Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 22, 2019

«Рідні» нікому не потрібні?

Автор:

|

Липень 31, 2014

|

Рубрика:

«Рідні» нікому не потрібні?

Віталій Манський
Колишній львів’янин, а нині знаний російський режисер Віталій Манський, автор багатьох успішних документальних проектів, добре відомий своїми незалежними висловлюваннями про ситуацію в Росії та в Україні. Його новий проект – стрічка «Рідні» про сучасні події в Україні – опинився під загрозою, так як міністерство культури Російської Федерації, усупереч попередньому рішенню Експертної ради з неігрового кіно, відмовило у фінансуванні. Як пояснили в Мінкульті РФ, до стабілізації ситуації в Україні.

Проект – до резерву?
Фільм Віталія Манського розповідає про пов’язаних родинними і дружніми стосунками людей, розділених подіями в країнах пострадянського простору. Студія “Вертов. Реальне кіно” розпочала зйомки стрічки наприкінці травня.
Раніше експертна рада при міністерстві, думка якої має рекомендаційний характер, висловилася за виділення державних коштів для підтримки проекту, проте потім це рішення було переглянуте. Мінкульт запропонував членам ради включити проект фільму до резерву. Як повідомляє міністерство, за результатами проведеного опитування таке рішення підтримали 20 осіб, четверо – висловилося проти, троє – утрималося.
Віталій Манський відомий своїми незалежними судженнями про становище в Росії та в Україні. А нещодавно в центрі уваги опинився його різкий обмін репліками з кінорежисером і головою Спілки кінематографістів Росії Микитою Михалковим. Манський вважає, що на членів експертної ради чинився тиск і що причини, за якими фільму “Рідні” відмовлено у фінансовій підтримці, по суті, мають політичний характер.

Особиста інтонація – украй потрібна
Стрічку “Рідні”, розповів Віталій Манський, присвячено близьким, рідним для нього людям, які живуть на пострадянському просторі. «І частина з них мешкає в Україні, на території, яка сьогодні перебуває в стані війни, – каже він. – Я вже розпочав зйомки фільму, наприкінці травня зняв кілька епізодів у Львові. Скориставшись із того, що мене запросили в журі Одеського кінофестивалю, я зняв деякі епізоди в Одесі. Це – дуже особиста картина, мені здається, що саме особиста інтонація зараз як ніколи важлива й потрібна. Якщо ми не зможемо зрозуміти близьких людей, то віддалено розібратися в складному періоді відносин Росії, скажімо, з Україною або з Грузією, де я теж планую знімати, – нереально».
Фільм невипадково має назву “Рідні”, пояснює режисер: «У цьому випадку це – абсолютно точне визначення, тому що стрічка розповість про близьких мені людей, серед яких – і мої родичі, насамперед моя мама. Це – мій близький круг людей, поруч із якими я прожив життя».

Непередбачуваність – це найцінніше
Режисер-документаліст каже, що відчув необхідність цього фільму в період київського Майдану. «Ще коли Янукович був при владі… Саме тоді ми оформляли заявку, тоді ж робили трейлер – для подачі заявки в Міністерство культури необхідний трейлер, – пояснює п. Манський. – На публічному захисті, де проект був представлений і схвалений експертами, ми постановили показувати саме той трейлер, який був зроблений до найбільш драматичних подій у Києві й Криму. Це мало особливий ефект, особливий вплив на експертів: вони побачили, як швидко змінюється час, як швидко пишеться історія, як важливо встигнути зробити цю стрічку в момент гострого історичного напруження.»
Міністерство культури РФ зараз хитрує, переконаний режисер: у своєму поясненні вони вказують як причину те, що ситуація в Україні нині – непередбачувана. «А мені здається, що для документального кіно непередбачуваність – це найцінніша риса. Але за фактом зараз вони змінили рішення експертів і вивели проект із-під державної підтримки. Для нас це – дуже сильний удар. Ми, звичайно ж, продовжуємо роботу, хоча я не уявляю, на які кошти робитиму фільм.»

Абсурдний аргумент
Загалом, документаліст не вірить, що це експертна комісія змінила своє рішення. «Члени комісії підписали протокол 29 травня, після захисту проекту, і надалі їх обдзвонювали чиновники Міністерства культури. У мене є свідчення експертів, які говорять, що вони не давали згоди на зміни. Ще треба з’ясувати, як це все сталося. Міністерство волюнтаристськи прийняло рішення не давати дорогу цьому проекту. Вони зараз говорять про якийсь резерв, куди занесено фільм, хоча немає такого поняття. А відкладати проект до стабілізації ситуації в Україні – це взагалі абсурдний аргумент. Навіть у Швейцарії не все стабільно, якщо вже з такого боку підходити… Що таке стабільність в Україні? А чи в Росії все стабільно?»
Тож Віталій Манський вважає, що важливим чинником у цій справі є його особиста позиція щодо України, а також його особисті стосунки зі впливовим Микитою Михалковим. «Якщо він розмірковує, чи не подати на мене до суду, то вже скористатися телефоном, щоби якось ускладнити мою професійну діяльність, йому нічого не вартує, – каже документаліст. – Мені здається, що найрозумнішим виходом зі становища було би рішення міністра культури Володимира Мединського повернути все назаді дозволити нам спокійно продовжити роботу над картиною, яка дуже важлива для всіх, і в першу чергу – для Росії.»
Культура, запевняє режисер, – це те, що формує націю, те, що формує розвиток, те, що формує завтрашній день держави, тому Міністерство культури, як і освіти, – це два найважливіших інститути, які закладають фундамент завтрашнього дня. «І саме тому я впевнений, що треба боротися. Якщо у Міністерстві культури вважають, що не можна знімати фільми на актуальні і, можливо, навіть спірні, конфліктні, болючі теми, а можна тільки про Сталінградську битву, Віденський конгрес і Івана Грозного… Це фільми-переможці, які міністр не викреслив зі списку, – говорить він.

Ні фашистів, ні «бендеровцев»…
Режисер цілком чітко усвідомлює ситуацію, що склалася навколо проекту, і розуміє, що грошей від російської держави вже не отримає. А раптом він, маючи таку репутацію, зніме на державні гроші кіно, у якому в Україні не виявиться ні фашистів, ні «бендеровцев»? Чиновники ж втратять свої крісла в Міністерстві культури. «Це правда: я зніму кіно, у якому, звичайно ж, не виявиться ні фашистів, ні «бендеровцев», тому що таких немає. Крім того, усі люди, яких ми плануємо знімати, – це росіяни, російськомовні жителі України,» – зізнається він.
Тому зараз Віталій Манський вживає всіх зусиль, щоби знайти додаткові джерела. Та все ж є маленьке «але». «Зазвичай мої проекти є копродукцією з великою кількістю закордонних партнерів. Але для копродукції мені потрібні гроші, нехай навіть невеликі, від російського Міністерства культури, інакше картина не може отримати відповідний статус, – пояснює він. – Без вирішення питання з міністерством культури шукати які-небудь гроші в режимі копродукції неможливо, а шукати гроші серед спонсорів і меценатів в Росії сьогодні – найбільш невдячний, а може, у чомусь і безглуздий шлях. Принаймні, я до цього не готовий. Ця стрічка дуже важлива в першу чергу для російського глядача, і я переконаний, що ця вона потрібна міністерству культури більше, ніж будь-кому.»
Узагалі ж, режисер запевняє, що може знімати цей фільм «навіть на гроші Марсіанської народної республіки», тому що від того, чиї гроші, жодною мірою не зміниться його авторська позиція. А найголовніше – не зміниться позиція і життя людей, про яких він знімає кіно. «Я знімаю не ігрову картину, де можна підверстати сценарій, – наголошує він. – Я знімаю документальний фільм про реальні події, про реальне життя реальних людей, які всі для мене є рідними.»
І якщо він не знайде грошей і навіть доведеться щось продати, стверджує документаліст, фільм він обов’язково завершить: «Для мене це – абсолютно принципова картина, і ніщо мене не зупинить на шляху до її реалізації».

Степан Коник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...