Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 13, 2018

По шматочках із архівів реставрували фільм Дзиґи Вертова про революцію

Автор:

|

Грудень 05, 2018

|

Рубрика:

По шматочках із архівів реставрували фільм Дзиґи Вертова про революцію

Сцена зі стрічки «Річниця революції»

На фестивалі документального кіно IDFA в Амстердамі (Нідерланди) нещодавно показали дебютну стрічку класика українського кіноматографу Дзиґи Вертова «Річниця революції». Фільм змонтували й уперше показали ще сто років тому, 1918-го, але з того часу його ніхто не бачив, а в архівах збереглися лише розрізнені фрагменти. Заново по шматочках фільм зібрав Микола Ізволов, історик кіно та завідувач історико-теоретичним відділом російського Науково-дослідного інституту кіномистецтва.
Перші зйомки «Річниці революції» датовані лютим 1917 року. У Петрограді фільм знімав кіновідділ Скобелівського освітнього комітету, а восени 1918-го 22-річний юнак Вертов, котрий мав чотири місяці досвіду практичної роботи над монтажем документальних фільмів, виявився, як тепер кажуть, режисером-постановником цієї великої стрічки.
У той час режисери документального кіно в титрах своє прізвище ще не писали — було не прийнято. Першим, хто це зробив, став власне Вертов. Пізніше, коли він монтував фільм «Інструкторський пароплав «Червона зірка», то поставив себе в титрах як режисера. Це викликало скандал, бо тоді режисер документального кіно — це був якийсь нонсенс.
Вертов зібрав усі матеріали, які були зняті до жовтня 1918-го. Їх треба було грамотно організувати, ідентифікувати. Для цього потрібні були люди, котрі знали топографіку Петрограду та Москви. Адже людина, котра була присутня в Петрограді в лютому 1917 року, могла не второпати, що відбувалося в Москві, скажімо, в жовтні.
Виготовили одночасно 30 копій фільму. Вертов, як він пізніше писав у своїх статтях, як гросмейстер під час сеансу одночасної шахової гри, ходив і роздавав монтажницею шматки копій. Це була фантастична робота.
Вона безпрецедентна ще й тому, що в світовому кіно до того моменту не було жодного фільму такої складної монтажної структури тривалістю більше 3 тис. м. Єдиний виняток — фільм Девіда Ґріффіта «Нетерпимість», який був довшим — 3,3 тис. м. Але ж на нього витратили мільйони доларів.
Фільм Вертова тривав навіть трохи більше трьох тисяч метрів. Тоді міряли метрами, бо час проекції залежав від того, з якою швидкістю крутив ручку механік. А він міг крутити, як заманеться — зі швидкістю 16 кадрів у секунду, 18, 20 кадрів, або й навіть 25.
«Річницю революції» показували на площах, з агітаційною метою, великій кількості людей. Копії фільму возили в міста Радянської Росії.
Але кіно 1910-1920-х років в світі збереглося дуже мало як у Росії, чи Європі, так і в Америці. Загинуло приблизно 80 % всіх фільмів, знятих до кінця німого періоду. Їх уже ніколи ніхто не побачить. А гинуло це з однієї простої причини: не було державних архівів.
Мабуть, до архіву потрапила копія, яка їздила Росією з агітаційними потягами. Адже коли поїзди поверталися до Москви, плівки здавали на склад. Копія потрапила до архіву і в тому вигляді, в якому була — подряпана кінопроектором — збереглася і дожила до наших днів.
Найбільше відома стрічка Дзиґи Вертова — «Людина з кіноапаратом» (1929). Фільм знятий як хроніка одного дня з життя великого міста, зафіксована кінокамерою-кінооком. Це останній німий фільм Дзиґи Вертова, озвучений пізніше.

About Author

Meest-Online

Loading...