Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 17, 2019

Голівуд на березі Чорного моря

Автор:

|

Жовтень 16, 2019

|

Рубрика:

Голівуд на березі Чорного моря

Цього року відзначають 100-ліття Одеської кіностудії. «Та які сто років? Значно більше! Коли в Одесі кіно знімали, на голлівудських пагорбах хіба лимони росли!» — кажуть там.
«Одеську кіностудію створив ще 1906 року Мирон Гроссман. А «Парамаунт пікчерз», перший із «монстрів» Голівуду, — аж 1912-го, — розповідає продюсер Михайло Бейзерман. — Чому ж тоді 100-ліття Одеської кіностудії відзначаємо 2019 року? Бо радянська влада переписала історію під себе. Коли 1919-го «червоні» захопили місто, на базі студій Гроссмана, Борисова та Харитонова створили кінофотогрупу армії. Відтоді й відраховують історію».
Імпозантна жінка в рукавичках, котра долучається до розмови, доводить: відлік необхідно починати на 26 років раніше. «Брати Люм’єр коли всім показали кіно про поїзд? Правильно, 1895-го. А Йосип Тимченко, механік нашого університету, ще 1893 року «кінескоп» змайстрував: знімав рухомі картинки й на екрані показував!»
Пані з таким запалом розповідає, що не хочеться її засмучувати: Едісон експериментував зі зйомками на кіноплівку ще за п’ять років до цього, та й не він один.
Зрештою, застерігав же відомий письменник Юрій Яновський: одесити люблять Одесу понад усе, а тому не дивуйтеся, якщо скажуть, що навіть Чарлі Чаплін родом звідси! До речі, п. Яновський, працюючи на кінофабриці художнім редактором у 1920-х, назвав її «Голівудом на березі Чорного моря». Але тут уже без жартів: на той час знімали багато та якісно.
«Зараз на студії працює приблизно 60 осіб. А в найкращі часи було понад тисячу», — розповідає Світлана Ескіна, директорка департаменту заходів Одеської кіностудії. Майже два десятиліття через брак державного фінансування фільмів тут самі майже не знімали. Лише останніми роками знову закипіла робота.
У павільйоні № 5 діє Музей кіно, де можна побачити костюми та реквізит із найвідоміших стрічок — «Місце зустрічі змінити не можна», «Пригоди Електроніка», «В’язень замку Іф». Тут також відтворені «кімнати», можна побачити і кінопроби акторів на ту чи ту роль. Відвідувачі хапаються за серце, коли бачать, що Д’Артаньяном міг стати не Боярський, а Олександр Абдулов, а Міледі — не Маргарита Терехова, а Олена Соловей!
Пригадуєте сукню Міледі з «Д’Артаньяна і трьох мушкетерів», у якій її стратили? Мені це плаття здавалося розкішним: оксамитовим, із багатим хутром. А тут я зовсім не впізнала його: тканина дешева, хутро — штучне, благеньке… Все ж таки, діє магія кіно!
…Прямую на знімальний майданчик — тут готуються фільмувати четвертий епізод серіалу «Іванова, 45». «Працюємо з 9-ї ранку», — усміхається п. Бейзерман.
Акторів на майданчику п’ятеро — це відомі за комедійним шоу «Каламбур» Вадим Набоков, Олексій Агопян і Тетяна Іванова, а також Олексій Постоленко з «Масок» і Дмитро Олешко. У попередніх епізодах знімався Борис Барський. Вони зображають самих себе в теперішньому часі. Ну, майже: бо за сюжетом ці артисти — безробітні. Насправді ж на таке поскаржитися не можуть: задіяні і в кіно, і в театрі.
За кадром — гример, режисер, помічник режисера, продюсер, три оператори, головний оператор, два звукорежисери, асистенти, художник, бутафор, скрипт-супервайзер. Останній стежить за послідовністю дій у відзнятому матеріалі та за всіма дрібницями, наприклад, аби застібнута маринарка у наступному кадрі не виявився уже розстібнутою. Більшість кіноляпів у фільмах з’являються саме через недогляд скрипт-супервайзера.
У телеефірі «Іванова, 45» має з’явитися уже до кінця жовтня ц. р. Одеська кіностудія не видавала продукції під своїм брендом 18 років! Цей серіал стане першим, що вийде на екран із усім відомою заставкою — золотою бригантиною та звуком ринди, корабельного дзвона.
«Також тривають зйомки двох повнометражних стрічок, «Пам’ять сонця» і «Полум’яна ріка», — розповідає Андрій Осипов, голова правління Одеської кіностудії. — Наступного року заплановані зйомки ще трьох художніх фільмів. У серпні ми стали лідерами за кількістю підтриманих проектів на 11-му конкурсному відборі Держкіно — подали три й на всі отримали фінансування».
На стрічку режисера Вілена Новака «Тепер я турок, не козак» виділили понад 37 млн грн із держбюджету. Це буде історія про кохання українки й єврея у Маріуполі в часи Другої світової війни. Понад 30 млн грн надали на зйомки стрічки «Режисер» — про Олександра Довженка у період його роботи в Одесі. А ще 6,9 млн — на болгарсько-український фільм «Край ріки» — про болгарина, котрий випадково потрапляє до Вилкового та знаходить своє кохання.
Прощаючись, Михайло Бейзерман каже: «У країну, в місто ніколи не прийдуть інвестиції, поки вони не стануть впізнаваними. Одесу треба просувати. І кіно у цьому допоможе».

Юлія Постоюк, «Експрес»

About Author

Meest-Online

Loading...