Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 22, 2019

Молоде обличчя кіно

Автор:

|

Липень 04, 2013

|

Рубрика:

Молоде обличчя кіно

Можна впевнено стверджувати, що якби не Одеса, український кінематограф був би суттєво біднішим. Досить лишень згадати кита вітчизняного кіновиробництва Одеську кіностудію чи метра української кінорежисури Кіру Муратову. А якщо хтось вам скаже, що одеське кіно відходить у минуле: мовляв, кіностудію розпродали, та й Муратова – не вічна, сміливо кидайте в нього каменем. Бо одеське кіно живе й має нові багатообіцяючі обличчя…

Не зовсім за фахом
Отож знайомтеся – Дмитро Дибін. 29-річний режисер з Одеси має у своєму творчому арсеналі 29 фільмів: 28 короткометражних («Розкол», «Ковзаючи по струнах», «Горюча любов», «Останнє сонце», «Зникле місто», «Хочу бути Я», «Виліковність», «Монолог», «Останні хвилини перед кінцем світу» тощо) і один повнометражний – «Триптих». До речі, переглянути стрічки можна в Інтернеті. Зараз саме триває робота над іще однією стрічкою, тридцятихвилинною. За свої роботи молодий талановитий одесит уже отримує нагороди…
А між тим, Дмитро, здавалося б, мав бути далекий від кінематографу. За освітою він – програміст, закінчив технікум промислової автоматики, а також Одеську державну академію холоду за спеціальністю «Системи автоматизованого проектування». Яке вже тут кіно?! Та водночас, починаючи зі 17 років хлопець працював на телебаченні дизайнером і монтажером. З 2009 року й до сьогодні працює у відомій одеській клініці арт-директором. І – знімає кіно.

Кожна дрібниця має сенс!
Режисер працює в різних жанрах – сюрреалізм, містика, фантастика, драма, є навіть комедія. Кожній деталі в тому чи іншому фільмі Дмитро приділяє величезне значення. У кожну дрібницю вкладає певний сенс.
Сценарії, постановку до стрічок, зйомку та монтаж п. Дибін здійснював сам, аж доки 2009 року на одному з показів арт-хаусних короткометражок у одеському клубі «Вихід” не познайомився з практикуючим психологом Тетяною Червоній. Дмитро запросив дівчину на зйомки свого чергового фільму. Виявилося, що в них є багато спільних тем, на які вони, утім, дивляться з різних боків, і разом ці два погляди дають більш повну картину. Так народився творчий тандем – Дмитро Дибін і Тетяна Червоній.
«Початкова задумка приходить в основному до мене, а потім ми з Танею спільно розвиваємо її, пишемо сценарій. Ми пишаємося нашими останніми двома фільмами «Розкол» і «Триптих». На «Триптих» ми витратили близько двох з половиною років. Він вийшов повнометражним із досить глибоким змістом: це – історія про взаємини матері й сина. «Розколу» теж має свої сильні аспекти – філософська тематика пошуку сенсу в житті з точки зору тілесної оболонки й духовної», – каже Дмитро.

Творчі секрети
На відміну від фільмів із гарним бюджетом, де творці можуть дозволити собі замовити декорації й знімати влітку зиму, а взимку – літо, фільми одеського аматора знімаються за «поточної погоди».
«Знімаємо тоді, коли за сценарієм надходить час зйомок. Нам потрібне літо? Значить, чекаємо на літо. Знімаємо по-різному, зараз уже більш професійно, робимо розкадрування, використовуємо рейки, світло, добрий фотоапарат. Часто знімаємо в покинутих місцях Одеси, – відкриває «таємниці» творчого процесу молодий режисер.
Приміром, один з епізодів фільму «Триптих» знімали в покинутому кінотеатрі санаторію «Україна». У зйомці було задіяно труну. І треба ж було такому трапитися, що акурат на закінчення зйомок обвалився дах старої будівлі. Труна опинилася під уламками даху – своєрідне поховання, констатували автори стрічки. Але місце зйомок таки довелося змінити. Будинки – в аварійному стані, не варто спокушати долю.
Знімальний процес, до слова, тривав, два з половиною роки. З різних причин зйомки фільму переривалися, якось навіть автори вже вирішили закрити проект. Під час творчого тайм-ауту в роботі з «Триптихом» і був знятий і представлений на кількох кінофестивалях фільм «Розкол». За цей час ставлення до «Триптиху» переосмислили, з’явився більш глибокий погляд на тему, і Дмитро знову повернувся до відкладеного задуму.

Про гроші
Від питання про бюджет фільму багато авторів намагається всіляко відкараскатися. Дмитро ж у цьому плані на диво відкритий і відвертий. Каже, раніше акторами в його стрічках виступали друзі, знайомі, колеги. Знімали у вільний від основної роботи час. Тоді про гроші ніхто й не замислювався.
«Раніше не платив акторам, тепер плачу від 70 гривень за три-чотири години», – уточнює режисер. Так, на зйомки «Триптиху» пішло близько 200 USD. Хіба це – бюджет для фільму? Тим не менш, на знімальному майданчику в нього завжди панує тепла атмосфера.
Але улюблених акторів у Дибіна поки що немає. «Ми знімаємо кожен фільм і любимо акторів усередині стрічки, піклуємося про них. Та після закінчення зйомок ми розлучаємося, хоча й підтримуємо дружні стосунки. Минув той час, коли одного й того ж актора ми могли знімати по чотири-п’ять разів у різних фільмах, – зазначає Дмитро.
У титрах фільмів Дибіна можна побачити імена одеситів, які – хто знає? – теж колись можуть стати відомими. Це – Аліса Коваленко, Віктор Березовський, Микита Ільченко, Карен Петікян, Сергій Волков і інші.

Нагороди для «Розколу»
Для будь-якого режисера його фільм – це дитя, яке довго й болісно виношувалося та народжувалося. Тому, звичайно ж, авторові так хочеться, щоби його побачили й гідно оцінили.
«Ми беремо участь у всіх фестивалях, інформацію про які знаходимо в Інтернеті. Отримуємо десь перші місця, десь – другі, а десь – навіть Гран-прі, як це було в Нижньому Новгороді за фільм «Розкол», – хвалиться Дмитро Дибін.
Загалом, «Розкол» отримав уже чотири нагороди. І у всіх чотирьох випадках це – перші місця: на фестивалі «Ведафільм» у Санкт-Петербурзі, у Кривому Розі на «Кіно під зірками», на фестивалі «Ранок» у Кіровограді. До речі, наприкінці червня 2013 Дмитро Дибін і Тетяна Червоній представляють Одесу в Ярославлі на третьому кінофестивалі «Світло світові» з повнометражною стрічкою «Триптих».
«Нещодавно ми закінчили роботу над ще одним фільмом під назвою «Хочу бути Я». Він – про дівчину, всередині якої борються дві особистості – справжня й штучна, прищеплена в її підсвідомості релігійністю батька. До нового фільму дуже серйозне ставлення. Був великий кастинг, закупили нове обладнання. Загалом, підвищуємо наш рівень від зйомки до зйомки», – стверджує Дмитро.
Акторів, каже він, знаходили завдяки оголошенням в Інтернеті та в різних клубах. Іноді це відбувалося просто на вулиці, адже насамперед для фільму був важливий образ, який би відповідав сценарію, а потім уже – акторська гра. Тож шанс потрапити в кадр фільму одеського режисера має кожен…

Соломія Даць

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...