Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 16, 2018

До 100-річчя від дня народження Василя Бережного

Автор:

|

Жовтень 31, 2018

|

Рубрика:

До 100-річчя від дня народження Василя Бережного

Серед численних українських письменників є й дуже цікавий автор Василь Бережний. Він народився 26 червня 1918 року в селі Бахмач Чернігівської області у селянській родині. Після закінчення загальноосвітньої школи вступив до Українського технікуму журналістики в Харкові, який успішно закінчив 1937-го. Вже 1936 року став дописувати до газет, а після закінчення школи працював у редакціях газет «Прапор комуни», «Молодий комунар» у Бахмачі та Чернігові. Як згадував уже в зрілому віці, ще під час навчання в Харкові йому трапилося побувати в обсерваторії, уперше поглянути на небо в телескоп. Гострі піки місячних гір, освітлені сонячним світлом, їхні різкі тіні, тріщини, пряма стіна, схожа на циклопічну інженерну будівлю, — все це залишило приголомшливе та незабутнє враження. Ця подія надихнула його написати своє перше науково-фантастичне оповідання «Планета житиме», надруковане 1938-го. Але воно не стало початком літературної діяльності в галузі фантастики — до того часу мине ще майже два десятки років, коли автор повернеться до цього жанру. Під час німецько-радянської війни Василь Бережний був рекрутований до війська. Воював на фронті у танкових військах, зазнав багато вражаючих і болючих вражень. Кожна участь у війні залишає в пам’яті воїна невмирущі переживання. По своїй волі чи неволі солдат у кривавій боротьбі проходить через неймовірні випробування, через втрати друзів і близьких у вояків зроджуються глибинні рефлексії. Василь героїчно виявляв неперевершену стійкість і мужність, докладаючи великих зусиль у перемогу над фашизмом. За героїчну участь у війні його відзначили бойовими нагородами: орденом Вітчизняної війни II ступеню, медалями та Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Після закінчення війни і демобілізації Бережний переїхав до Києва і повернувся до журналістської роботи. Працював у редакціях газет «Молодь України», дописував статті до журналів «Дніпро», «Вітчизна», «Україна». А 1952 року закінчив журналістику у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка. В перших своїх статтях Василь писав про свої переживання на фронті, як часто в боях живі солдати заздрили мертвим, вмирали зі зброєю в руках, щоб не здатися ворогові, який безжально знущався і катував полонених.
Політична система, в якій довелося жити Бережному, особливу увагу звертала на зміст друкованого слава, щоб кожна публікація відповідала ідеології компартії. Тому у багатьох репортажах помітний вплив цієї ідеології. Та Василь пише цікаві нариси, оповідання й повісті. 1948-го з’являється його перша збірка документальних нарисів «За кермом». Потім виходять збірки «Сторінки життя» (1952), «Кораблі сходять зі стапелів» (1959). Його перу належать повісті «Зелене море» (1955), «Колюче терня» (1966), присвячені трудовим будням простих людей. Крім цього, він автор численних творів на дитячу тематику, які увійшли в збірки «Трава співає» (1965) , «А до нас кит приплив» (1984) та ряду інших. Василь займався також перекладами з російської на українську мову. Переклав романи А. Коптєлова, п’єси М. Погодіна, А. Софронова.
Серед різних стилів Бережний найповніше розкрився як письменник й досяг великої популярності в жанрі наукової фантастики. Його перша науково-фантастична повість «У зоряні світи» надрукувало видавництво «Молодь» 1956 року накладом у 65 тис. примірників, а 1958-го видавництво перевидає її тиражем у 100 тис. Всі його наступні книги наукової фантастики незмінно друкували та перевидавали масовими накладами і вони розходилися моментально серед читачів. У його творах героями є космонавти, вчені, робітники, сенс життя і діяльності яких — творчий пошук, невтомна боротьба за соціальний і науковий прогрес, за кращу долю народу та мир на нашій планеті.
Творча спадщина Василя Бережного сягає понад півтора десятка науково-фантастичних повістей, а також більше півсотні оповідань, об’єднаних у десятки збірок. Твори Бережного перекладали англійською, угорською, іспанською, латиською, молдавською, польською, російською, словацькою, французькою мовами. Як колишній учасник війни, В. Бережний мав привілей у влади, яка уможливлювала йому їздити в різні місця Радянським Союзом та іншими країнами, зустрічатися з читачами, відвідувати засідання клубів шанувальників фантастики. Отримані враження завжди ставали безпосереднім поштовхом для талановитого письменника до написання нових творів.
Варто пригадати, що Бережний був учасником Першого всесвітнього симпозіуму письменників-фантастів у Токіо (Японія) в 1970 року в рамках Міжнародної виставки ЕКСПО-70, а також Третього європейського конгресу фантастів у Польщі 1976-го.
На терені України письменник виступав на численних зустрічах із читачами, репрезентуючи свій творчий доробок. Він створив літературний портрет Олеся Гончара (1978), із котрим заприятелював ще у студентські роки в Харкові і проніс цю дружбу через усе своє життя. Дуже високо цінував творчий талант О. Гончара, М. Рильського та П. Тичини. Всі вони переживали за майбутнє української літератури та долю українського народу.
Сім’я письменника: дружина — Бережна Любов Флоріанівна, лікар; син — Бережний Андрій; донька — Бережна Оксана; внук — Бережний Василь Андрійович; внучки — Бережна Ольга Андріївна, Бережна Юлія Андріївна. Був він добрим батьком і дідусем своєї родини.
З нагоди 100-річчя від дня народження Василя Бережного в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготували книжкову виставку. Експозиція презентує творчий доробок і життєвий шлях українського письменника-фантаста. На виставці були представлені збірники творів В. П. Бережного, окремі твори письменника та публікації в періодичних виданнях. Перелік творів, які публікували у періодиці, збірниках та окремих книжкових виданнях, свідчить про популярність творчості автора серед читачів.
Сучасні наукові дослідження української фантастики ХХ ст. збагачують уявлення українську літературу. Помер Василь Бережний у Києві 19 березня 1988 року, його поховали на Байковому кладовищі в алеї заслужених людей у Києві.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...