Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, May. 23, 2019

Суто дискусійний майданчик

Автор:

|

Квітень 03, 2014

|

Рубрика:

Суто дискусійний майданчик

21 березня, у день відкриття XI Фестивалю документального правозахисного кіно Docudays UA країна відзначила місяць від початку «тактичного відступу» Януковича до Росії й чотири місяці – від моменту перших протестів. Цього дня також відбулося підписання політичної асоціації з ЄС, яка тепер сприймається не більш як добрий знак того, що справжні зміни не змусять довго на себе чекати. Але справді добру новину повідомили ведучі церемонії журналісти Громадського ТБ Наталія Гуменюк і Андрій Сайчук: Ярослава Пілунського та Юрія Грузинова, викрадених у Криму операторів і учасників групи BABYLON’13, – вільні й перебувають в селі Чонгарі Херсонської області. Це викликало справжній вибух радості в аудиторії, яка втомилася від постійного поповнення лав «Небесної сотні».

Всеохопне почуття єдності
Варто одразу зауважити, що аудиторія Docudays UA виявилася надзвичайно численною: близько сотні людей забракло вільних крісел у залі на 670 місць, тож вони влаштувалися на підлозі перед сценою або купчилися в проходах. Хтось із промовців зазначив, що такий ажіотаж підтверджує факт, як скучили українці за значущими культурними заходами за дні протистояння.
Однак слід узяти до уваги й те, що більшість людей, що зібралися в Червоному залі Будинку кіно, прийшла тому, щоби знову пережити те, що відчували українці, стоячи на барикадах, – всеохопне почуття єдності.
“Фестиваль потрібний нам, як зброя в інформаційній війні, яку ми поки що програємо Путіну. Потрібний і нам самим – як порятунок роботою від трагічності подій чотирьох останніх місяців. Бо наша робота зараз – збирати людей, розповідати про переможну силу людської гідності, обмінюватися досвідом, надихати на нові думки, ідеї та проекти розбудови нової України”, – каже Дар’я Аверченко, член Відбіркової ради Docudays UA.

Хроніка українського протесту
Як пояснюють організатори, цього року вони вирішили відмовитися від фільму-відкриття, “адже вся наша увага прикута до змін, що сьогодні відбуваються в державі”. Натомість, у перший день фестивалю було показано “Євромайдан. Чорновий монтаж” – український протест очима українців. це – не зовсім повноцінний фільм. Це – калейдоскоп кадрів і відео від багатьох режисерів, які кілька останніх місяців документували те, що насправді відбувалося в Україні.
“Ми звернулися до режисерів, що знімали український протест, і попросили надати нам їхні найкращі кадри. Епізоди майбутніх фільмів про Євромайдан склалися в калейдоскоп революції, що не потребує коментарів. Ми пропонуємо до вашої уваги хроніку Українського протесту. Проживіть із нами ці три місяці боротьби, відчуйте і побачте революцію нашими очима”, – напишуть організатори Docudays UA в прес-релізі.
Годинна добірка з десятка новел, знятих у гущі подій кількома групами кінематографістів, активними учасниками яких були Пілунський і Грузинов, – зі своєю відсутністю чіткої структури та наративу був розрахований не на стороннього глядача, а на учасників і свідків, і призначений насамперед не розповісти, а нагадати.

У кадрі – без лідерів
Якщо ж уявити необізнаного та неупередженого глядача, який хоче скласти думку про Євромайдан, то такий глядач передусім мав би звернути увагу на певну хаотичність революційного простору, його стихійність, неорганізованість, на ідеологічні й тактичні розбіжності в лавах тих, хто, незважаючи на всі внутрішні суперечки й сварки, виявився непереборною, монолітною стіною для репресивних структур режиму.
Прикметно, що в кадрі так і не з’являються лідери опозиції (лише раз промайнув усіма шановний “польовий командир” Євромайдану Андрій Парубій), що фіксує одну з головних особливостей цих протестних акцій – відсутність керівника, чиї промови сходилися б послухати, чиї вказівки поспішали би виконувати.
“Євромайдан. Чорновий монтаж” показував не повсталі маси, а окремих людей, які запам’ятовуються попри на нетривалість появи на екрані, – представників різних поколінь і соціальних верств, котрі по-різному дивляться на способи боротьби й майбутнє України, але в потрібний момент демонструють згуртованість і взаємовиручку.

“Герої не вмирають!”
Особисту мужність, громадянську позицію й сам вибір життєвих пріоритетів продемонстрували цим проектом і українські кінематографісти, а також їхні російські колеги, які представили для “Євромайдану” кілька відеозаписів із “гарячих точок”.
Часова та просторова близькість того, що відбувається на екрані, особисті переживання, пов’язані з подіями Євромайдана створила неймовірний ефект присутності у більшої частини глядачів, що зібралися на відкритті Docudays Ua. Бар’єр між екранним простором і залом для глядачів немов остаточно зник у фіналі, присвяченому прощанню зі загиблими на Майдані.
…Спалахнуло світло, й українська співачка, актриса, композитор Мар’яна Садовська, яка вийшла на сцену, виконала “Пливе кача”, що стала для присутніх у залі, що піднялися зі своїх місць, своєрідною хвилиною вшанування героїв Майдану. Після триразового “Герої не вмирають!” глядачі не розійшлися, немов очікуючи якогось сигналу, а коли кілька голосів затягнуло “Ще не вмерла…”, усі тут же підхопили слова нашого національного гімну.

Символ фестивалю — палаюче серце
Фестиваль документального кіно про права людини, що закінчиться 28 березня, традиційно представить конкурсну та позаконкурсну програми. Конкурс проходить у трьох напрямках – DOCU/ЖИТТЯ, DOCU/ПРАВО, DOCU/КОРОТКО, кожен із яких оцінює окреме журі. Також свого фаворита обирає студентське журі та глядачі. Docudays UA цього року повністю відмовився від розважальної програми. Це буде суто дискусійний майданчик.
Особливий символ фестивалю — палаюче серце, що не потребує коментарів, кажуть організатори. А тема форуму – “Ідеорупція”. Це – корупція, що давно набула ознак ідеології, яка з роками стійко закріпилася в українській ментальності.
“Цьогорічною темою ми прагнемо осягнути масштаби корупції в Україні та світі, показати, як солідарність звичайних людей може протистояти ідеорупції. І це слово стало настільки звичним у нашоу житті, що ми не помічаємо цього. Саме тому це поняття втратило будь-який негативний зміст. Для багатьох людей нашої країни воно фактично стало синонімом швидкого збагачення через корупцію”, – розповідають організатори фестивалю.

Про корупцію та манію величі
У межах добірки “Ідеорупція” було показано три стрічки. “Путінські ігри” – це погляд на зимові Олімпійські ігри в Сочі з іншого боку. Режисери наголошують, що за витратами на підготовку це – найдорожча біла Олімпіада, яка б’є всі рекорди за масштабами корупції та манії величі. Для прикладу, на будівництво 45-кілометрової автотраси до Олімпійського селища було витрачено такі кошти, за які цю дорогу запросто можна було би вкрити золотом або вимостити чорною ікрою.
Другий фільм – “Володар Всесвіту” про колишнього, одного з найповажніших німецьких банкірів Райнера Фосса. Його прибутки сягали мільйона євро на день. Режисер фільму Марк Баудер досліджує менталітет, що породив такі явища.
“Тренер Зоран і його “Африканські тигри” показує перипетії першого року становлення команди – від пошуку гравців у найглухіших закутках країни до визначення талісмана команди. Методи роботи тренера, що ґрунтуються на принципі “перемога за будь-яку ціну”, невдовзі призводять до конфліктів із владо.
Покази фільмів цієї програми супроводжувалися обговореннями з експертами та глядачами. Відбула дискусія щодо корупції в українському футболі спільно з Юрієм Ніколовим, координатором проекту “Наші гроші”; дискусія “Корупція в банківській системі” за участю експертів Центру протидії корупції та дискусія “Корупція вищих посадових осіб України та Росії: чи можливо повернути ці вкрадені кошти державі?” за участю виконавчого директора Центру протидії корупції Дар’ї Каленюк.

Соломія Даць

До речі
У столиці Чехії Празі 21 березня відкрився 21-й міжнародний кінофестиваль Febiofest-2014. Цього року його надзвичайним гостем є Україна. Із такою ініціативою виступив Феро Феніч – відомий чеський режисер, ініціатор і багаторічний керівник кінофоруму. “Я не бажав лише дивитись новини з України. Я мусив реагувати. Хочу, щоби працівники українського кіно відчули нашу підтримку”, – наголосив Феро Феніч. Програму фестивалю відкрили стрічки, створені українськими документалістами безпосередньо на Майдані, у самому епіцентрі української революції. На фестивалі про ці події розповідатимуть їх безпосередні учасники: відомий режисер Михайло Іллєнко, а також Олександр Щербак і Микита Пасинов. Гості кінофесту також планують відвідати українців, які лікуються від поранень у празьких шпиталях.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...