Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 22, 2019

ОМФК: постфактум

Автор:

|

Липень 24, 2014

|

Рубрика:

ОМФК: постфактум

Кадр із фестивальної стрічки «Поводир» Олеся Саніна

Організатори вирішили не скасовувати цьогорічного фестивалю, попри події на сході України, але звели до мінімуму всі розважальні та помпезні заходи, які раніше відбувалися протягом фестивальних днів. Президент ОМКФ Вікторія Тігіпко вважає, що такі події необхідні українцям, як ковток повітря, аби хоч трохи відволіктись від тривожних та скорботних подій. “Ми живемо із цим кожний день, але необхідно в якісь моменти переключатись. Ми знизили градус пафосу, змінили все. У нас залишається тільки професійна програма, професійне кіно”, – прокоментувала вона.

Отже, без пафосу…
11 липня пройшла скромна, якщо порівняти з попередніми роками, церемонія відкриття Одеського міжнародного кінофестивалю. Нагадаємо, програма фестивалю буде злободенною: про роль громадянського суспільства в Україні і в світі. Тривав він рівно 9 днів.
Цього року відбулося чимало змін. Насамперед, червоний хідник цього раз розстелили не в Одеському оперному театрі, як було раніше, а в театрі драми та музичної комедії імені Водяного. Організатори вирішили зекономити. Нове місце, де проходило відкриття, було тісно оточене охороною та міліцією.
Зіркових гостей, на відміну від минулих років, на кінофестиваль приїхало небагато: рестораторка Маргарита Січкар, дружина Остапа Ступки з друзями, але без чоловіка, співзасновник Українського «Тижня моди» Ірина Данилевська, співачки Світлана Тарабарова та Ганна Завальська, гурт The Hardkiss, українські актори Віктор Андрієнко, Георгій Делієв та Борис Барських.
Звичних російських гостей-акторів, як-от Гоша Куценко чи Ірина Апексімова, цьогоріч було негусто. Доріжкою слави пройшлися акторка Лариса Кадочнікова та Олександр Кобзар. На червоному хіднику прибулі надовго не затримувалися – фотографувалися й прямували в зал. А от організатор кінофестивалю та дружина відомого політика Вікторія Тігіпко на хідник узагалі не з’явилася.

Ми – живі!
Уже саме відкриття ОМКФ, дефіле гостей червоним хідником і фуршет зазнали критики з боку деяких українських активістів, культурних і громадських діячів. Адже напередодні відкриття фестивалю під Зеленопіллям Луганської області загинули 19 українських військовиків. Із цього приводу співачка Марія Бурмака написала на своїй сторінці у Facebook: “Одеський кінофестиваль, дами у вечірніх сукнях. Червона доріжка. Гинуть люди, танки заходять в країну, а у них – фестиваль!”
Натомість, український кінематографіст Дмитро Томашпольський упевнений, що фестивалі зараз дуже потрібні: “Подивіться, які важливі, болісні теми для українського суспільства піднімають у фільмах, які показують в Одесі»” Крім того, на думку представника Спілки кінематографістів України, який опікується і справою режисера-заручника Москви Олега Сенцова, цим фестивалем українці мають показувати всьому світові, що вони є, що вони – живі.
Кураторка української літературної програми “Книжкового Арсеналу” Ірина Славінська теж переконана, що культурні події мають відбуватись і під час війни: “Саме культура робить нас людьми”. Єдина її засторога – це потреба в певній скромності імпрез за таких умов.
А ось на думку київського кінопродюсера Дмитра Колесникова, фестиваль у нинішній ситуації схожий на “бенкет під час чуми”: “Краще би гроші до лікарні передали… Гуляти і тусуватись доріжкою можна наступного року. Стільком людям потрібні ліки і медтехніка”.
І організатори ОМФК наче почули цей заклик: гроші з благодійного аукціону фестивалю – 85 тисяч грн – вирішили віддати замість підтримки українського кінематографа на допомогу пораненим і родинам загиблих біля Зеленопілля військовослужбовців. Їм обіцяють перерахувати й певний відсоток від коштів за продані на кіно квитки.

На підтримку Сенцова
Чи не найвагомішим днем кінофестивалю стало 15 липня: відбувся показ фільму “Гамер”, сценаристом, продюсером і режисером якого став ув’язнений у московському СІЗО Олег Сенцов. Усі збори за цей фільм підуть родині режисера.
Як розповіли представники оргкомітету ОМКФ, до свого арешту Олег Сенцов підтверджував свою участь у професійній секції кінофестивалю. Наразі від перебуває під арештом у СІЗО у Москві за звинувачення в тероризмі. До режисера не пускають українського консула, адже Росія автоматично й примусово надала йому російське громадянство.
Окрім представників ОМКФ стрічку репрезентувала актриса Анастасія Чорна, яка зіграла роль в «Гамері». «Ми вважаємо висунуті проти Олега Сенцова звинувачення абсурдними, – заявила вона. – Олег Сенцов вірить у те, що його країна, його рідні допоможуть визволити його. Найважливіше в цей момент – підтримати Олега й ув’язненого в Лефортово українця Сашу Кольченка».
Також пані Чорна розповіла, що друзі Олега Сенцова підготували  клопотання з вимогою його звільнення, адресувавши її Парламентській асамблеї Ради Європи, уповноваженому з прав людини Ради Європи, а також урядам України й Росії.

Прем’єра, на яку чекали
На ОМКФ відбулася довгоочікувана прем’єра фільму «Поводир» українця Олеся Саніна. З 2007 року режисер збирав команду, підбирав акторів, шукав кошти на реалізацію свого задуму. І коли він нарешті здійснився Олесь Санін, незважаючи на пропозиції від інших міжнародних фестивалів класу «А», місцем світової прем’єри «Поводиря» обрав саме Одеський МКФ.
Дія картини розгортається в радянській Україні на початку 1930-х. В основі сюжету – драматична подорож американського хлопчика Пітера Шемрока й сліпого музиканта Івана Кочерги. Вони зустрілися в роки колективізації і голодомору та розлучилися, коли 1934 Івана Кочергу розстріляли під Харковом.
У фільмі зіграло близько 200 незрячих акторів, більшість із них – музиканти. Музика взагалі для цієї стрічки – дуже важлива. «Ми намагалися зламати стереотипи шароварщини, позбутися негативних шаблонів української культури», – пояснила свою ідею композитор Алла Загайкевич.
Зйомки, впевнений Олесь Санін, вразять кінематографістів світового рівня. Перед оператором стояло дуже складне завдання: зняти кіно про людей і для людей, які не бачать світла. Уперше в Україні фільм на великому екрані адаптували для незрячого глядача: буде використана технологія тифлоперекладу, спеціальних аудіокоментарів, які підказують, що відбувається на екрані.
Картину, не сумніваються критики, очікує серйозне фестивальне і прокатне майбутнє.

Кіно про протести
Водночас, окрім суто мистецьких стрічок програма заходу була злободенною: про роль громадянського суспільства в Україні і в світі. Вона була насичена соціально-політичними творами – про Майдан, Крим або революції у світі. На ці фільми були аншлаги, тож довелося влаштовувати додаткові покази.
Саме запровадження спеціальної програми “Шлях до свободи” стало відповіддю на ситуацію в Україні, розповів арт-директор ОМКФ Алік Шпилюк. За його словами, цього року не було випадків, аби хтось із гостей з інших країн відмовився приїхати до Одеси, з огляду на безпеку чи власні страхи або упередження.
Навпаки, помітно було більше інтересу до України, гості хочуть приїжджати і питають, чим допомогти, зазначає Шпилюк. Є й інші причини. Так, кінокритик Джуліано Вівальді, який приїхав із Москви, зауважив, що на фестивалях в Україні є шанс подивитись на великому екрані заборонені у Росії фільми – як от стрічку про Pussy Riot і Путіна. Демонстрували на ОМКФ і фільм про депортацію кримських татар “Хайтарма” – показ відбувся просто неба на Ланжеронівському узвозі.

Хвилина мовчання й призи
Церемонія закриття 5-го Одеського міжнародного кінофестивалю виявилася ще сумнішою. Вечір відкрився  «червоною доріжкою», на яку більшість учасників національної програми прийшла в чорному одязі: 18 липня стало відомо про раптову смерть актора театру і кіно, народного артиста України Віталія Лінецького. Колегу й кінодіяча, а також пам’ять трагічно загиблих пасажирів збитого малайзійського пасажирського літака Boeing-777 рейсу МН17 присутні вшанували хвилиною мовчання.
А першою нагороду кінофестивалю – «Золотого Дюка» – за вклад у національне кіномистецтво отримала кінорежисер Кіра Муратова.  Гран-прі здобула стрічка «Мотивації нуль» режисера-дебютантаТальї Лаві (Ізраїль).
«Золотим Дюком» у категорії «Найкращий український повнометражний фільм» відзначено документальну стрічку «Присмерк» Валентина Васяновича. Ця робота здобула й спеціальну відзнаку Міжнародної федерації кінопреси.
Підсумки національного конкурсу було підбито 18 липня. «Дюка» в номінації «Найкращий український короткометражний фільм» здобув фільм «Листопад» Марії Кондакової.
Приз  за найкращу акторську роботу у Національній конкурсній програмі поділили Станіслав Боклан за роль у стрічці «Поводир» і Усхан Чакір, який знімався у фільмі «Люби мене» Марини Ер Горбач та Мехмета Багадир Ера (Україна-Туреччина).
Нагороду Міжнародної федерації кінопреси за найкращий український повнометражний фільм здобула картина «Зелена кофта» Володимира Тихого.

Соломія Даць

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...