Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 22, 2018

Вражаюча прем’єра Recovery Room

Автор:

|

Лютий 22, 2018

|

Рубрика:

Вражаюча прем’єра Recovery Room

Адріяна Лугова одержує квіти від Марка Михальчук на прем’єрі в УКУ у Львові

У конференційній залі Центру митрополита Андрея Шептицького при Українському католицькому університеті (УКУ), Адріяна Лугова, канадська режисер українського походження з Монреалю, репрезентувала повнометражний документальний фільм Recovery Room про гуманітарну допомогу канадських медиків в Україні. Проект організувала Канадсько-українською фундація. Показ стрічки відбувся за підтримки Центру психічного здоров’я при УКУ і зібрав повну залу глядачів, серед котрих і самі герої фільму — військові Назар Держило та його батько Іван Держило.

Назарій Держило обіймає Адріяну Лугову після показу фільму.

Ще на допрем’єрному обговоренні режисер швидко знайшла спільну мову з аудиторією. Переглянути кінострічку прийшли люди різного вікову. Адріяні ж вдалося встановити контакт із кожним, безпосередня, щира вона донесла до присутніх ідею створення фільму.
«Я зробила цей фільм для глядачів, — каже п. Лугова, — котрі мало або взагалі нічого не знають про Україну. Щоб люди в Америці, Україні та Канаді зрозуміли ситуацію від початку Майдану до сьогоднішніх днів. Стрічка розповідає людям, що сталося і що відбувається в східній Україні. Попри те, що цей фільм важкий, він дуже людяний. Я хотіла показати надію, і міцність країни, держави, і біль, який зараз переживає країна. У фільмі є важкі моменти, де хочеться плакати, і моменти, де хочеться сміятися. Важливо, щоб вони почули, що відбувається, з уст очевидців».

Олег Романчук представляє режисера фільму прем’єрі Recovery Room

Робота над фільмом тривала близько трьох років. Спершу Адріяну запросили взяти участь у медичній місії як фотограф. Вона зауважила, що фотографії буде замало для повного відображення жорстоких реалій війни, й узяла також камеру.
З перших секунд кінострічки глядач поринає у атмосферу реальність кривавої війни на сході. Бачимо зйомки очевидців, вигуки бойовиків, постріли, вибухи, локація — Донецьк та інші міста. Потім продовжується історія Майдану, живі відео смертельних моментів бойовиків, коментарі постраждалих учасників і родичів загиблих, поранених.

Назарій Держило та Адріяна Лугова після показу фільму

Після прологу ми знайомимося з Канадськими лікарями-волонтерами, котрі працювали в Україні впродовж 2014-2015 рр. Врятовані пацієнти-вояки розповідають про своє життя, про отримані фізичні та психологічні рани. Всі вдячні і зворушені за допомогу з Канади.
Глядачеві також демонструють привезені медикаменти з Канади, технічне устаткування, і уривки з процесу в операційній залі в Києві. Щодо персоналу лікарні, й самих канадських медиків, то вони випромінюють неймовірний оптимізм і тверду впевненість у кращому майбутньому.
Recovery Room, що здобув понад десять міжнародних нагород, висвітлювали англійською. Стрічка виконує важливий інформаційний аспект у контексті української діаспори в Канаді, розповідаючи глядачеві про дії Канадсько-української фундації, та висвітлює важливу тему любові до рідної землі та доброчинної допомоги Україні. Наприкінці презентації фільму у Львові Іван Держило влучно зауважив, що канадська діаспора не розгубила любові до рідної землі й їй не байдужа доля України.

Назарій Держило з батьком Іваном

Попри свою емоційну насиченість і болючі, важкі моменти, фільм Адріяни Лугової — не просто розмови про трагедію та зламані життя. Recovery Room — це радше демонстрація титанічної сили людей з чіткою громадянською позицією, з відважністю та терплячістю, любов’ю до життя і за самостійність України.
«Мене часто питають, чому я зробила цей фільм? — розповідає Адріяна. — Будучи діаспорянкою, я багато років приїжджала в Україну як волонтер, допомагала дітям-сиротам. Ці діти змінили моє життя. Ось причина, чому я тут. Коли відбувся Майдан, коли почалася війна, ці діти стали мені писати. Через них я хотіла повернутися в Україну і щось робити. Коли є дуже велике бажання, з’являється доріжка під ногами, з’являється можливість».
«Знімати цей фільм було важко. Я хотіла показати, наскільки сильними є вояки, котрі пройшли через нелегкі випробування. Також хотіла показати дружність і співпрацю між Канадою й Україною, і показати велику відданість канадських і українських медиків, — править далі режисер. — Брати інтерв’ю було важко. Всі мені все розповідали про те, що пережили, і я приймала увесь цей біль у себе. Мені стало неспокійно, бо не знала, як з цим болем справитися. Для Інституту психічного здоров’я при УКУ ми зробили маленькі проморолики, щоб спростовувати міфи про психічне здоров’я. Тому хочу згадати і про свій досвід, що без психологічної допомоги я б не могла завершити цей дуже важкий фільм».
Олег Романчук, директор Інституту психічного здоров’я УКУ, зауважив: «Ми живемо в час, коли як народ стикаємося з великим викликом війни, що несе багато страждань. Сьогодні багато говоримо про наслідки війни, говоримо також із позиції психічного здоров’я про Post Traumatic Stress Disorder та інші проблеми. Але дуже важливо пам’ятати, що коли людина стикається з певними випробуваннями, то випробування не обов’язково ведуть до проблем. Знаємо, що існує не лише посттравматичний розлад, а й посттравматичний зріст — є такий феномен, який англійською називається resiliance, а українською іноді перекладається як стресостійкість, чи психологічна опірність. Власне, це й є та сила нашого духу, сила нашої спільноти, яку не може розбити війна. Випробування, яка показує нам, якою великою є сила людської душі; як підтримуючи один одного й опираючись на наші цінності, можемо справді пройти через великі випробування і вийти з них сильнішими, мудрішими, об’єднанішими. Про це й є фільм, який зняла Адріяна, — про красу людей, силу людського духу, про те, що Україна не є одна, що стільки гарних людей у світі, зокрема, у Канаді, є поруч із нами у цих випробуваннях і що ми разом можемо пройти через них, стати міцнішими, більше наповненими світлом і мудрістю».
Адріяна Лугова додає: «Хочу звернути увагу, що серед нас є Назар Держило, котрий мав операції під час медичної місії, і мене дуже зворушило, що сьогодні з ним є його сім’я. В операційній залі я була присутня, коли Назар, син Івана, лежав, а зараз він і батько тут на показі, і мене це вражає і заспокоює», — мовить режисер зі сльозами на очах. Без підтримки цих людей фільм не був би таким, як є. Неймовірним було те, наскільки всі ті військові, учасники Майдану, які мали операції, допомагали у творенні цієї стрічки. Без них не було б фільму.
«Хочу подякувати діаспорі, яка надала підтримку, щоб фільм міг існувати, а це Канадські фундації, різні організації та люди. І це була не лише фінансова допомога, а й моральна. Цей фільм — переважно волонтерська робота. Мій батько Юрій Луговий монтував його 20 місяців без оплати. Я пішла жити до батьків, аби всі кошти могла віддати на його створення. Згадую це, щоб краще зрозуміти, скільки часу, енергії, емоцій вкладено у цю роботу. Вдячна всім, хто вклав час і серце у цей фільм».
Фільм патронує Світовий конґрес українців. У Львові його вітали довготривалі овації стоячи. В Монреалі показ Recovery Room організував Конґрес українців Канади. Фільм показують по різних містах Канади, США й Європи.
Тетяна Гожельна, світлини — Олени Карабчук

Підписи до фото:
01 —
02 —
03 —
04 —
05 —

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...