Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 23, 2017

До 100-річчя уродин видатного діяча музичної культури Юрія Оранського

Автор:

|

Травень 25, 2017

|

Рубрика:

До 100-річчя уродин видатного діяча музичної культури Юрія Оранського

«Дуже активним в українському житті Філадельфії й усієї Пенсільванії в 1960-1980 рр., — писала піаністка Галя Клим, — був директор Українського музичного інституту (УМІ) Юрій Оранський». А Роман Савицький-молодший, вихованець філадельфійської філії УМІ в Америці, зазначав, що українська спільнота міста мала в особі п. Юрія неперевершеного за активністю діяча музичної культури, внесок котрого був настільки вагомим і об’ємистим, що здавалося, як його не стане, тут все просто заглухне.
Юрій Оранський (справжнє прізвище — Плевако) народився 30 січня 1917 року в Харкові в сім’ї Миколи Плевако, літературознавця, бібліографа, науковця, педагога, діяча науки та культури. Мати, Євгенія займалася вихованням дітей. Дещо незрозумілими залишаються слова мистця, котрий у своїх спогадах писав: «Коли чую про чиєсь дитинство, коли слухаю оповідання про безтурботно-радісні, сповнені сонцем дитячі, найщасливіші в житті людини роки, мені здається, що ніколи такого не переживав, що я не мав дитинства».
Але воно у нього було. З ранніх літ у Юрія з’явилося захоплення малими звірятами та птахами. І за своїм господарством Юрій наглядав особисто в окремо відведеній кімнаті. І так було доти, доки хлопцеві не виповнилося 15 літ, а як це сталося, випустив на свободу всіх своїх птахів, роздав знайомим звірят, закотив до кімнати фортепіано й серйозно зайнявся музикою.
Не бракувало хлопцеві й батьківської уваги. Разом вони бували в батьковому рідному селі Дворічне, у Прохорівці, що біля Канева, а 1929-го здійснили екскурсію з Катеринослава до Запоріжжя, відвідавши Хортицю. Іншим разом, уже в юні роки, батько й син побували в Кисловодську, Владикавказі, Тбілісі, Батумі, Новому Афоні, Сухумі й Одесі. В останній слухали оперу «Запорожець за Дунаєм».
1935 року Юрієві вдалося вступити до Київської консерваторії на відділ оперно-симфонічного та хорового дириґування. На жаль, для перспективного музиканта це був не лише період великого здобутку знань, але й родинної трагедії. У травні 1938-го батька, тодішнього працівника Академії наук України заарештували, а незабаром і розстріляли.
Влітку 1941 року консерваторію було закінчено. Та тільки встиг Юрій отримати диплом і приступити до виконання обов’язків дириґента Київського театру комедії, як почалася війна. А через три місяці Юрій втратив ще й матір. Енкаведисти кинули її до київської в’язниці.
Восени 1943-го в числі великої групи співаків, музикантів і акторів із східної та центральної України Юрій прибув до м. Коломиї. Уже за океаном у своїх спогадах мистець напише: «Когутяк зібрав акторів-біженців, надав їм роботу, притулок, забезпечив заробітною платнею. Так було створено «Український окружний театр» у кількості 125 чоловік із «гуцульським балетом» під орудою Ярослава Чуперчука».
Свої виступи гості з Наддніпрянщини почали з великого концерту, що відбувся 20 листопада, а 4 і 5 грудня ставили оперу «Запорожець за Дунаєм». Цього ж року театр поставив «Наталку Полтавку», «Сорочинський ярмарок», «Циганського барона», «Різдвяну ревію», «Вечорниці», вистави «Серед бурі», «Гетьман Петро Дорошенко», «Вій», «Житейське море», «Тріумф прокурора Дальського», «Лимерівна», «Вогні Іванової ночі», «Ой не ходи, Грицю» й інші.
Жителі Коломиї й околиць охоче відвідували оперети та драматичні вистави за участю гостей. Однак 19 лютого 1944 року театр виїхав до Дрогобича, де мав кілька виступів, а звідти подався на Захід.
Після закінчення війни Юрій перебував на території Німеччини, де крім концертної та педагогічної діяльності підвищував свою майстерність у вищій музичній школі «Гохшулє фір Мюзік» міста Фрайбурга. Звідси 1949-го, взявши бабусине прізвище Оранський, Юрій разом із дружиною Надією еміґрував до США й оселився в Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія). По місцю проживання мистець давав уроки гри на фортепіано дітям українських еміґрантів. Залишалося чекати змін. І вони сталися восени 1950-го, коли йому запропонували очолити хор співочого товариства ім. Шевченка у Філадельфії. Цікаво, що цей колектив було створено у противагу хору з СРСР, який за дозволом Організації Об’єднаних Націй здійснював концертне турне містами США. Та діяльність «гостей» набула провокативного змісту і тому його концертні виступи було призупинено.
Восени 1952-го у Філадельфії розпочала свою діяльність філія УМІ. Тоді ж Юрія було призначено професором класу фортепіано та теоретичних дисциплін. Але то був би не Оранський, якби він заспокоївся на досягнутому. З його ініціативи в УМІ було запроваджено показові концертні виступи кращих учнів-виконавців. 1954 року він створив учнівський молодіжний хор, а згодом і оркестр. Діяльність цих колективів кардинально змінила культурно-мистецького життя міста та набрала великого розмаху.
Почали з опери «Пан Коцький» М. Лисенка, постановку якої здійснили 15 травня 1965-го. Згодом оперу показали в Трентоні, Ньюарку, Балтиморі, а 1968 року записали на грамплатівку. Наступного ж року силами учнів УМІ було поставлено оперу «Кі-Кі» Миколи Фоменка, лібрето якої написав письменник Леонід Мосендз. Це відбулося 30 січня в залі Горожанського клубу.
1965 року Юрій Оранський звернувся до Василя Овчаренка з проханням написати оперу «Лис Микита» на сюжет повісті Івана Франка на лібрето поета Леоніда Полтави. І цей задум було втілено в життя. Постановку опери було здійснили 18 жовтня 1970-го в залі «Академі оф Мюзік» у Філадельфії. Спонсором виступив союз українців-католиків «Провидіння». Головні парії виконали Наталя Андрусів (Левиця), Лев Рейнарович (Лев), Надя Оранська (Лис Микита), Катря Оранська (Заєць), Володимир Карпинич (Ведмідь). Партії гусей, курей, баранів, жаб, оленя, мавпи, жирафи і навіть слона виконали учні Антоніни Піддубної-Лисенко. «Еміґрація знову «втерла носа» мистцям України, — писала поетеса Ганна Черінь. — Не зважаючи на труднощі та брак фінансів, заходами «Провидіння» й УМІ під керівництвом дириґента Юрія Оранського у Філадельфії поставили оперу «Лис Микита» В. Овчаренка». Оперу було повторено в Пітсбургу та Чикаґо.
Завершальним у діяльності музичного театру Юрієм було поставлено дитячу оперу «Дейзя» Ярополка Ласовського з лібрето Оксани Керч. Її прем’єра відбулася 17 травня 1974 року.
А 6 травня 1970-го в залі «Тризуб» у Філадельфії відбувся вечір пам’яті Миколи Леонтовича. З доповіддю виступила Оксана Бризгун-Соколик, канадська культурно-громадська діячка та голова мистецької ради Конґресу українців Канади. Юрій Оранський організував прослуховування невмирущого «Щедрика» у виконанні Каліфорнійського та Нью-Йоркського симфонічних оркестрів.
Широке визнання здобула започаткована мистцем система ознайомлення широкої публіки з допомогою ілюстрації матеріалу з використанням кінопроекторів, яку назвав «Альбом на екрані». Серед ілюстрованих лекції серії аудіовізуальних альбомів мистцем було організовано розповіді та показано творчі портрети з життя й творчості українських композиторів М. Березовського, М. Лисенка, М. Леонтовича, С. Людкевича, М. Фоменка, В. Овчаренка, В. Грудина. І відбулися вони не лише у Філадельфії, але й у Детройті, Нью-Йорку, Торонто, Клівленді, Трентоні, Ньюарку та містах Південної Америки. У квітні 1983-го «Альбом на екрані» представив творчість молодого композитора Ярополка Ласовського.
В останні роки життя Юрій Оранський здійснив музикознавче дослідження «Ілюстрований енциклопедичний покажчик українських композиторів поза межами батьківщини». Ця праця здобула теплий відгук українських музикознавців, про що згадувалося в статті «Один день з Юрієм Оранським» Стефанія Павлишин, котра писала: «У наші часи настала вже досить вузька спеціалізація, і те, що я побачила в Америці, зокрема в особі Юрія Оранського, нагадало мені про великий культурний потенціал української нації. Його масштабне документоване дослідження, яке я тримала в руках, повинно бути опубліковане в Україні».
Українська громада Філадельфії не залишалася осторонь дій і здобутків мистця. 23 листопада 1985 року у Філадельфії в залі Українського культурно освітнього центру професорський склад і студентський колектив УМІ організували вечір із нагоди 30-річчя його діяльності. Слово про мистця виголосив музикознавець Роман Савицький-молодший, котрий уміло охарактеризував творчий шлях ювіляра та його благородні вчинки.
Юрій Оранський пішов із життя 27 листопада 2008-го у Філадельфії, а похований на українському кладовищі в Баунд-Бруку. Продовжувачем музичної династії Оранських Катруся Оранська-Петик, стала донька дириґента, котру зараз називають соловейком Пенсільванії.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...