Новини для українців всього свту

Friday, Jul. 19, 2019

Історії українського рейдерства присвячується

Автор:

|

Березень 14, 2013

|

Рубрика:

Історії українського рейдерства присвячується

В одному з минулих номерів ми вже писали про те, що готується екранізація роману вітчизняного письменника Сергія Жадана “Ворошиловград”. Ця книга є добре знана серед української інтелігенції й знайдеться фактично на кожній полиці. Однак головне в цьому романі – його сильна драматургічна конструкція, актуальність і кінематографічність.

Думка та фінанси
Саме тому в режисера, теле- та радіоведучого Ярослава Лодигіна народився задум зняти стрічку за «Ворошиловградом». “Ідея зняти фільм виникла в Ярослава, – пояснює Сергій Жадан. – Він нею поділився, мені вона сподобалась. Доведеться, скоріше, щось прибирати з сюжету “Ворошиловграда” під час роботи над сценарієм – усе-таки всю книгу вмістити в дві години екранного часу неможливо. Потрібно буде різати по живому”.
Автори бачать його як незалежний фільм із бюджетом 500 – 1 млн USD. Переговори щодо фінансування ведуть і в Україні, і за кордоном. Кіно розпочнуть знімати, щойно проект назбирає 200 тис. USD. Про це розповів режисер Ярослав Лодигін: «Інакше нема сенсу починати. Хотілося би почати вже цього літа. Але це – великий проект. Можливо, доведеться відкласти ще на рік.»
Зараз ведуться перемовини з можливими інвесторами. «Маємо кілька цікавих пропозицій, – зазначає Лодигін. – Постійно хтось телефонує й пропонує допомогу. Зверталися прості шанувальники, які 100 гривень хочуть дати. Є інвестори, що пропонують тисячі євро. Для нас це – великий сюрприз. Фільму ще нема, а він уже викликав такий інтерес.»

Більше динаміки!
Лодигін і Жадан уже активно працюють над самим майбутнім фільмом. «Пишемо із Сергієм сценарій, – каже режисер. – Перебуваємо на стадії структурної роботи. Не просто беремо книжку й переписуємо діалоги. Вирішуємо, від яких сцен чи героїв треба відмовитися, а що, навпаки, додумати. У березні матимемо перший варіант сценарію.»
Одночасно автори знімають документальний фільм, у якому буде представлено роман, бачення стрічки, деяких акторів. «Ми об’їздили трохи східну Україну, знайшли локації для фільму. Знімали за маршрутом головного героя книжки Германа, від Харкова до Старобільська, – говорить Ярослав Лодигін. -Так, хотіли відчути, як можуть розвиватися події. Вирішили розширити географію у фільмі. Старобільськ – спокійне українське містечко. Нам хочеться додати більше динаміки. Тому міст буде більше. Документалку використовуватимемо для просування проекту, залучення коштів і реклами. Цей фільм уже монтуємо.»
Головною локацією фільму буде заправна станція. Біля Старобільська вже знайшли таку заправку. «Вона – така, як Сергій описував у книжці, – радіє Ярослав. – Він ніколи раніше її не бачив. Знав лише, що вона є десь біля міста. На перший погляд, її розташування не має сенсу, бо заправка – не біля траси. Треба видертися на гору, щоби доїхати до неї. Така дивна заправка із чудовим краєвидом на Старобільськ. Якщо вдасться домовитися з її господарями, то зніматимемо там. Власники – дуже таємничі. Крім того, заправка зараз продається. У нашій документалці ми її покажемо.»

1990-ті повертаються?
Але звернімося до сюжету. У книжці Герман отримав дивний дзвінок, який змусив його повернутися додому. Спочатку він не дуже хоче туди їхати. Проте потім саме там знаходить сенс свого життя. Там – його коріння й справжні друзі. Мова не про “панаєхавших”, а про тих, хто змирився. Вони заплющують очі на несправедливість, не борються з нею. Загалом, роман розповідає про боротьбу з рейдерами. Вони є на всіх рівнях українського суспільства. Це – ті, хто відбирає чужу власність. Але також є ті, хто агресивно нав’язує комусь власну думку.
Як стверджує Лодигін, в основі «Ворошиловграда» – дуже добра кінематографічна фабула: «Сюжет наповнений подіями. У ньому є все, що треба для кіно: герой, розбірки, любов. Тут присутні не стандартні для кіно дві любовні лінії. Мені це дуже подобається. Стосунки Германа з молоденькою дочкою друга і бухгалтеркою Олею залишимо. У книжці також були яскраві сестри Тамара й Таміла. Із ними теж щось треба вирішувати. Швидше за все, вони лише частково увійдуть до фільму.»
Звісно, до стрічки буде включено сцену, коли Герман грає футбол зі старими друзями, – як одна з найбільш яскравих. «Крім того, ми з Сергієм – фанати футболу, зауважує режисер. – Сцена трохи спантеличує. Той футбол Герману ввижався чи снився. Буває, насниться твоя дівчина, і на ранок розумієш, що кохаєш її. Так само й Герман наступного ранку розуміє, що не може продати свою заправку та не повернеться до Харкова.» Це – переломний момент у сюжеті, переконаний він.

Донбас і джаз
Дуже незвичним бачиться музичне оформлення стрічки. «Для багатьох Донбас асоціюється із шансоном, – каже Лодигін. – Це – закрита музика, у якій немає імпровізації. А в нашому фільмі буде багато джазу. Цікаве поєднання: у картинці – індустріальний Донбас, а по звуку – старий джаз. Такого точно ніхто не робив. Джаз – це музика індивідуалістів. Вона вдало підкреслюватиме характер головного героя. Також це свобода у творчості. Музикант може імпровізувати під час виконання, але, відходячи від основної теми, повинен бути відповідальним за кожен свій крок.»
Це – життєва позиція, наголошують автори, яку вони прагнуть транслювати через головного героя. Вони хочуть, щоби в стрічці звучав Чарльз Паркер і гарний симфонічний оркестр зі сучасною музикою, написаною спеціально для «Ворошиловграда». Можливо, співпрацюватимуть із харківським гуртом “Оркестр Че”. Музиканти саме готують новий альбом на вірші Сергія Жадана. До речі, вокаліст команди Олег Каданов зараз є головною кандидатурою на головну роль.
З іншими героями автори ще поки не визначилися. Днями проводили перші кастинги. Уже трапилися й перші казуси. «Нещодавно сказав одній журналістці, що хотів би запросити до проекту Євгена Міронова, – розказує режисер. – Наступного дня вийшла стаття із заголовком, що Міронов знімається у фільмі про Ворошиловград. Ми ще не вели перемовин. Хотів би, щоби він виконав роль злодія, який пересувається Донбасом на власному потязі.»
Планується, що головні ролі зіграють актори, які раніше не грали у великому кіно. У Харкові, запевняє Лодигін, є чудові театральні актори. А на другорядні чи епізодичні ролі запрошуватимуть досвідченіших у кіно артистів. Такий ось авторський хід. Сподіваємося, у стрічці буде ще чимало креативу.

Соломія Даць

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...