Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

«Оскар» і Україна: Муні, одержимий акторством

Автор:

|

Грудень 20, 2012

|

Рубрика:

«Оскар» і Україна: Муні, одержимий акторством

Для багатьох Пол Муні асоціюється з роллю гангстерів. У 1932-му він грав Тоні Камонте в оригінальному «Обличчі зі шрамом» (фільм став відомим після його адаптації в 1970-х, з Аль Пачіно в головній ролі). Зігравши Луї Пастера, він став першим актором, що отримав премію «Оскар» за втілення на кіноекрані реального історичного персонажа. А загалом він отримав п’ять оскарівських номінацій за найкращу акторську гру.

Скрипка – не його шлях
Пол Муні, уроджений Мешілем Меєр Вайзенфрайнд, народився 22 вересня 1895 року в місті Лева, що входило тоді до складу Австро-Угорщини. Коли хлопцеві було сім років, сім’я емігрувала до Чикаго, США. Батько Муні, що знав важке ремесло актора не за чутками, хотів, щоби його син став скрипалем. Муні, однак, завжди вабило до себе акторство. Якось він приніс скрипку батькові й повідомив про своє рішення стати актором. Засмучений татко зламав скрипку об коліно. За кілька місяців актор, що грав старого у місцевому єврейському театрі, несподівано захворів. Не знайшовши заміни, режисер з відчаю погодився залучити 11-річного Муні. «Тільки один раз», — заявив режисер. Муні, із макіяжем і приліпленою бородою, зчинив фурор, граючи 80-літнього старого в п’єсі «Два трупи на сніданок». Так розпочалася Кар’єра Муні. У той час він був відомий під своїм зменшувальним ім’ям Муні Вайзенфрайнд. За 15 років він став однією з найяскравіших зірок Голівуду й Бродвею.
Невдовзі ним зацікавився Моріс Шварц, директор Єврейського художнього театру на Другій авеню Мангеттена й підписав із юним актором контракт. 1921 року Муні одружився з актрисою Беллою Фінкель.
1926 року Муні дебютував на Бродвеї в постановці «Ми – американці». 1929-го, коли акторові було вже тридцять чотири роки, кінокомпанія Fox Studios запропонувала йому контракт, і того ж року Муні знявся у двох фільмах – драмі «Сміливець» і мелодрамі «Сім осіб». Незважаючи на те, що за роль у «Сміливці» він був номінований на премію «Оскар», кіноіндустрія розчарувала Муні, і він повернувся на сцену театру.

Mr. Muni – і не інакше!
Тільки 1932 року Муні знову з’явився на кіноекрані. У парі з Енн Дворак він знявся у фільмі-нуар «Обличчя зі шрамом», а потім в кримінальній стрічці «Я – каторжник-утікач», за який знову отримав номінацію на «Оскар». Після цього на обдарованого актора звернули увагу продюсери з Warner Bros. і підписали з Муні довгостроковий контракт, за умовами якого актор мав право приймати сценарії на власний розсуд і отримував по 50 тисяч USD за фільм.
Після драми 1933 року «Світ змінюється» й комедії 1934-го «Привіт, Неллі!» Кінокар’єра Муні стала розвиватися швидкими темпами. 1935 року вийшло відразу чотири фільми з його участю – фільм-нуар «Місто на кордоні» (в цьому фільмі він грав у парі з Бетт Девіс), кримінальні драми «Чорна лють» і «Доктор Сократ» і фільм-біографія Вільяма Дитерлен «Повість про Луї Пастера», де Муні виконав роль уславленого французького мікробіолога й хіміка Луї Пастера та був удостоєний за її блискуче виконання премії «Оскар» і нагороди Венеціанського кінофестивалю.
1937 року Муні був знову номінований на «Оскар» – цього разу за виконання ролі французького письменника-класика Еміля Золя в картині «Життя Еміля Золя». 1939-го вийшла ще одна стрічка-біографія з участю Муні – мелодрама «Хуарес» про життя мексиканського національного героя Беніто Хуареса, де в парі з актором знову грала Бетт Девіс.
Після ролі Пастера Муні з успіхом грав інших історичних персонажів: письменника Еміля Золя (фільм отримав «Оскара», а Муні – чергову номінацію на найкращу чоловічу роль) і мексиканського революціонера Хуареса. Загалом Муні мав п‘ять номінацій на «Оскара» за найкращу чоловічу роль. У середині 1930-х Warner Brothers називали Муні в титрах фільмів не інакше, як Mr. Muni, що було і є величезною рідкістю в Голівуді. 1937-го Муні став першим львів’янином (другим був диригент Артур Родзінський), що потрапив на обкладинку журналу Time.

Жага до вдосконалення
Крім таланту актор був відомий своїми ексцентричними звичками. Між дублями Муні грав на скрипці, щоби заспокоїти нерви, і панічно боявся одягу червоного кольору. Він був дуже сором’язливим за вдачею й крім того насторожено ставився до незнайомих людей, у розмові з якими вважав за краще мовчати або обмежувався кількома короткими фразами. Зате Муні високо цінував думку дружини й перезнімав сцени, якщо Беллі здавалося, що дубль вийшов невдалим.
19 липня 1940 закінчився контракт Муні з Warner Bros. Далі він продовжував грати в театрі й час від часу знімався в кіно (в 1940-х вийшло всього п’ять фільмів за його участю). 1955 року він отримав премію «Тоні» за виконання ролі Генрі Драммонда у виставі «Пожнеш бурю». У тому ж році в актора виявили пухлину біля ока, і влітку він переніс операцію з ампутації ока. 1959-го в прокат вийшов останній фільм за участю Муні – драма Деніела Манна «Остання розсерджена людина», – за роль у якому він одержав шосту номінацію на премію «Оскар». Після цього Муні пішов із кіно й 25 серпня 1967-го помер у 72-річному віці.
У чому ж полягала таємниця успіху Муні? Акторство для нього було не просто кар’єрою. Він був ним одержимий. Відомий американський драматург Артур Міллер вважав, що Муні був постійно «переслідуваний жахом провалу». Це підштовхувало безумовно талановитого актора до постійного вдосконалення. Перед кожною роллю Муні маніакально проводив дослідження свого персонажа, читаючи біографії, статті, усе, що міг знайти про цю особу. На цьому підготовка до ролі не закінчувалася. Муні міг провести тижні в справжній шахті, готуючись до ролі шахтаря в «Чорній люті», або в чайна-тауні, репетируючи роль китайця в «Добрій землі». Один із режисерів згадував, як Муні якось поскаржився, що не розуміє своєї ролі. Режисер здивувався, бо роль обговорювалася до найдрібніших деталей. «Справді, — відповів Муні, — я розумію персонаж, але я не маю поняття про його сім’ю, предків».

Дзвінка Камінь

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...