Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Українські фільми не залишилися непоміченими в Кані

Автор:

|

Травень 29, 2014

|

Рубрика:

Українські фільми не залишилися непоміченими в Кані
Мирослав Слабошпицький і його команда – володарі Гран-прі «Тижня кінокритиків»

Мирослав Слабошпицький і його команда – володарі Гран-прі «Тижня кінокритиків»

24 травня відбулася церемонія закриття 67-го Канського міжнародного кінофестивалю. Переможців оголошені, нагороди вручено. А головний приз із “чесного золота” цьогоріч вирушив до Туреччини разом із режисером Нурі Більге Джейланом.

Переможці
Непомітно промайнуло десять днів 67-го Канського кінофестивалю з його численними фотоколлами, прем’єрами, вечірками, кілометрами шифону на червоній доріжці та розсипами діамантів на іменитих гостях. Основна інтрига кінофоруму розкрита – головний приз цього року отримав турецький режисер Нурі Більге Джейлан за стрічку “Зимова сплячка” тривалістю понад три години.
Найкращим актором канське журі назвало Тімоті Сполла за роль британського художника в стрічці Майка Лі “Вільям Тернер”, найкращою актрисою – Джуліанну Мур. За неї нагороду отримав її колега й сценарист сатиричної драми Девіда Кроненберга “Зоряна карта” Брюс Вагнер.
Молода італійка Аліче Рорвакер удостоїлася Гран-прі кінофестивалю за стрічку “Чудеса” з Монікою Белуччі. Найкращим режисером було визнано Беннетта Міллера за трилер “Мисливець на лисиць”. Стрічка росіянина Андрія Звягінцева “Левіафан”, якій пророкували перемогу, обмежилася премією за сценарій Олега Нєгіна. Зауважимо,що востаннє “Золоту пальмову гілку” російська, точніше, радянська картина отримала ще 1958 року. Тоді Михайло Калатозов удостоївся нагороди за чорно-білий фільм “Летять журавлі” з Тетяною Самойловою в головній ролі.
Приз “Золота камера”, що присуджується за найкращу дебютну роботу, дістався французькому фільму “Тусовщиця”. Спільна робота Марії Амашукелі-Барсак, Клер Бюргер і Семюела Тейса брала участь у програмі “Особливий погляд”. Нагадаємо, на цю нагороду претендувало 15 фільмів, у тому числі й українське “Плем’я” Мирослава Слабошпицького.

Сльози глядачів
Загалом, щодо участі України в Каннах варто зазначити, що вперше цього року вона була представлена в офіційній програмі фестивалю так вагомо. Із-поміж інших особливо вирізнялися стрічки про події на Майдані. Так, у секції Short Film Corner 15 травня взяло участь п’ять короткометражок. Три з них було суто вітчизняними, а два фільми – спільного виробництва . Серед повністю українських фільмів – “Прості речі” Олександра Ратія, “Інь” Мирослави Хорошун і “Абонент” Оксани й Марини Артеменко.
Ще два фільми – зроблені в копродукції: “Любов змінює” Джейн Капрісс (США й Україна) і “Балажер. Коригування дійсності” Лесі Кордонець (Швейцарія й Україна). Також на кінофорумлі представили суспільне телебачення hromadske.tv.
А 19 травня в Каннах показували фільми про зимові події на Майдані. Серед них – “Небесна сотня” від “Вавилон’13”, а також ” Кіно громадянських протестів”,”Київ. Війна на Інститутській”, ” Жінки Майдану” й студентський альманах від студентів Університету імені Карпенка-Карого ” Чорна книга Майдану”.
Фільми про Майдан справили надзвичайне враження на іноземних глядачів. Під час перегляду люди не стримували сліз, а потім на знак солідарності з українцями фотографувалися з покришками, малювали на обличчях українські прапори й чіпляли собі євромайданівські стрічки. А в українському павільйоні люди оглядали копію нашої унікальної новорічної ялинки, яка досі стоїть на Майдані.

Канська сенсація
Найкращою ж новиною з 67-го Канського фестивалю для українців стало те, що головний приз програми «Тиждень кінокритиків» отримав фільм українського режисера «Плем’я», у якому зіграли непрофесійні глухонімі актори. Картина завоювала Гран-прі «Тижня кінокритиків» і ще дві нагороди цієї програми.
Це – перший приз українському повнометражному фільму в Каннах за майже чверть століття. Востаннє повний метр фільм з України перемагав у Каннах 1990 року, це була стрічка Юрія Іллєнка за сценарієм Сергія Параджанова «Лебедине озеро. Зона», який здобув нагороду журі міжнародних кінокритиків ФІПРЕССІ. Крім цього, Україна двічі завойовувала в Каннах «Золоту пальмову гілку» за найкращий короткометражний фільм.
Журі конкурсу «Тижня кінокритиків» цього року очолювала британська кінематографістка Андреа Арнольд. Український фільм «Плем’я» отримав Гран-прі, приз «Відкриття» й приз Фонду Ган (допомога в дистрибуції картини). Присутня на церемонії вручення нагород виконавиця головної ролі у фільмі уродженка білоруського міста Гродно Яна Новикова не приховувала сліз. Молода глухоніма дівчина з дитинства мріяла стати актрисою.
«Плем’я» було однією з найжорсткіших картин Канського фестивалю. У стрічці порушується тема підліткової злочинності в середовищі учнів київського інтернату для глухонімих. Хоча, як підкреслює сам режисер, фільм насамперед – про кохання. «Плем’я» складається з більш ніж 20 немонтованих сцен, у ньому немає діалогів, його знято виключно мовою жестів.
Разом із тим, у картині присутня ціла симфонія фонових звуків, не чутних героям, а глядачі, натомість, не розуміють усього, що «говорять» герої мовою жестів. Звукорежисером фільму є Сергій Степанський, який і раніше працював із Мирославом Слабошпицьким на його короткометражних проектах.
Фестивальна доля “Племені” в Україні поки що невідома, а попередня дата виходу в український прокат — 11 вересня 2014 року.

«На цьому – все»
Варто також згадати, що 21 травня в межах офіційної програми Канського кінофестивалю відбувся спеціальний показ нового фільму Сергія Лозниці “Майдан”. Стрічка була знята під час багатомісячних протестів у Києві. За словами режисер , для зйомок Євромайдану він призупинив роботу над іншим проектом.
“Майдан” знімався без фінансування, тільки однією камерою із залученням звукорежисера. Мабуть, саме тому стрічку можна назвати прикладом зникаючого в Україні й у світі взагалі виду pure documentary . Без жодних спекуляцій із закадровим текстом, слізливої музики й шокуючих кадрів із кров’ю й палаючими БТР Лозниця з філософським спокоєм спостерігає за подіями, вслухається в звуки Майдану, вдивляється в його обличчя.
На екрані – еволюція , повільне перетворення мирного протесту на жорстоке протистояння, в якому проглядається народження нації. Люди в кадрі – більше не населення однієї східноєвропейської країни. Вони – громадяни. Трагедію Майдану та його ціну в Лозниці показано не через кадри загиблої «Небесної сотні», але через тисячі свічок, полум’я яких б’ється під щемливі рядки реквієму «Пливе кача…»
Навколо стрічки спостерігався досить великий ажіотаж як із боку преси, так і з боку глядачів. Зокрема, дуже зацікавлені в інтерв’ю з Лозницею були російські журналісти, акредитовані на фестивалі.
Однак режисер постановив відмовитися від будь-яких контактів із представниками російських ЗМІ. У Сергія та його команди була принципова позиція із цього приводу, вони не спілкувалися one on one ні з ким із Росії. «Російські журналісти можуть прийти на спільну прес-конференцію, на цьому – все”, – прокоментувала ситуацію менеджер українського павільйону Олександра Миколишина для одного з російських видань.
Своєю чергою, прес-конференцію, присвячену спецпоказу “Майдану”, Лозниця відкрив із заяви з приводу кампанії за негайне звільнення українського режисера Олега Сенцова, якого працівники Федеральної служби безпеки Росії затримали 11 травня в Криму за підозрою в підготовці теракту.

Соломія Даць

До слова
Зірка серіалу “Теорія брехні” Тім Рот, який у Каннах представив стрічку про принцесу Грейс Келлі, підтримав Україну в цей непростий для неї час. “Росіє, дай їм спокій! Звісно, ми всі слідкуємо за тим, що коїться в Україні, і я дуже хвилююсь через те, що може із цього вийти. Це – жахливо, ми всі підтримуємо Україну, – сказав актор і пригадав як працював над одним зі своїх відомих фільмів у Одесі. – Я провів в Одесі зі знімальною групою майже два місяці, ми знімали стрічку “Легенда про піаніста”. Усі ці кораблі, Чорне море, Потьомкінські сходи…

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply