Новини для українців всього свту

Saturday, Apr. 4, 2020

До 130-річчя уродин Емілії Корнатової

Автор:

|

Березень 25, 2020

|

Рубрика:

До 130-річчя уродин Емілії Корнатової
Емілія Корнатова

Навесні 1910 року до Нью-Йорку прибула невеличка на зріст дівчина Емілія Угорчак. У документі, який вона показала під час перетину кордону США, зазначалося, що вона народилася 15 лютого 1890-го в околиці Львова, і там же закінчила гімназію. Причину свого приїзду пояснювали тим, що вона з бідної селянської родини. До Америки її запросив вуйко Семен, брат батька. Та перш ніж влаштуватися на роботу, Емілія зайшла до церкви св. Юра, де прочитала оголошення про набір співаків до українського хору «Нью-Йорський боян», керівником якого був Мирон Гундич, уродженець с. Зарваниця, що на Тернопільщині.
Дириґента дівчина знайшла в товаристві з колишнім хористом Яковом Корнатом, уродженцем Тисьмениці, що біля Станіславова, котрого теж цікавило, що то за «пташка», яка тільки прибула в Америку й уже рветься на сцену. А в дівчини виявилося сильне, барвистого тембру меццо-сопрано. Її виконання пісні «Розвійтеся з вітром» Я. Степового на слова І. Франка так його схвилювало, що аж серце защеміло. Тож не дивно, що невдовзі Емілія стала пані Корнат.
У Нью-Йорку Яків мав крамницю з продажу білизни та матеріально стояв доволі добре. Після одруження придбав власний будинок, догляд за яким був єдиним обов’язком господині, а щоб не гаяти даремно часу, вона почала навчатися гри на скрипці, вокального співу та драматичного мистецтва при студії товариства «Гайдамаки». Вперше на сцені Емілія з’явилася в ролі Явдохи, дружини багатого ґазди Клима Федорчака в комедії «Параця» Лева Лопатинського. Це сталося 5 жовтня 1912 року в «Мангеттен-голлі». Незадовго перед тим у рекламному оголошенні газети «Свобода» зазначалося: «Параця», — се найгарніша штука, яка вийшла з-під пера сего талановитого автора «Свекрухи» та прочих п’єс». Наступною була роль Наталі у виставі «Степовий гість» Б. Грінченка. Прем’єра відбулася 14 червня 1913-го в престижному «Арлінґтон-голлі». А ще за рік Емілія започаткувала успішні виступи в опері. 20 червня 1914 року вона виконала партію Одарки в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Українська преса писала: «Емілія Корнатова поводилася на сцені зовсім свобідно та дуже вільно достроювалася до ролі п. Корикори. У него красний баритон, а в неї — милий і м’ягонький сопран. Співані ними соля, а особливо дуети виходили так гарно, що публіка не могла налюбуватися».
30 жовтня 1915-го в залі «Купер-Юніон-голл» відбувся великий святочний концерт у честь гетьмана України Івана Мазепи. З великим захопленням численна публіка сприйняла виступ Емілії, котра виконала «Якби мені, мамо, намисто» на слова Т. Шевченка та музику М. Лисенка. Про цю подію в українській пресі зазначалося: «Звісна нью-йоркській публіці співачка Емілія Корнатова справила дуже гарне враження, і, коли голова «Української бесіди» В. Княгницький вручив їй китицю живих роз, зал вибухнув бурею оплесків». Тоді ж на біс, у супроводі хору під орудою Мирона Корикори, вона виконала пісні «Дівча в сінях стояло», «І звідси гора» та «Ох, не люби двох».
З не меншим успіхом відбувся виступ співачки 12 березня 1916 року, де вона брала участь у великому концерті, що відбувся в «Мангеттен-голлі», де виконала соло «Із сліз моїх» Д. Січинського, а в дуеті з В. Лавришко — «Зіронько мила». Хор «Української бесіди» під батутою М. Корикори виконав пісні «Гімн заморських українців» С. Людкевича на слова С. Воробкевича, «Слава нашим козаченькам» М. Лисенка, «Вулиця» Ф. Колесси, «Ой, кряче, кряче» з баритоновим соло М. Трача. Концерт закінчився виконанням славня «Ще не вмерла Україна».
Емілія не залишала й театральних підмостків. 19 листопада 1916-го вона виступила в комедії «Як жінки чоловіків морочать». Про це в газеті «Свобода» від 18 листопада повідомлялося: «Ясні зорі». Нью-Йорк. Заходом товариства «Українська бесіда» 19 листопада 1916 року в залі «Арлінґтон-гол» відбудеться вистава комедії Г. Барановського «Як жінки чоловіків морочать». Дійові особи: Нечипір — Т. Татарський, Настя — Е. Корнатова, Опанас — І. Драган, Ганна — А. Федоришин, Кузькін — Я. Мірусь, Фельдфебель — І. Атаманець. Дириґент М. Корикора. Режисер Я. Мірусь». 18 лютого 1917-го вона взяла участь у драмі «Назар Стодоля» (Галя) Т. Шевченка, а водночас — здійснила кілька виступів у «Запорожці за Дунаєм» та брала участь у концертах із професійними співаками Марією Корінь, Гнатом Палажієм, скрипалем Павлом Келичавою, піаністкою Вірою Стеткевич. Цікаво, що від квітня 1918-го у зв’язку з початком економічного спаду в країні, за законом штату Нью-Йорк у неділю заборонили всякі культурні заходи, всі театри в місті були зачинені. Дозволяли їх організовувати лише національним меншинам. Цим скористалося товариство «Українська бесіда» і започаткувало в Нью-Йорку недільні полудневі концерти в стінах Українського народного дому. Перший із них відбувся в неділю, 28 квітня, а серед артистів були співачки Е. Корнатова, М. Рубінівна, М. Корикора та В. Лавришко.
Восени 1918-го театр «Українська бесіда» перейменували в «Українську оперову дружину» і колектив приступив до роботи над оперою «Катерина» М. Аркаса. Про її постановку в газеті «Свобода» від 26 грудня 1921 року сповіщалося: «Вистава опери «Катерина». На українські Різдвяні свята 7, 8, 9-го січня 1922 року буде поставлена перший раз в Америці українська опера «Катерина» Миколи Аркаса. Ця опера в трьох діях. У постановці опері братимуть участь відомі українські артисти, як: Юлія Шустакевич (Катерина), Емілія Корнатова (Мати), Володимир Ділов (Батько), Володимир Лавришко (Андрій), Володимир Ярема (Іван). Співатиме хор у кількості 60 осіб та гратиме повний склад симфонічного оркестру. Спеціально до цієї опери приготовнено «Балетну коломийку» в 4-ри пари, нові костюми та декорації. Перші вистави відбудуться в Українському Домі при 5-тій вулиці Нью-Йорка». Постановки цієї опери було відновили 23 березня 1924-го за участі Михайла Швеця з Полтави та Михайла Зазуляка зі Львова. Дириґував Мирон Корикора, уродженець Сокаля. 29 березня тим же складом було поставлено «Наталку Полтавку» М. Лисенка, а наступного дня —«Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського.
Не залишилася співачка й осторонь громадської діяльності. 1924 року в Нью-Йорку група жінок згуртувалася в Український демократичний клуб. А 1925-го, коли кількість таких організацій збільшилося до п’яти, створили Союз українок Америки (СУА). Його очолила артистка «Української бесіди», уродженка м. Теребовлі Юлія Шустакевич. Емілія була головою 4-го відділу СУА м. Нью-Йорку.
Починаючи з 1925 року Емілія брала приватні уроки вокального співу в професора Юрія Кириченка, випускника Лейпциґської консерваторії, колишнього хориста Української республіканської капели О. Кошиця, а згодом — дириґента хору «Бандурист», одного з найкращих українських хорів в Америці. Не можна сказати, що якість її голосу значно змінився, але професійність і мистецтво співу зросло помітно.
Пам’ятними залишилися для українців Нью-Йорка її виступи в концертах пам’яті Івана Франка (29 вересня 1926 року), святочному концерті пам’яті Т. Шевченка (20 березня 1927-го), що відбулися в Українському народному домі. Він закінчився сценічною дією «На Тарасовій могилі» Б. Лепкого. Дохід призначили для українських інвалідів та учнів «Рідної школи».
У червні 1929-го грамофонна компанія «Колумбія» випустила в світ платівку зі записом «Вечорниць» із незакінченої оперети «Назар Стодоля» П. Ніщинського, де Емілія виконувала головну роль і співала арію «Зоря з місяцем розмовляють». На жаль, це єдиний запис голосу Емілії Корнатової.
І знову опера. 28 лютого 1932 року в залі Українського народного дому ще раз ставили оперу «Катерина» М. Аркаса. За постановку взялася славетна оперна співачка та режисерка Марія Гребенецька, котра зібрала для цього найкращих співаків Нью-Йорка, зокрема, І. Великаніва, М. Гребінецького, Е. Корнатову, В. Ярему, І. Яремівну. Співав хор із 26 осіб, колишніх хористів Українського національного хору О. Кошиця та оркестр М. Вдов’яка.
З грудня 1932-го Емілія Корнатова входила до комітету по збору коштів на Всесвітню виставку в Чикаґо й особисто внесла тисячу доларів. 8 травня 1935 року співачка співала на вечорі товариства приятелів української музики участь, в якому брали оркестр М. Гайворонського і скрипаль Р. Придаткевич.
28 лютого 1948-го Емілію Корнатову обрали головою відділу СУА Товариства ім. Ольги Басараб у Нью-Йорку. Відзначаючи це призначення, рецензент «Присутній», писав: «Емілія Корнатова й Антоніна Ольшевська настільки відомі ньюйорській публіці, що про них нема чого більше розповідати, бо вони мають тут свою сталу марку».
Після смерті чоловіка Якова, що сталася 10 вересня 1952 року, Емілія виїхала до Маямі (штат Флорида), де жила її старша сестра. Там і померла 14 грудня 1976-го у віці 86 літ. Її тлінні останки спочивають на Кальварійському кладовищі в Нью-Йорку біля свого чоловіка.
35 років віддала Емілія Корнатова сцені. Співала в операх «Запорожець за Дунаєм» (20 виступів), «Наталка Полтавка» (20 виступів), «Катерина» (чотири виступи), драмах «Американський шляхтич» о. Стефана Макара, «Степовий гість» Б. Грінченка, «Проклята доня», «Марта — сирота», «Дух часу» Н. Кобринської, «Ніч на Івана Купала» М. Старицького, комедії «Як жінки чоловіків морочать» Г. Барановського. «І не було імпрези, — писав про неї Мирон Сурмач, — в якій не брала б участі Емілія Корнатова, завжди в головній ролі у виставі, чи опері та ніколи за це вона не брала ломаного цента, кажучи: «Дав Бог талант, то треба людям послужити!»

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online