Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

В Україні відзняли перший художній фільм у зоні АТО

Автор:

|

Квітень 30, 2015

|

Рубрика:

В Україні відзняли перший художній фільм у зоні АТО

Про-відео «Міни»

Нині ми маємо змогу бачити безліч репортажів, прямих включень і документальних фільмів, знятих зараз на сході України. А тим часом, режисер Воfка Соловей зняв перший постановочний фільм у зоні бойових дій. Проте автори стверджують, що «Міна» — зовсім не про війну, яку все більше розпалює в Україні Росія.

Прем’єра — у Каннах
Місяць тривали зйомки українського короткометражного художнього фільму «Міна» (в англійському варіанті — Once upon a mine). Робота над ним ішла в зоні АТО, а деякі ролі зіграли жителі Донбасу й українські військові. Режисером «Міни» став українець Воfка Соловей, котрий 15 років тому перебрався в Голівуд: у минулому відомий фотограф Володимир Соловйов, виїхавши до Америки, змінив прізвище й ім’я та вирішив зайнятися кінематографом.
Саме Соловей на одну з головних ролей у своєму фільмі запросив російську актрису Тетяну Кравченко. Кажуть, Тетяна, яка народилася на Донбасі, не роздумуючи жодної хвилини, погодилася приїхати на зйомки в рідну Україну. Щоправда, в зону АТО вона так і не потрапила. Епізоди, участь в яких брала актриса, знімалися під Києвом. Для більшості членів знімальної групи картина «Міна» стала першим досвідом роботи над великим кінопроектом.
А поки що команда, яка працювала над «Міною», готується до великої прем’єрі фільму, яка відбудеться на Канському кінофестивалі. «Нас включили в програму короткого метра, — розповідає дин із продюсерів стрічки Олексій Толкачов. — Правда, брати участі в конкурсі не будемо, тому що туди можуть потрапити картини з хронометражем 15 хвилин. А у нас — 30. Зрозуміло, що не будемо розраховувати на нагороду. Власне, це й не було нашою метою. Головне — репрезентувати фільм і, відштовхнувшись від канської аудиторії, іти на інші фестивалі».

Проїхатися зі стрічкою Україною
Але в Канни наразі подали робочу версію: хоч картина була вже змонтована, треба було ще дозаписати музику, озвучку, спецефекти. Але на початок травня автори пообіцяли повністю закінчити фільм.
Загальний бюджет «Міни» склав близько 75 тис. USD. Для подібної картини це, так би мовити, — економваріант. Зазвичай фінансування становить не менш як 100 тис. USD. «Спочатку ми думали, що взагалі зуміємо вкластися в 50 тис., але потім утворився дефіцит понад 20 тис. USD. Збільшення бюджету пов’язане з тим, що наш режисер Воfка Соловей живе в Лос-Анджелесі, — пояснює п. Толкачов. — Багато роботи з монтажу і озвучення відбувалося саме там. На наші витрати вплинуло ще й те, що гроші, які ми збирали в Україні, були в гривнях і весь час знецінювалися».
Але частина коштів знайшли за допомогою фонду «Спільнокошт». Удалося зібрати ще 84 тис. грн. Ці гроші частково пішли на монтаж, спецефекти і будуть витрачені на презентацію стрічки в Україні. На травень заплановано покази в Києві, Харкові, Одесі. «Мріємо проїхатися з картиною по Україні, щоб її побачило якомога більше людей, — розповідає продюсер. — Основні фінансові витрати взяв на себе український бізнесмен Назар Бонка. До речі, він і сам мріяв знятися в кіно. Ми навіть планували для нього роль солдата, який в автобусі перевіряє документи у біженців. Але приїхавши в Семеновку на зйомки і побачивши справжню ситуацію, ми зрозуміли, що нам потрібен реальний воїн. Солдати виявилися настільки колоритними і яскравими, що не скористатися цим було не можна».

…і показати цей конфлікт світовій спільноті
До речі, ідея створення художньої стрічки, яка би відображала те, що відбувається на Донбасі, з іншої точки зору, не з тієї, до якої всі звикли, виникла тоді, коли молодий сценарист із Харкова Олексій Гавриленко показав сценарій короткометражки режисеру.
«Він хотів показати морально-етичний і культурний вигляд людей у критичній ситуації, коли хтось наступає на міну, — розказує продюсер. — Чесно кажучи, ідея народилася, але не було ще чіткого розуміння, що це за міна, звідки вона взялася. Це сталося на початку літа. До Києва з Америки прилетів наш друг — режисер Воfка Соловей, уродженець Херсона. Він і запропонував пов’язати цю ідею з реальними подіями, що відбуваються в Україні. Ми вирішили показати не саму війну, а відносини між людьми на тлі страшної трагедії».
«Ідея фільму виникла давно, ще до початку трагічних подій на сході України, каже, своєю чергою сценарист. — Для мене це — історія, насамперед, людини, яка намагається вийти з того суспільства, яке його сковує і не дає йому розвиватися. У нас це художник, але це може бути будь-хто». В оригіналі ж події мали відбуватися під час Другої світової війни, проте режисер наполіг на прив’язці до сьогодення.
«У всіх нас було велике бажання принаймні показати весь цей конфлікт світовій спільноті, бо люди його не розуміють. Навіть ми його розуміємо по-різному, а що вже говорити про Європу і Америку. Хотілося показати їм все це у художній формі», — зазначила автор проекту Ольга Столяренко.

Як дзеркало українського суспільства
Головний слоган, який запропонував режисер фільму: «Розмінуй свою свідомість». За сценарієм, молодий художник Гена вирішив втекти з рідного села на Донбасі від непорозумінь з близькими йому людьми. Та дорогою до автобуса на Київ йому доводиться здолати багато перешкод. І одна з них – міна, на яку він наступив. Проте від себе і від людей не втечеш, і ті, від кого він так старанно намагався втекти, знаходять Гену і тут.
«На Донбасі — багато мін. Всі поля заміновані, але найбільша і найпотужніша міна — у свідомості людей, – зауважує режисер фільму Воfка Соловей. — Ми чотири рази їздили знімати у зону АТО. Коли туди приїжджаєш, то є почуття страху, незручності. Але дуже швидко звикаєш до потрощених будинків, до людей з автоматами і до всього, що відбувається навколо. Шок приходить тоді, коли звідти повертаєшся і опиняєшся в зовсім іншій реальності, де панує мирне життя, ніби війни і нема. Я дуже співчуваю тим людям, які там», — розповідає режисер.
Як наголошують автори, фільм має стати певним дзеркалом українського суспільства, яке дозволить людям подивитися на себе збоку.
«Ми хотіли показати, що значно гіршим за гостру війну є внутрішня війна в суспільстві. Це значно гірше, ніж гарячий конфлікт. Там завжди знаєш, хто — ворог, а хто — друг. Але в нашому повсякденному житті все значно складніше. І життя в такому недоброзичливому суспільстві — це важке випробування, і саме від цього жаху наш головний герой Гена і тікає. Він тікає з села, в якому практично не видно руйнувань. Тікає від батька, від мами, від односельців, від безпросвітної нудьги, яку дає йому те суспільство, в якому він існує. І месидж полягає в тому, щоби люди подивилися на себе, подивилися один на одного і почали змінюватися. Я сподіваюся, що цей фільм буде певним дзеркалом наших суспільних стосунків і, дай Боже, хтось замислиться і вирішить змінити свою поведінку, змінити своє ставлення до оточуючи людей», — розповідає продюсер фільму Олексій Толкачов.

Про війну всередині кожного з нас
У той час на сході України почалися активні бойові дії. Соловей приїхав, коли українські війська звільнили Слов’янськ і Семенівку. «Три тижні знімальна група разом з режисером провела на звільненій території. Пам’ятаю, Соловей повернувся і сказав: «Там, в полях, ми знімати не зможемо». Виявилося, що під час бойових дій фактично всі поля були заміновані. Тому зйомки в поле вирішили проводити під Києвом», — згадує продюсер.
Реальними декораціями для зйомок стали напівзруйновані міста. По суті, кіношникам нічого не довелося спеціально створювати.
Головну роль в картині зіграв маловідомий київський актор Слава Никоноров. Знайти хлопця, який зіграє головного героя Гену, виявилося великою проблемою. Роль повинна бути відіграна емоціями, мімікою, майже без слів. Тож потрібний був актор, який не просто зіграє, а проживе ситуацію.
Хоча спочатку, за задумом творців картини, головному героєві мало бути 14 років. Але коли вони побачили на кастингу Славу Никонорова, зрозуміли, що іншого актора шукати сенсу немає і спеціально під нього підкоригували сценарій. «Навколо нього відбувається багато цікавих сцен, що розкривають ставлення до людини в нашому суспільстві, країні, — стверджує Олексій Толкачов. — Подаючи заявку на Каннський фестиваль, ми навіть думали написати, що наш фільм — про війну, яка відбувається всередині кожного з нас».

Соломія Даць

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply