Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

Кіноперевтілення української столиці

Автор:

|

Березень 15, 2012

|

Рубрика:

Кіноперевтілення української столиці

На німецькі кіноекрани восьмого березня вийшов новий трилер від відомого режисера Деніса Ґанзеля «Четверта влада». Дія гостросюжетної стрічки розгортається в Москві й частково в Петербурзі. При цьому режисер не надто переймався тим, що в кадрі частенько можна впізнати краєвиди столиці іншої держави — України.

Дуже глибоко «копали»

Утікаючи від проблем в особистому житті, журналіст одного з бульварних видань Берліна Пауль Янсен, роль якого виконує популярний актор Моріц Бляйбтрой, їде до Москви. У російській столиці Пауль пише про красиве життя олігархів і «золотої молоді». Дедалі глибше поринаючи в залаштункове життя російської «еліти», журналіст раптом опиняється під прицілом мафії — саме така зав’язка сюжету фільму «Четверта влада».

Задум зняти політичний трилер народився в режисера, коли він, перебуваючи в Москві, почув одну з версій приходу до влади Володимира Путіна. «Існувала теорія, що до цього долучилися спецслужби, — розповідає Деніс Ґанзель. — Я дуже зацікавився. Вирішив, що ми не називатимемо імен і знімемо таку собі «фікцію». Однак у де­яких місцях ми дуже глибоко «копали». А після вбивства Анни Політковської у 2006 році я тісно почав спілкуватися з російськими журналістами. Так і виникла ідея сценарію».

За основу для сценарію режисер узяв книгу Литвиненка «ФСБ взрывает Россию»: «Із неї ми багато почерпнули. Я також говорив із людьми з ФСБ, щоби побачити іншу сторону загальної картини. Надзвичайно цікаво, наскільки великим є скандал, що стоїть за цією історією, і наскільки мало про нього говорять. Але для багатьох місцевих людей він не є таємницею. Про це знає кожен».

Звісно, що зйомки такого фільму в Росії мали наштовхнутися на труднощі. Хоча, як стверджує німець, в основному це траплялося через фінансовий фактор. Адже Москва є надзвичайно дорогою для зйомок. «Ми пропрацювали чотири дні й повністю витратили запланований бюджет. У Москві зйомки — у п’ять разів дорожчі, ніж у Берліні. Із бюджетом 6,3 млн євро зняти фільм у трьох країнах, із залученням зірок міжнародного масштабу, було непросто», — каже пан Ґанзель.

У кадрі — Софіївка

Отож більшу частину фільму знімали у Києві — це явно проглядається. Хоча, за словами самого режисера, автори намагалися якось приховувати найвідоміші споруди та монументи, аби вони не потрапили в кадр. «Авжеж, ми їх повністю приховували, — запевняє він. — Лише наприкінці стрічки в кадрі з’являється статуя «Батьківщина-Мати», яку видно чи не з усіх куточків Києва. Вона в кадрі лише раз».

Та, попри намагання, одразу впізнається київський аеропорт Бориспіль. А річ у тім, що в Деніса Ґанзеля просто не було жодних інших варіантів зі зйомками летовища. «Приміром, у терміналах Німеччини та Росії взагалі у нас не було дозволу знімати. А сцену в київському аеропорту ми могли зняти лише тому, що він іще не був відкритий (ідеться про новий термінал F. — Авт.). На зйомки в нас пішло вісім годин. Для такої малобюджетної продукції, як наша, це — велика радість. Звичайно, потім на комп’ютері затушовували такі написи, як «Українські авіалінії» тощо. А ось пам’ятник занадто видає нас, адже він є дуже відомим», — пояснює режисер.

Іще один казус: журналістка Катя у фільмі саме перебуває в Петербурзі, але в кадрі знову Київ — Софійський собор і пам’ятник Хмельницькому. «Для української аудиторії такі кадри виглядають доволі екстремально, а ось німецька публіка нічого вартого подиву в них не побачить, — переконаний пан Ґанзель. — Американці знімають аналогічно. Із «Безславними виродками» чи «Ідентифікацією Борна», дія в яких відбувається у Берліні та Москві, працювали так само. Герой приїжджає до Москви, спускається в тунель, раптово з’являється в зоопарку, потім — на Невському проспекті й, урешті, у Мінську. При цьому в них у 18 разів більший бюджет!»

Робота була фантастична

Але в знімальному процесі були задіяні не тільки будівлі української столиці, а й люди. Так, київську школу міліції «переодягли» в Міністерство юстиції Російської Федерації. А місце зйомки було за 200 метрів від російського посольства. Залагодженням таких нюансів займалися українські партнери Деніса Ґанзеля з компанії Radioactive Film Kiev. Однак і росіяни не залишили цих моментів без контролю. «Так, ми навіть бачили два лімузини із затемненими вікнами, які припаркувалися неподалік від нас. Звідти спостерігали за початком знімального процесу», — згадує режисер.

Тим не менше, запевняє пан Ґанзель, усе пройшло чудово: «Маю сказати, що робота була фантастична. Ми мали невеликі проблеми з «українською мафією». Адже деякі приміщення, у яких ми планували знімати, раптово ставали недоступними. Усе-таки в центрі Києва вплив мафії відчувається достатньо сильно». Приміром, ціна за приміщення за ніч могла зрости у 10 разів.

«Тоді ми сказали, що не хочемо мати справи з ними, — розповідає режисер. — У відповідь нам повідомили, що центральна частина міста подекуди підпадає під вплив мафії. Але це мене не дуже здивувало. Усюди є певні клуби, яким потрібно платити «частку», зокрема й німецькій мафії. Загалом, у нас майже не було проблем, тому можу розповісти про Київ тільки найкраще».

Україна — ідеальна?

Якби було більше грошей, зауважує Деніс Ґанзель, то хотів би довше знімати в Києві. «Час, який ми провели там, був дуже приємним, — усміхається він. — Людям подобався сценарій, і вони раділи з того, що ми знімаємо. Часто в мене було відчуття, що українці не задоволені результатами Помаранчевої революції. Я думаю, у минулому було втрачено багато шансів, такої ж думки дотримується більшість нашої команди. Це відчувалося в розмовах із людьми з української знімальної групи, їхніми друзями та знайомими. А це — люди абсолютно різних професій, не тільки з кіноіндустрії, а й лікарі, інженери, будівельники та навіть жінки на ринку».

Найприємнішою ж була співпраця з фахівцями української кінокомпанії Radioaktive Film, заявляє режисер: «Ми прилетіли лише із сімома німецькими членами команди, решту складали українські працівники. Нам надзвичайно сподобалося, особливо акторам. І Моріц Бляйбтрой, і Макс Рімельт — у захваті. Макс знову хоче відвідати Київ. Ми оглянули гігантські старі знімальні студії, які побудували ще за Сталіна. 2002 року я знімав там рекламу, якої, до речі, в Україні виготовляють дуже багато. Для кіновиробництва Україна підходить ідеально, я обов’язково ще приїду сюди знімати. Це був чудовий час. Київ — одне з найгарніших міст, аби знімати кіно. Ми почувалися дуже добре. Хочу подякувати українським колеґам за те, що нам удалося зняти дуже автентичний фільм».

Дзвінка Камінь

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...