Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 21, 2017

Як і чому українські телеканали показують заборонені російські фільми

Автор:

|

Травень 25, 2017

|

Рубрика:

Як і чому українські телеканали показують заборонені російські фільми

Пилип Іллєнко

Нещодавно громадськість збурило повідомлення, що телеканал «Інтер» показав заборонений в Україні фільм. Справді, про заборону серіалу «Одного разу в Ростові» (2012) режисера Костянтина Худякова Державна агенція України з питань кіно відзвітувала 24 жовтня 2016 року. Повідомлення легко можна знайти і на сайті Держкіно, і на офіційній сторінці відомства у Facebook.

Що хочу — те й роблю
Проте представники «Інтера» заявили, що Держкіно таки видало прокатне посвідчення на показ серіалу. Виявилося, що 21 грудня 2016-го на прохання телеканалу Держкіно переглянуло своє рішення. Для цього спеціально ще раз збиралася Експертна комісія.
«Після прийняття рішення щодо анулювання реєстрації «Одного разу в Ростові» ряд експертів, котрі були з таким рішенням не згодні, кілька разів нагадували, що хочуть спробувати побалакати з колегами особисто і показати їм, що в серіалі немає ознак пропаганди та порушення українського законодавства», — розповів Пилип Іллєнко, голова Держкіно.
Також аргументів проти заборони серіалу стало і те, що там одну з останніх своїх ролей зіграв Богдан Ступка. Утім, участь видатного українського актора не перешкодила, наприклад, заборонити фільми Дмитра Месхієва «Свої» та Володимира Бортка «Тарас Бульба».
У законі «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» йдеться: «Фільм вважається таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-аґресора й їхніх окремих дій, що створює позитивний образ працівників держави-аґресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України, якщо в ньому наявна принаймні одна з таких ознак: серед позитивних героїв фільму є співробітники (у т. ч. колишні або позаштатні) органів держави-аґресора, радянських органів безпеки; сюжет фільму безпосередньо або опосередковано пов’язаний із діяльністю органів держави-аґресора, радянських органів безпеки, і ця діяльність представлена у фільмі як позитивна».
Якщо підійти до «Одного разу в Ростові» неформально, то справді його не було за що забороняти. Адже у стрічці йдеться про події 2 червня 1962 року, про розстріл мирної демонстрації жителів Новочеркаська, що навряд чи можна вважати створенням позитивного образу силових структур. Та й у самій Росії фільм три роки не випускали на екран. Проте це лише тло серіалу, бо головним героєм є фальшивомонетник і грабіжник, котрому успішно протистоять цілком позитивні міліціонери та представники КДБ.
До того ж, сценаристкою картини є відома публіцистка Олена Райська, котра активно підтримує російську аґресію в Україні та публічно пишається сином, котрий воював на боці терористів. Виконавицею однієї з головних ролей є актриса Олена Бабенко, котра підписала сумнозвісний лист на підтримку політики Путіна в Україні й анексії Криму. Проте офіційно у «чорних списках» Міністерства культури їх обох немає. Так що формально буква закону дотримана.
Але проблема — не у фільмі. Вона радше у тому, що Держкіно гучно повідомляє про заборони, а от інформацію про повернення прокатного посвідчення знайти набагато важче: її немає ні на офіційному сайті Держкіно, ні на сторінці агенції у Facebook. Також не таємниця, що часом Експертна комісія голосує за цілий список, а згодом виникають непорозуміння.

Що й як забороняло Джеркіно?
«Тбілісі. Сніданок в готелі. По телевізору крутять серіал про поліцію держави-аґресора. Вся українська делегація радіє, що на українських телеканалах такого давно не побачити, не в останню чергу завдяки нашій роботі!», — написав у Facebook п. Іллєнко саме того дня, коли розгортався скандал довкола «Інтеру».
Справді, російських фільмів у кінотеатрах та на телебаченні суттєво поменшало. Під заборону потрапили навіть два фільми Ельдара Рязанова, котрий до самої своєї смерті виступав проти російської аґресії. Його стрічки «Привіт, дурники!» (1996) та «Тихі вири» (2000) були заборонені за те, що там зіграв Ян Цапник, внесений Міністерством культури України до переліку осіб, котрі створюють загрозу національній безпеці України.
Існує навіть лист, у якому Василь Грицак, голова Служби безпеки України, просить тодішнього віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка уважніше ставитись до заборон.
У листі зазначено, що «Служба безпеки України дотримується однозначної позиції щодо тих осіб, котрі виступають на боці держави-аґресора, та в межах компетенції адекватно реагує на їхню антиукраїнську та протиправну діяльність, або наявність достовірних даних про підготовку до дій, спрямованих на школу інтересам України».
При цьому СБУ зазначає, що «Міністерство культури… використовує отримані списки… без їхньої виваженої оцінки та детального аналізу. У результаті цього до вказаного списку Мінкультури потрапили окремі фільми, заборона на показ яких може трактуватися як зазіхання на конституційні права громадян», — наголошено у листі п. Грицака.
СБУ з метою вказаних негативних чинників просить ініціювати додаткове ретельне опрацювання забороненого контенту зі залученням фахівців Експертної комісії при Держкіно. На думку Служби, це дозволить виділити зі загального переліку заборонених для показу в Україні фільмів «справді шкідливий контент».
Пилип Іллєнко підбив підсумки роботи відомства з того моменту, як він його очолив, а саме з 11 серпня 2014 року: «видано 16 052 державних посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Станом на 24.10.2016 р. не рекомендовано для демонстрування і розповсюдження на території України 483 фільми та серіали, у зв’язку з порушенням ст. 15 та 15-1 Закону України «Про кінематографію». Загалом Експертна комісія з питань розповсюдження та демонстрування фільмів при Держкіно України переглянула 937 назв фільмів/телевізійних серіалів».

Як усе починалося?
У липні 2014 року, після анексії Криму та початку російської аґресії в Україні Держкіно зобов’язало Експертну комісію з питань розповсюдження та демонстрування фільмів до обов’язкового перегляду всіх фільмів російського виробництва щодо їхньої відповідності українському законодавству.
Першими ластівками стали російські фільми «Біла гвардія» та «Піддубний». Це відбулося після того, як виконавець головних ролей в обох стрічках Михайло Порєчєнков відвідав Донецьк і стріляв у бік українських військових. При оформлені державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування для кіно-театрального показу для всіх фільмів виробництва Російської Федерації комісія має обов’язково переглядати кожен фільм і визначати, чи не містить стрічка антиукраїнської пропаганди.

Що дозволяє Держкіно?
Тим не менше у глядачів залишається ще чимало запитань стосовно того, який контент і далі використовують українські телеканали. Виявляється, що випадок із серіалом «Одного разу в Ростові» — непоодинокий. Держкіно уже вилучало з переліку заборонених серіалів «Будинок із ліліями» та «Легковажну жінку».
Таке рішення було прийнято після того, як компанія Film.ua, виробник стрічок, надала документи, що підтверджували виробництво серіалів українським продакшином.
Також не змогло заборонити Держкіно і серіал телеканалу «Україна» «Не зарікайся». Експертна комісія більшістю голосів проголосувала за збереження прокатного посвідчення цього проекту, попри активні протести глядачів. Експерти не побачили у серіалі, який викликав скандал у соціальних мережах і медіа, жодного криміналу.
Голова Держкіно тоді з рішенням експертів не погодився та навіть розпустив Експертну комісію. До речі, рішення щодо фільму «Одного разу в Ростові» приймав уже її новий склад.
Загалом експерти неодноразово вказували на те, що закон про заборону російських фільмів залишив купу шпарин, якими користуються телеканали. Одним із яскравих епізодів стала неспроможність заборонити російські серіали «Гадалка» та «Сліпа», вироблені після 2013 року. Канал «1+1» не визнав їх фільмами й транслював без прокатного посвідчення як телепрограми, адже на них не треба отримувати відповідний дозвіл.
Показовим є й епізод, коли Держкіно видало прокатне посвідчення російському серіалу «ФЕС», який телеканал «Україна» видав за український серіал «Слід». Згодом, правда, прокатне посвідчення відкликали.
Тим не менше попри усі недосконалості закони та свідомі або випадкові помилки усіх учасників процесу, частка російського контенту на українському телебаченні знизилася порівняні з 2013 роком вдвічі. Також експерти вважають, що вилучення російського контенту сприяє пожвавленню власного телевізійного виробництва.
От тільки б хотілося повної прозорості у роботі комісії, яка забороняє голосно, а дозволяє тихо. Можливо, Держкіно варто публікувати не лише списки, а й аргументи щодо заборони або дозволу хоча б найрезонансніших стрічок.

Катерина Сліпченко, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...