Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 21, 2018

Дещо про популярного українського поета-пісняра та драматурга

Автор:

|

Травень 10, 2018

|

Рубрика:

Дещо про популярного українського поета-пісняра та драматурга

Ми самі не знаємо точної відповіді, українська природа, чи творчо-пісенні таланти України народжують такі феноменальні мелодії і в них вкладають такі зворушливі слова в пісні, які своєю мистецькою ніжністю настільки глибоко пронизують душу кожної людини. Можна навіть не співати пісень, але українськими піснями не можливо не любуватися. Можна мати різну освіту, але для кожного рівня в українському співочому мистецтві є своя свята святих скрижаль, котра радує кожну нашу душу. Незважаючи на неволю, в якій перебувала українська нація впродовж кількох століть, завдяки невичерпності її духовних першоджерел пісня навіть у заручниках наповнювала суспільні настрої духовною силою віри в краще життя, мобілізувала та гартувала народний дух на кардинальні звершення.
Тож мав рацію академік Микола Жулинський, коли сказав, що «така гармонія тексту та мелодії, яку виражає українська народна пісня, — планетарна естетична рідкість». Яка слушна та виразна оцінка! Своє захоплення він висловив такими словами: «Це свідчить про обдарованість українців — творців і носіїв унікального народного мелосу».
Давши людству крилаті пісні з багатим ідейно-духовним потенціалом, українці прокладали і прокладають шлях до світового мистецтва. Чому ж наш народ, який за підрахунками Людмили Нестругіної створив більше 500 тис. пісень, із витоків яких користали такі добре відомі в музичному світі композитори, як Бах, Брамс, Вебер, Гайдн, Глинка, Дворжак, Ліст, Моцарт, Чайковський, Шопен, Шуберт та інші? Ці пісні несуть хрест мартирології, терпінь і мук.
Приємно згадати й про композитора Юрія Рибчинського, котрий написав чимало феноменальних пісень. Він народився 22 травня 1941 року в Києві, мама Раїса була військовим лікарем, а батько Євген військовим. У часи дитинства Юрій виховувався на Подолі, який тоді був подібним на маленьке село, а у господарстві Рибчинських були корова, свині, кури, гуси, кролики й обов’язково біля хати багато квітів. Малий Юрко ходив у садок, навчався в художній школі, впродовж десяти років стрибав із жердиною, і вдавав спортсмена, та до тепер є уболівальником «Динамо». З дитячих літ був імпульсивним і надзвичайно енергійним.
У восьмому класі, попри захоплення живописом, спортом і театром зацікавився літературною творчістю та написав свій перший вірш. Поетичні спроби сина стали несподіваними для батьків, адже чоловіки з родини Рибчинських мали схильність до малювання, але не виявляли поетичних зацікавлень. Вочевидь, надихнув на поезію Лесь Танюк, котрий познайомив Юрія з поетичним доробком Тичини, Блакитного, Миколи Зерова, Євгена Плужника, Максима Рильського і ця творчість стала зерном, що породило талант юнака. Вже тоді Юрій записав у своєму щоденнику: «Не хочу жити в країні, яку побудували Ленін і Сталін, не хочу жити в країні, де столиця знаходиться за межами моєї держави, а хочу жити в країні, яка буде називатися Україна». Згодом «Піонерська правда» та «Комсомолка» також друкували вірші ліричні Юрія. Не оминув його, як і будь-якого початківця, період наслідування — кумиром був Євтушенко. У перших віршах молодого поета трохи було від Рождественського, трохи від Маяковського, в собі ще тоді поет не відчував тої сили, яка згодом до нього прибула.
Після закінчення школи Рибчинський вступив до Київського університету ім. Тараса Шевченка, де вперше спробував написати текст для пісні попри те, що про кар’єру поета-пісняра і гадки не мав. Якось викладачка Асовецька показала Юрію гороскопи, складені Крафтом, де було написано, що хлопчик, котрий народився 22 травня, все життя займатиметься музикою. Тоді з цього Рибчинський лише посміявся. Але писати вірші не покинув і друкував їх у періодичних виданнях. Твори 18-річного юнака з’явилися в популярному журналі «Юність» і газеті «Комсомольська правда». Відтоді ім’я Рибчинського стало відомим далеко за межами України.
1964-го помирає мати поета. У цей час він написав цикл «Пісні російських жінок», а першим почав пропагувати вірші поета чудовий читець В’ячеслав Сомов, котрий зробив програму «Жінка та поезія». 1967 року Юрій закінчує університет. Його рекрутували до війська, де написав свою першу пісню «Очі на піску», яку віддали популярній радянській співачці Тамарі Міансаровій.
Знаковим у житті Юрія став 1971 рік, коли він заїхав на Буковину й особисто познайомився з Володею Івасюком (обоє прагнули підняти українську естрадну пісню на якісно новий рівень, відступивши від панівних слізливості, сентиментальності та сільської психології, але залишаючись у річищі кращих зразків народної пісні). Ці два велетні разом написали дві пісні — «Кленовий вогонь» і «У долі своя весна». Юрій Рибчинський захоплювався Івасюком і присвятив йому кілька пісень — «Минає день, минає ніч» (разом із Миколою Мозговим), «Скрипка грає» (з Ігорем Покладом), «Пісня пам’яті» (з Геннадієм Татарченком). А на концерті до 55-річчя Івасюка поет прочитав свій вірш «Я велетень з блакитними очима».
У 1970-ті рр. практично щороку Юрій Рибчинський ставав лауреатом всесоюзного конкурсу «Пісня року». У дні путчу 1991-го на радіостанції «Ехо Москви» (яка єдиною пішла в підпілля і через гучномовці на всю Москву казала правду) щогодини в ефірі лунала пісня «Свобода» з рок-опери «Біла ворона» у виконані Тамари Гвердцителі. Перший альбом поета з кращими піснями українською та російською мовами вийшов 1994 року в Москві, однак наклад до України не дійшов. 1995-го Юрію Рибчинському присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв України. У 1998-2000 рр. поет був радником президента України з питань культури. 2000-го Юрія Рибчинського удостоїли звання народного артиста України. 2009 року за особливий внесок у російськомовну драматургію Юрію Рибчинському вручили Гоголівську премію (загалом у доробку поета є сім п’єс, написаних російською мовою, «Біла ворона» та «З днем народження, Едіт Піаф» стали рок-операми на театральних сценах).
Кажуть довга дорога до перетоплення заліза в сталь, так само довга дорога була Юрія, поки він став на шлях стійкої мовної стабільності. Тепер уже не лише друзі Юрія, але він сам відчув себе справжнім українським поетом, драматургом, сценаристом і так сталося, що він один із основоположників сучасної української естрадної пісні в Україні (сам поет називає себе «дитям Перемоги»). Юрій Рибчинський протистоїть смисловій нісенітниці, котра бур’яном буяє в текстах багатьох сучасних, особливо російськомовних, пісень. Поет намагається концентрувати увагу на позитивах, насамперед його цікавлять якісь нові напрямки. У пісні «Музико, ти зійшла з небес» мистець торкнувся до живої святості. Що цікаво, Мирослав Скочиляс, львівський телевізійник, котрий мав рідкісне відчуття шлягеру, доволі швидко зняв відео на цю пісню. Хто його бачив, пам’ятає як у супроводі пісні з’являються на екрані мальовничі куполи львівських храмів і чується магічний голос Василя Зінкевича: «Музико моя, ти зійшла з небес, І з тих давніх літ я несу твій хрест».
Цей хрест символізує значно ширше значення в житті української нації. Не можна більш достойно й образно передати глибінь почуттів без Божого дару творців цього мистецтва. Цей Божий дар прийшов в душу Юрія поступово. Пригадаймо його перлини «Шлях до Тараса», «Мова, наша мова», «Стара актриса», які зараз вивчають школярі в школах України. Це геніальні думки, які розширюють горизонти нашого мислення. Вони також розширюють і коло композиторів, яких він надихає своїми почуттями. Адже має у списку понад 150 пісень!
Його заслужено називають одним із основоположників української естрадної пісні. Рибчинський пише для «зірок», але й наділений талантом відкривати нові імена. До речі, він був і головою українського професійного журі, що оцінювало виступи на «Євробаченні-2017». Коли пишу про Юрія, мені на думку спадають слова Ліни Костенко: «Буває, часом сліпну від краси, Спинюсь, не тямлю, що воно за диво». («Усе моє, все зветься Україна»). Юрій Рибчинський переріс у великий авторитет в Україні, бажаємо йому подальших успіхів, міцного здоров’я, Божого благословення на кожну хвилину в праці на благо рідної України. Многая вам літа, маєстро!

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...