Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 22, 2018

До 120-річчя від дня народження Василя Бобинського

Автор:

|

Липень 19, 2018

|

Рубрика:

До 120-річчя від дня народження Василя Бобинського

Василь Бобинський запам’ятався в історії української літератури як поет, публіцист, перекладач і літературний критик. З нагоди його роковин у міській бібліотеці Червонограду вирішили провести ряд цікавих заходів — літературні вечори, поетичні години, книжкові виставки, тематичні полиці, щоб у міру можливостей ознайомити зацікавлених читачів із життям та творчою діяльністю цього унікального письменника. Вже пройшли зустрічі під гаслом «Василь Бобинський: літературний портрет» і літературні читання «Гаряче серце у залізному панцирі».
Василь Бобинський народився 11 березня 1898 року в Кристинополі (тепер — Червоноград Львівської області). Його батько Петро, залізничний сторож, прагнув дати освіту обдарованому синові, планував відіслати його на навчання до гімназії спершу до Львова, а потім до Відня. Юнак досконало знав західноєвропейські літератури, повністю опанував французьку, німецьку, польську та російську мови та зробив чимало цінних поетичних перекладів.
На початку 1916-го Василь зголосився добровольцем до Українських січових стрільців (УСС), котрі виступали в складі австро-угорської армії. У цей час виходять друком його перші публікації. 1919 року з’являється збірка «В притворі храму», характерна естетично-модерністичними пошуками молодого поета. Він глибоко осмислює пройдений шлях у рядах УСС і дістається Києва. Там знайомиться з модерністами Я. Савченком та Д. Загулом.
Восени 1921 року повертається до Львова, що тоді входив до складу Польщі. Зайнявся творчістю, редагував легальні та напівлегальні видання.
1922-го діяч налагодив співпрацю з прокомуністичною пресою Західної України, тяжіючи до групи революційних письменників «Горно». Видавав літературні журнали «Світло» (1925-1928), «Вікна» (1928-1930), що працювали на радянську пропаганду. 1 травня 1926 року поліція закрила журнал «Світло» та запроторили Бобинського на п’ять місяців до буцегарні, в якій свого часу перебував Іван Франко. У в’язниці Василь пише поему «Смерть Франка». Пізніше, коли став редагувати журнал «Вікна» письменник намагався поєднувати в одному виданні мистецький модернізм і вплітав комуністичну ідеологію.
1930-го Бобинський наважується переїхати до Харкова і з цього моменту починається його трагедія. Письменник вирішив вступити на навчання в аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Шевченка в Харкові, але майже відразу потрапив він під пильний нагляд спецслужб. 25 грудня 1933 року його заарештували, звинуватили у приналежності до терористично-диверсійної організації і засудили до трьох років концтаборів. В обвинувальному висновку, підписаному оперуповноваженим секретно-політичного відділення Соколовим писалося: «Бобинський як за кордоном, так і на Радянській Україні займався розвідувальною діяльністю на користь УВО, був пов’язаний із самим Донцовим і його групою».
Покарання відбував на Соловках і на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, а після звільнення з табору жив на засланні. Після звільнення чоловіка знову заарештували та за рішенням «трійки» розстріляли 28 січня 1938-го. Лише 26 жовтня 1956 року його реабілітували посмертно.
Поетичну спадщину В. Бобинського складають збірки «В притворі храму» (1919), «Ніч кохання» (1923), «Тайна танцю» (1924), «Поезії. 1920-1928» (1930), поема «Смерть Франка» (1927), а також збірник публіцистики «Статті й памфлети» (1933).

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...