Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 15, 2018

Справжнє кіно чи несправжнє? Чимало запитань викликала в українців нова стрічка польської режисерки про Львів

Автор:

|

Вересень 13, 2012

|

Рубрика:

Справжнє кіно  чи несправжнє? Чимало запитань викликала в українців нова стрічка польської режисерки про Львів

22—26 серпня у Львові відбувався VII Міжнародний фестиваль незалежного кіно «КіноЛев». Одним із пунктів у програмі кінофоруму був показ фільму «У темряві», який особисто представила режисер Аґнєшка Голланд.

Неспокій — іще до показу

Уже сам анонс фільму викликав у глядацької публіки шквал емоцій: від утіхи щодо змоги побачити сучасну стрічку, висунуту Польщею на відзначення «Оскаром», до відвертого несприйняття показу з політичних мотивів (причиною цього було незадоволення вигаданою сценаристом дійовою особою української національності, що служила в поліції, хоча у фільмі й виведено ще одного українця як героя вельми позитивного).

Відкриваючи фестиваль, його засновник Олесь Дзиндра відзначав дивну реакцію на фільм: «Нам настирливо телефонували й ставили різні провокаційні запитання: як, наприклад, хто дозволив демонстрацію цієї стрічки?»

Можливо, саме цей «ажіотаж» привернув іще більшу увагу до фільму: зал кінотеатру «Коперник» на 173 місця був за­повнений глядачами: представниками польської, єврейської й української громад міста. Крісла зносили навіть із кафе кінотеатру. Дехто сидів на підлозі. Близько півсотні осіб не потрапило всередину.

Подвиг і трагедія

Фільм Аґнєшки Голланд — це історія про львівських євреїв, яких переховував польський сантехнік Леопольд Соха. Ці люди мешкали дні, тижні, місяці у львівській каналізації. Там, у темряві, бавились їхні діти, велися розмови та були скандали, панував голод і страх, але народжувалося й кохання.

Восени 1941 року у Львові, як і загалом у Західній Україні, нацисти розпочали планову програму знищення єврейського населення в концтаборах і лісах. Досі науковці не можуть дійти згоди щодо кількості жертв під час Шоа у Львові й називають цифру майже 130 тис. людей.

Навесні 1942-го відбувалась остаточна ліквідація гетто в містах Східної Європи, зокрема у Львові. Нацисти оголосили, що за будь-яку допомогу євреям, навіть якщо їм подадуть склянку води, вони каратимуть на смерть усю сім’ю помічника. Та ця загроза не злякала кількох сміливців, які не могли залишатися осторонь чужого горя. Леопольд Соха, Стефан Врублевський і Єжи Ковальов заховали у львівській каналізації приречених на смерть людей і протягом 14 місяців приносили їм їжу, прали одяг, оберігали від небезпек.«У темряві» — художня версія реальної історії подвигу й трагедії людських доль, коли євреям, аби залишитися живими, довелось понад рік жити у львівських каналах, у приміщенні заввишки 1,5 м, де дорослий навіть не міг стати у повен зріст і куди не потрапляло світло.

«Знімати там — нереально!»

Історія, що лягла в основу «У темряві», близька самій 63-річній режисерці. Її батьки в часи Другої світової померли в одному з гетто. А до фільму її привів випадок. «Історію євреїв, яких поляк рятував від німців у львівській каналізації, в 1990-му розказав світові англійський журналіст Роберт Маршалл. Він написав книжку «У каналах Львова». На цю книгу натрапив канадський сценарист Девід Шамун, який знайшов німецького продюсера. Саме із цим продюсером я робила фільм «Юлія повертається додому», тож він запропонував мені взятися за цю історію», — розповіла Аґнешка Голланд. Додамо, що сама книга базується на спогадах Крістіни Хіґер, яка тоді вижила й зараз мешкає в США.

Дія фільму відбувається в окупованому нацистами Львові. Головний герой — працівник каналізації й дрібний злодюжка Леопольд Соха — зустрічає в колекторі гурт євреїв і допомагає їм переховуватися. Є в стрічці двоє героїв-українців. Один — поліцейський Бортник, давній знайомий Сохи. Він разом із німцями розстрілює євреїв. Часто п’є, вигукуючи при цьому: «Будьмо!» Другий — працівник майстерні при Янівському концтаборі у Львові. Допомагає одному з євреїв потрапити в концтабір, щоби знайти подругу. Брати гроші за це відмовляється.

«Ми дуже хотіли знімати фільм у Львові, — каже п. Голланд. — Були тут чотири дні. Але виявилося, що дешевше провести зйомки в Польщі та Берліні. Тому в ролі Львова виступав Лодзь. Ваші каналізації також не сподобалися. Вони — у жахливому стані, знімати там нереально. Задіяла кілька українських акторів. Бортника грає Міхал Журавський. Сам він живе в Польщі, але родом — з України».

Фільм зі стереотипів

…Після майже двогодинного перегляду до режисера підійшов чоловік у білій сорочці: «Для чого ви показуєте неправду? Усі гниди у вашому фільмі — українці». «Але ж так було, українці служили в поліції Третього рейху. Це — історична правда», — розводить руками п. Гол-

ланд. «Це були винятки. А ви показуєте їх як явище», — підвищує голос чоловік. Режисерка відмахується та йде геть.На вулиці її перепиняє представник єврейської громади Мейлах Шейхет, у чорній рясі й шапочці, має довгу сиву бороду. «Ви зняли дуже світле кіно, — тихо говорить.

— Але для чого так багато еротичних сцен? Можна було це якось приховати».

Так, реакція людей на фільм була далеко не однозначною. А що кажуть фахівці? «Стрічка побудована на реальних подіях, — коментує історик Андрій Павлишин. — Багато змінено. Рятівників насправді було троє, а не двоє. Український поліцай повністю вигаданий — про нього немає жодних згадок у спогадах Крістіни Хіґер. У цьому персонажі є чимало неточностей. Скажімо, він сидів у тюрмі. А кодекс злодіїв тих часів не передбачав жодної співпраці з поліцією. Мова поліцая далека від львівського міжвоєнного жаргону. У нього безліч русизмів».

«Режисер зробила фільм зі стереотипів, — каже мистецтвознавець Яніна Пруденко з Києва. — Німці творять безчинства у Львові, фотографуються з убитими євреями, пиячать. Поляки постають такими собі героями-рятівниками, поліцай — обов’язково українець, євреї — як євреї. Не вистачає ще американських солдатів-визволителів — тоді фільм точно здобув би «Оскар».

P.S. Мабуть, щодо стрічки «У темряві», на рахунку авторки якої — понад десяток кіноробіт, зокрема скандальний фільм про стосунки Рембо й Верлена «Повне затемнення», а також ще одна робота про Шоа — «Голодний врожай», так і не буде єдиної точки зору. Надто вже болюча тема. Але на те воно й кіно. Хоча Львів у ньому — таки несправжній…

 Дзвінка Камінь

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...