Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

Новий герой прийшов? Дмитро Лінартович прагне втілювати образи людей із біографією

Автор:

|

Квітень 05, 2012

|

Рубрика:

Новий герой прийшов? Дмитро Лінартович прагне втілювати образи людей із біографією

Перший український блокбастер «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» майже два місяці був у ТОП-10 українського кінопрокату. На думку автора стрічки Михайла Іллєнка, це відбулося завдяки головному герою, який перемагає. «Ми перевантажили глядача депресивним кінематографом. Наш герой спробував змінити цю позицію й показати, як перемагати. Герой, який може перемагати шляхом майже не зовсім реальним. Але тільки герой може бути локомотивом, який веде глядача в кінотеатр. А наше кіно аґресивне, пост­модерністське», — каже режисер. Не в останню чергу успіху фільму посприяло те, що цю роль виконував 33-річний актор Дмитро Лінартович.

ТойЩоНаро-дивсяВУкраїні

Нині його називають українським Джонні Деппом, новим обличчям українського кіно. А він лише сміється: «Джонні Деппом? Та нехай, я ж прізвища в паспорті міняти не збираюся. Як був українцем, так ним і залишуся. Спокійно ставлюся до всього, що кажуть, адже моя професія — публічна». Дмитро — корінний киянин, його батько — режисер, тож із 13 років хлопець грав на сцені. Працював у Театрі Збройних сил України та в театрі «Дзвін». Активно захоплюється спортом: вільною боротьбою, футболом, акробатикою, парашутним і підводним спортом.

А ще Дмитро розповідає, що його прадід Василь Заболотний був християнином-штундою: «У його родині всі були віруючими-ортодоксами. Прадід був аскетом, хоча у священики не пішов. Вони жили общиною. Збиралися в хаті по 15—20 чоловік, вивчали Біблію. Святкували потай релігійні свята», — каже Лінартович.

Сам актор прийшов до Бога не завдяки родичам. Сталося це під час служби у війську. «Стосунки з Богом у мене почалися в армії. Там був час про все подумати півтора року. І я прийшов до цього. Не потребую посередника між мною та Всевишнім, тому що це — річ індивідуальна. Думаю, що багато людей ходять до церкви через стадне почуття. Для галочки. В основному на Бога виходиш сам на сам. Я більше дякую Йому, ніж прошу», — зізнається він.

Демобілізація, як схід сонця

Про армію Дмитро розповідає, що не намагався уникнути служби, тому що хотів понюхати пороху й побути в режимі. «Я служив у прикордонних військах на Івано-Франківщині. А там не було часу на дурощі. Зазвичай у наші війська приходиш і займаєшся не службою, а копанням городу та будуванням будинків офіцерському складові. Ми ж вивчали топографію, стройову, тактичну й вогневу підготовку. Я набув, як чоловік, для себе чимало корисних речей. Умію тримати зброю в руках. Дідівщина в армії була, але в легкій формі. Служив досить спокійно й розмірено. А для цього треба так просто: сказали почистити автомат — я брав і чистив. Мовчки. Коли я вже став нарешті «дідом», нікого не ганяв. Отримав час малювати й листуватися з рідними. Один викладач казав: «Не переймайся, демобілізація станеться в тебе, як схід сонця». Я йому подякував. В армії складно — опиняєшся ніби за колючим дротом, муштра, дівчат немає. Але якщо мене в якісь обмеження ставлять, то це теж мені йде на користь. Авторитетів і ворогів у армії не мав», — пригадує актор.

Хотів… «відірвати голову»

Усе ж переконаним пацифістом Дмитро не став — йому доводилося й битися на вулиці. «На другому курсі університету йшов на пари, на повороті автівка повертає. Я чомусь думав, що її можна зловити. Махаю рукою. А водій зупинився просто, щоби повернути. Відчиняю двері, а він: «Ти чого двері відчинив, покидьку?» І вилазить бритоголовий. Я йому зробив підсічку, збив із ніг. Він гепнувся потилицею об асфальт, потім скочив. Кажу йому: «Підійди ближче». Той опустив очі й сказав: «Ми з тобою потім побачимось». Якби він удруге до мене рипнувся — голову йому відірвав би», — ділиться неприємним спогадом актор.

Водночас, Дмитро Лінартович зізнається, що не вживав міцних слів, доки не сів за кермо автомобіля. «Лаятися я почав пізно. В армії, до речі, не лаявся. Не бачив сенсу. Там — сама муштра. А от уже після закінчення театрального університету їду в машині, мене підрізає джип. І я: «Трясця його матері!», або ще якесь українське соковите слівце вихопиться. Тому що це — емоція. Лайка — це нормальна чоловіча річ, це така внутрішня штука, яка вириває силу зсередини назовні, і ти починаєш діяти. Це аґресивна форма. Головне — правильно цю аґресію скерувати», — вважає актор.

Нікого не копіювати!

До подальшої акторської праці Дмитро не виявляє поспішності — після виходу фільму відмовився від кількох нових пропозицій. «Уже прийшли до мене три кіносценарії. Я від них відмовився, тому що там немає тієї історії, яка б мене зацікавила, — каже пан Лінартович. — Один — історичний, але там персонаж абсолютно не мій. У мене немає претензій до сценаристів, тому що вони роблять свою роботу майстерно. Але це — не моя історія».

Інша стрічка, за словами Дмитра, мала бути повнометражна й побутова. У ній він теж не зніматиметься. «Не моя тема, і все. Не скажу, що мене цікавлять тільки героїчні постаті. Хочеться, щоби була біографія в людини. А там — просто побутові речі. Ще важливо, з яким режисером я працюю. Якщо режисер цікавий, актор за ним іде. Я тоді можу цілком належати режисеру. Ми тільки домовляємося з ним, у яку гру граємо», — пояснює актор і запевняє, що кумирів у світі кіно не має. «Якщо буду відволікатися на них, я втрачу час і загублю себе. Ще батько радив нікого не копіювати. Я — самодостатній чоловік, у мене є своя школа, своя родина. Я відштовхуюся від коріння свого. І власні риси в характері народжуються. Друзі впливають. Я обростаю тими речами, які мені потрібні в житті», — зізнається він.

Роботи Дмитрові наразі не бракує: він дублює фільми українською мовою, уже шість років працює в столичному театрі «Київ» — грає в чотирьох виставах. Але й не відмовиться, якщо його запросять за кордон: «Поїхати в іншу країну попрацювати? Чуму б і ні? Але неодмінно повернуся в Україну. Мені дуже комфортно в Україні, почуваюся тут, як риба у воді».

 Дзвінка Камінь

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...