила її сестра Поліна Мединська. Та, вчасно зорієнтувавшись у передвоєнному стані, повернулася до США й під іменем Інна Бурс працювала в одному з медичних заведень Чикаґо. Інна Бурська померла 25 червня 1954 року в Нью-Йорку, де й поховали її тлінні останки.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...