Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 16, 2019

Прорив року

Автор:

|

Червень 25, 2015

|

Рубрика:

Прорив року

Сцена з фільму «Плем’я»

Днями відбулася подія, яку цілком упевнено можна назвати історичною: уперше в новітній історії України фільм вітчизняного виробництва вийшов у американський прокат. 17 червня стрічка Мирослава Слабошпицького «Плем’я» вийшла на кіноекрани США.

Нарівні з «Хрещеним батьком»
Після сенсаційного вибуху торік на Канському кінофестивалі минулого року та цілої низки перемог на фестивалях по всьому світу повнометражний дебют київського режисера Мирослава Слабошпицького «Плем’я» вийшло на найбільш насичений та вимогливий ринок — американський.
Прокат стрічки розпочався з Нью-Йорка, у двох знакових місцях: кінотеатрі Film Forum та в Музеї сучасного мистецтва (МоМА). У МоМА «Плем’я» демонстрували в межах спеціальної серії показів для спільноти глухих. Після сеансу Мирослав Слабошпицький, виконавиця головної ролі Яна Новикова та продюсер Олена Слабошпицька відповіли на запитання аудиторії, причому вся розмова перекладалася мовою глухих.
У Нью-Йорку прокат «Племені» триватиме два тижні, а в цілому фільм побачать глядачі в 28 найбільших американських містах і столицях штатів по всій країні – від Східного до Західного узбережжя.
Вихід української стрічки на великі екрани в США розбудив чималий інтерес у кінопреси. Так, у рейтингу журналу Indiewire, що складається за підсумками опитування кінокритиків, «Плем’я» посіло дев’яте місце з 102 балами.
Видання The Film Stage за інновативністю кіномови порівняло стрічку Слабошпицького з «Хрещеним батьком» Френсіса Форда Копполи, а AnOther Magazine — включило «Плем’я» до переліку головних революційних картин за всю історію кіно.

Виправданий ризик
Північноамериканські кінокритики вважають українську стрічку одним із головних мистецьких явищ літнього кіносезону, фактично, – обов’язковою до перегляду, наголошує авторитетне видання Rolling Stone, яке присвятило стрічці Мирослава Слабошпицького досить розлогу статтю. У ній оглядач Джейсон Ньюмен відповідає на питання, яким чином «Плем’я» стало найпотужнішою за впливом на глядачів стрічкою 2015 року.
Розказано в публікації й про творчу еволюцію режисерського проекту – від юнацьких вражень Мирослава Слабошпицького, що споглядав за життям школи для глухонімих, його роботи кримінальним репортером у 1990-х й пізнання «паралельного» існування цієї спільноти в українському суспільстві до створення короткометражної стрічки «Глухота» як своєрідної «проби» теми та зйомок фільму з непрофесійними акторами, що Джейсон Ньюмен називає «виправданим ризиком».
Крім того в статті представлено міркування Валентина Васяновича про силу візуального впливу «Племені» й історію від білоруської актриси Яни Новікової, що зіграла у фільмі головну роль.
Аналізуючи мистецькі риси фільму, Джейсон Ньюмен впроваджує «Плем’я» у широкий кінематографічний контекст. Він згадує «Діток» Ларрі Кларка (спільне – залучення в роботу молодих непрофесійних акторів), «Незворотність» Гаспара Ное й «Сало: 120 днів Содому» П’єра Паоло Пазоліні (у Мирослава Слабошпицького сцени еротики і насильства так само певним чином шокують глядача, виводячи поза зону комфорту), а зрештою, веде мову про німі витоки кінематографа (окремі сцени «Племені» нагадують пантоміму й балет).

Мета — створити сучасне німе кіно
Свій огляд цієї “історії насильства та кохання” про школу-інтернат для глухих пропонує й New York Times. Особливу увагу видання приділяє тому факту, що фільм, який уже став сенсацією найпрестижніших фестивалів, на Заході виходить без субтитрів, адже спілкування героїв відбувається за допомогою мови жестів. “Незважаючи на відсутність субтитрів дії й емоції персонажів зрозумілі у всьому своєму різноманітті”, — пише видання.
Виконавиця головної жіночої ролі Яна Новікова каже, що картину легко зрозуміти у будь-якій країні. “У фільмі все побудовано на емоціях — задоволення, гнів, розчарування, симпатію передано через жести, без субтитрів або озвучення”, — розповідає акторка.
Сам пан Слабошпицький каже, що не ставив собі завдання зняти фільм для глухих або про глухих. “Моєю метою було створити сучасне німе кіно”, — стверджує режисер.

А вдома — скандал
Нагадаємо, усі ролі в стрічці виконують глухі непрофесійні актори. Усі персонажі користуються виключно мовою жестів, немає ні усного мовлення, ні субтитрів. Фільм став найуспішнішим в історії України: отримав три призи в Каннах (у тому числі Гран-прі «Тижня критики»), став «Європейським відкриттям» Європейської кіноакадемії як найкращий дебют, завоював призи МКФ у Лондоні, Лос-Анджелесі, Денвері, Мілані – загалом понад 40 нагород. У прокат «Плем’я» вийшло в більш ніж 40 країнах світу, зокрема в США, Великій Британії, Канаді, Японії, Південній Кореї, Франції, Німеччині, Австралії.
На Батьківщині ж фільм пов’язаний зі скандалом. Будучи номінований як представник України на премію Американської кіноакадемії «Оскар», фільм не був обраний Українським Оскарівським комітетом. Натомість на «Оскар» представили «Поводиря» Олеся Саніна, який не пройшов у шорт-лист премії.
Продюсер «Племені» Денис Іванов і режисер Мирослав Слабошпицький звинуватили Український Оскарівський комітет у порушенні процедури голосування та конфлікт інтересів у одного із членів журі й вимагали його розпуску, а так само переголосування. Однак цього не було зроблено, а комітет розпустили під тиском громадськості.

Соломія Даць

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...