Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 20, 2017

Відбулася 87-а церемонія вручення найпрестижнішої кінопремії «Оскар»

Автор:

|

Лютий 26, 2015

|

Рубрика:

Відбулася 87-а церемонія вручення найпрестижнішої кінопремії «Оскар»
Едді Редмейн

Едді Редмейн

У ніч із 22 на 23 лютого в лос-анджелеському Kodak Theatre нарешті роздали всіх «Оскарів». Цьогорічних номінантів було оголошено ще 15 січня. Цікаво, що цього річ претендентів на премію в Лос-Анджелесі оголосили в прямому ефірі одразу в усіх 24 категоріях, а не в 12 обраних, як зазвичай.

Звинувачення в расизмі
А чому, власне, «Оскар», знаєте? Чому знамениту золоту (тепер уже позолочену) статуетку звуть саме Оскаром, а не Квентіном або, скажімо, Біллом? Офіційно ця нагорода має назву Academy Award of Merit, або «Премія Академії за заслуги», а «Оскаром» вона стала з легкої руки бібліотекаря Академії Маргарет Геррік, яка якось зауважила, що фігурка схожа на її дядька Оскара. До цього статуетку називали по-різному: Золотою нагородою, Статуєю за заслуги й навіть Залізною людиною. Зараз дехто з істориків стверджує, що ця версія появи імені Оскар недостовірна, бо нібито насправді так її назвала одна з відомих американських актрис Бетті Девіс.
Як би там не було, ця назва прижилася й стала цілком звичною. Як, до речі, є звичними скандали та різні курйозні трафунки, пов’язані з врученням самої нагороди. Найпомітнішою і, мабуть, найнеприємнішою цього року виявилася ситуація, коли організаторів кінонагороди звинуватили в расизмі.
Причиною обурення публіки стала відсутність у списку номінантів темношкірих представників кіноіндустрії. У Мережі відразу ж поширилися жарти про “найбіліший «Оскар» в історії”. “Оскар — такий білий, тому що перемога стрічки”12 років рабства” торік задовольнила почуття білої провини як мінімум ще на 5 років”, — висловив свою думку один із користувачів. І це – при тому, що президентом кіноакадемії нині є афроамериканка Шеріл Бун Айзекс. До слова, першою темношкірою акторкою, яка отримала «Оскара» за головну жіночу роль, була Голлі Беррі.

Претенденти й фаворити
Однак повернімося до номінантів “Оскара-2015”. Беззаперечним лідером тут була стрічка «Бердмен, або Несподівана гідність невігластва» Алехандро Гонсалеса Іньярріту — аж десяти номінацій! Усього лише на крок від неї відставала «Готель «Гранд Будапешт» Веса Андерсона — дев’ять номінацій. На третьому місці була «Гра в імітацію» Морена Тільдума — вісім номінацій. І замикав коло лідерів фільм «Отроцтво» Річарда Лінклейтера — сім номінацій.
І поки Голівуд розстеляв червоний килим, готуючись до церемонії вручення «Оскара», найбільші букмекерські контори не ловили ґав і приймали ставки на переможців. Тож перед тим, як назвати імена володарів золотої статуетки, погляньмо, кого ж вважали фаворитами.
Найбільше шансів отримати нагороду в номінації «Найкращий фільм» давали стрічці «Бердмен». Головним претендентом на титул найкращого актора, на думку букмекерів, був Едді Редмейн, який зіграв роль Стівена Гокінґа в мелодрамі «Всесвіт Стівена Гокінґа». А перемогу в номінації «Найкраща акторка» пророкували Джуліанні Мур за фільм «Усе ще Еліс». Ну а найкращим режисером мав би бути визнаний Алехандро Гонсалес, який зняв «Бердмена».

Реальні переможці
А тепер порівняймо, чи справдилися ці очікування. Отже,”Найкращим фільмом” стала комедія Алехандро Гонсалеса Іньярріту – “Бердмен”, яка також виграла в номінаціях “Найкраща режисерська робота”, “Найкраща операторська робота” і “Найкращий оригінальний сценарій”. Чотири з десяти очікуваних номінацій, тобто надії не справдилися навіть наполовину.

“Найкращим актором” було цілком заслужено визнано Едді Редмейна за фільм “Всесвіт Стівена Хокінга”, а “Найкращою актрисою” — Джуліанну Мур за роботу над стрічкою “Усе ще Еліс”.
Суперника «Бердмена» — «Готель «Гранд Будапешт» відзначили нагородами за найкращий грим і зачіски, найкращу роботу художника, а також за найкращі костюми. Усупереч очікуванням багатьох (і наших, в тому числі) «Оскар» за найкращу музику до фільму дістався не Гансу Ціммеру за саундтрек до «Інтерстеллар», а Александру Депла за музику до «Готелю Гранд Будапешт».Чотири з девяти номінацій.
Крім того, «Оскара» за найкращу чоловічу роль другого плану отримав Джей Кей Сіммонс за втілення образу одержимого педагога-деспота в музичній драмі «Одержимість». З-поміж актрис за найкращу жіночу роль другого плану виирізнили Патрісію Аркетт за роль матері головного героя в драмі Отроцтво.
Ну а в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» перемогла польська стрічка «Іда», головну конкуренцію якій склав російський «Левіафан».

«Квіти мають очі», а український Оскарівський комітет – ні?
Воно, звісно, після бою вже нема чого розмахувати кулаками й бити себе в груди, вигукуючи: «Таж ми!.. Та якби ж…» Але такий жаль бере через те, що українська стрічка, яка могла серйозно поборотися за «Оскара», не отримала цього шансу. Мова, звичайно, про «Плем’я» Мирослава Слабошпицького.
Фільм «Плем’я» був одним із претендентів на подання від України в Американську кіноакадемію кандидатом у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». Однак в українському Оскарівському комітеті вирішили, що Україну представлятиме «Поводир, або Квіти мають очі» Олеся Саніна. Однак «Поводир», який може похвалитися тільки двома перемогами на кінофестивалі, та й то — вітчизняному, Одеському, не потрапив до короткого списку претендентів у категорії.
А ось на рахунку «Племені» — уже понад 30 нагород міжнародних кінофорумів (найперший тріумф картини відбувся на Міжнародному Каннському кінофестивалі, де вперше в історії українська стрічка здобула три призи конкурсної програми «Тиждень критики») і приз «Відкриття року» Європейської кіноакадемії, який іще називають Єврооскаром. Про щось це таки свідчить!

Вісім мінус один
Коли вже мова зайшла про вітчизняні стрічки, варто, мабуть, згадати, що Україна почала подавати власні фільми на премію «Оскар» у номінацію “Найкращий фільм іноземною мовою” ще 1997 року. А з 2006-го відбором фільмів займається Український Оскарівський комітет, створений у при Асоціації продюсерів України. За умовами, це повинні бути повнометражні художні фільми, зняті за межами США, домінуючою мовою в діалогах фільму має бути не англійська.
Станом на 2015 рік, від України на номінацію в цій категорії було висунуто вісім фільмів, сім з яких було допущено. Стрічку “Водій для Віри” (2004) Американська кіноакадемія дискваліфікувала через недостатню українську частку у виробництві. Жодна картина наразі не була номінована на основний конкурс, але все ж, мабуть, розповісти про всіх українських претендентів на престижну премію «Оскар».
Першою ластівкою в переліку українських претендентів став фільм «Приятель небіжчика» (1997), знятий В’ячеславом Криштофовичем за повістю Андрія Куркова «Любий друг, приятель небіжчика». Та гострота сюжету цього детективу не завадило журі списати фільм з рахунку, тож дебют України на Оскарівському олімпі був не дуже вдалим. Далі була перерва на п’ять років.
Аж 2003-го після типово «бандитських» фільмів кінця 1990-х історії нового тисячоліття з відверто історичним підґрунтям стали новим відкриттям для Оскарівського комітету. Історичну тематику підняв в своїй картині «Мамай» (2003 рік) режисер Олесь Санін.Створена вона на основі давнього українського та кримсько-татарського фольклору.

Кіноакадеміків не вразили
Наступного висуванця від України — фільм “Водій для Віри” (2004) режисера Павла Чухрая — зняли з розгляду, оскільки його виробництво було переважно російським. Фільмували картину в Україні. Але стрічка — російськомовна, п’ять із шести головних акторів — росіяни, а режисер-сценарист Павло Чухрай і сам 1997-го репрезентував на “Оскарі” Росію, тож “Водія…” дискваліфікували.
Зате 2006-го Україна представила фільм вітчизняного виробництва. То була «Аврора» Оксани Байрак. Стрічку кіноакадеміки звинувачували в порушенні вимог до номінованих фільмів, та все ж взяли «Аврору» до розгляду, адже історію про смертельно хвору дитину, яка мріє стати балериною, неможливо було обминути увагою. Однак до номінації вона так і не потрапила.
2008 рік — фільм «Ілюзія страху» на типово пострадянську тематику: бізнес, 1990-ті, бандити, «наїзди»… Фільм кінорежисера Олександра Кірієнка знятий за мотивами однойменного твору Олександра Турчинова, нинішнього секретаря Ради національної безпеки й оборони України. Якби на час виходу трилера «Ілюзія страху» (2008) автор книги п. Турчинов уже був би відомий у світі так, як сьогодні, то цілком можливо, що кіноакадеміки глянули б на стрічку прихильнішим оком.
«Той, хто пройшов крізь вогонь» режисера Михайла Іллєнка свого часу вразив світову кіно-спільноту, і говорили про цю стрічку багато. Вона отримала чотири престижні нагороди у галузі кіномистецтва. Та на «Оскар» 2012 року її так і не номінували.
Не справила великого враження на журі 2013-го й стрічка «Параджанов» режисерів Олени Фетісової та Сержа Аведікяна, яку знімали в Україні, Вірменії, Грузії та Франції.

Соломія Даць

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...