Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 16, 2019

Ми будемо пам’ятати…

Автор:

|

Липень 26, 2012

|

Рубрика:

Ми будемо  пам’ятати…

У неділю 22 липня, о 7.45, у київській лікарні «Феофанія», де він провів останні чотири місяці, зупинилося серце Богдана Сильвестровича Ступки, народного артиста СРСР, лауреата Державної премії СРСР і Шевченківської премії, Героя України.

Його бажання

В одному зі своїх останніх інтерв’ю він сказав: «Як казав мій батько: «Головне, сину, дотягти до 70, а потім живи, скільки хочеш». Життя актора обірвалася на 71-му році, після тривалої боротьби з недугою. Учень і колеґа Богдана Сильвестровича режисер Сергій Проскурня розповів, що останнім часом актор важко хворів. Півтора року тому в Німеччині йому зробили операцію на серці. Ще в серпні 2010 року актор раптово знепритомнів на зйомках фільму в Маріуполі. Це було спричинено проблемами зі серцем. Сам же він тоді стверджував, що ніякої хвороби в нього немає.

Одним з останніх бажань Богдана Ступки було піти із життя в той же день, що і його мати. Марія Григорівна Ступка померла пізно ввечері 23 липня 2007 року на 94-му році життя. Акторові ж не вистачило одного дня, щоб здійснилося його бажання. Ступка з матір’ю й народилися в один день — 27 серпня.

Президент України Віктор Янукович висловив співчуття у зв’язку зі смертю видатного актора Богдана Ступки й доручив прем’єр-міністру Миколі Азарову створити комітет для організації похорону Ступки на найвищому рівні. Також жаль із приводу смерті українського актора висловив російський президент Володимир Путін.

Прощання з покійним відбулось 24 липня на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Поховали Героя України на Байковому кладовищі в Києві.

Актор дев’яноста ролей

Після 70-річного ювілею Богдан Ступка прожив усього 11 місяців. Народився актор 27 серпня 1941 року в селищі Куликові Жовківського району Львівської області. Був актором театру і кіно, працював у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка, знявся у більш ніж 90 фільмах.

У кіно він дебютував у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах із чорною ознакою» (1971), де зіграв роль Ореста Звонаря. Ця стрічка стала продовженням традицій Довженка й Параджанова в українському кіно. А десять років тому Богдан Ступка виконав головну роль у фільмі українського виробництва «Молитва про гетьмана Мазепу», який на той момент виявився найдорожчим проектом за всю історію вітчизняного кінематографа — бюджет фільму склав понад 2,5 млн доларів.

У числі останніх кіноробіт Богдана Ступки — головна роль у російському фільмі 2009 року «Тарас Бульба», за яку актор отримав національну кінопремію Росії «Золотий орел».

Що ще?

Богдан Сильвестрович працював із режисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком і іншими. 1976 року акторові було присуджене звання заслуженого, а 1980 року — народного артиста УРСР.

В 1999—2001 роках Богдан Ступка був міністром культури й мистецтв України в уряді Віктора Ющенка. Про цей період він сам казав так: «Я був просто міністром, який дещо хотів зробити. Ну а я був тільки «17 мгновений весны» — 17 місяців. І що ти за 17 місяців зробиш? Нічого. Це ми влізли тоді в «Бієнале» Венеціанський, і то зі скандалами. Що ще?» 2001 року став художнім керівником Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві й залишався ним до останніх своїх днів.

«Я — український актор»

Незважаючи на всі почесті й навіть державні пости, Ступка працював як актор до самого кінця, причому не тільки на Україну. У Польщі у фільмі «Вогнем і мечем» він зіграв свого великого тезку гетьмана Богдана Хмельницького, а в Росії особливо запам’яталася його похмура, жорстка, але на диво точна робота у фільмі Дмитра Месхієва «Свої».

Останніми роками Ступка частіше знімався за кордоном — У Польщі й Росії, аніж в Україні, але завжди повторював: «Я кажу, що я — український актор, який знімається в російських фільмах. А в Польщі я кажу, що я український актор, який знімається в польських фільмах».

У ньому було стільки енерґії, що здавалося: вистачить ще на сім десятиліть нових кіноролей і театральних постановок, але серце, мабуть, не витримало темпу. Тепер його немає… Але ми пам’ятатимемо.

Дзвінка Камінь

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...