Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, May. 25, 2018

Фільм, якого ми ще не побачили. Він розповідає про те, як Україна робила перші кроки на шляху до незалежності

Автор:

|

Вересень 06, 2012

|

Рубрика:

Фільм, якого ми ще не побачили. Він розповідає про те, як Україна робила перші кроки на шляху до незалежності

Акурат у День незалежності 24 cерпня в Одесі, у Єврейському культурному центрі, відбувся перегляд документального фільму Сергія Буковського «Україна. Точка відліку». Презентація пройшла під егідою Одеського вільного університету, який розпочав cвій новий навчальний сезон. Після перегляду фільму та вшанування хвилиною мовчання пам’яті трьох жертв серпневого путчу 1991-го Сергій Буковський відповів на запитання глядачів. Режисер розповів про складнощі в процесі створення фільму, свої плани на майбутнє, проблеми сучасної української кінохроніки та особисте бачення тих буремних подій.

Демонструвався тільки раз!

Фільм Сергія Буковського, знятий торік, було присвячено 20-літтю Незалежності України. Це — якісне, справжнє документальне кіно. І воно вже має свою історію. На міжнародному фестивалі Docudays у Києві глядачі влаштували овацію на титрах. На фестивалі World Media Festival у Гамбурзі «Точка відліку» отримала золоту статуетку в номінації «Документальний політичний фільм». У Стамбулі на фестивалі документальних телефільмів TRT Documentary Awards стрічка потрапила у фінал зі 160 претендентів. Відбулися покази в Колумбійському університеті, у Кембриджі, у Лондоні.

А от в українському телеефірі фільм демонструвався лише один (!) раз — 24 серпня 2011 року на ТРК «Україна». І все. Невже він не вартий більшої уваги з боку українців? Спробуймо з’ясувати. Загалом стрічка охоплює період останнього десятиріччя існування Радянського Союзу — від часу смерті Л. Брежнєва 1982 року до розпаду держави наприкінці 1991-го.

Серед учасників фільму — низка відомих особистостей: Леонід Кравчук, перший президент України, Станіслав Шушкевич, колишній голова білоруського парламенту, Геннадій Бурбуліс, колишній держсекретар Російської Федерації, Джеймс Бейкер, колишній держсекретар США, політолог Збігнєв Бжезинський, а також сучасні українські мислителі: Мирослав Попович, Левко Лук’яненко, Семен Глузман, Оксана Забужко.

У пошуках хроніки

За словами Сергія Буковського, «Точку відліку» створювали швидкими темпами: «Фільм був закінчений буквально за два дні до ефіру, зробили дуже швидко — упродовж чотирьох місяців. Ми працювали день і ніч, бо сьогодні темпи виробництва саме такі. Це — не колишні радянські часи, коли такі фільми можна було робити рік-два й насолоджуватися».

Режисер повідомив, що однією з найбільших перешкод у процесі створення «Точки відліку» був брак історичної кінохроніки: «Неймовірно складно було знайти в нашому архіві якісь маленькі краплини атмосфери того часу. Знаєте, те, як у нас завжди знімають, телевізійники та кіношники називають «бермудським трикутником» — Кабмін, Адміністрація президента й Верховна Рада. І все, більше нічого у світі не існує для телебачення. Це — офіційна хроніка. Але щось знайти там — хроніку Маріуполя, хроніку Донецька, хроніку чогось іще, щоби збудувати якусь картину світу, атмосферу того часу, було дуже важко».

«Але, порівняно зі сьогоднішнім днем, — продовжив режисер, — сьогодні майже нічого не знімається, літописи не знімаються. Якщо ви приїдете в архів на Солом’янку, до 1995-го ви більш-менш зможете знайти, а далі все провалюється».

Архіви — мізерні

Дещо раніше Сергій Буковський розповів інтернет-виданню «Історична правда», як знімальній групі вдалося знайти в архівах те, чого не знайшли інші: «Тут немає жодних таємниць. Зазвичай використовують 10—15 % того, що є в архіві. Інакше кажучи, усе беруть із верхньої полиці. На нижню найчастіше немає ні часу, ні бажання. Це — копітка робота. Ще у свою студентську пору, працюючи асистентом, я займався відбором в архівах у Красногорську (Росія) і в Києві. Просто знаю, де що лежить».

Хроніку 60-річчя Щербицького, каже режисер, він запримітив ще в часи перебудови: « У нас на Солом’янці. Це — не фільм, а просто незмонтований матеріал: поцілунки, подарунки, знову обійми та поцілунки… І так — хвилин 20—30! Складніше за все шукати звичайне життя людей, атмосферу часу. Як у цьому фільмі, так і в стрічці «Війна. Український рахунок» ми в буквальному сенсі збирали архів по крихтах. Із такою ж проблемою колись зіштовхнувся великий Михайло Ромм у «Звичайному фашизмі» — тисячі кілометрів пропаґанди, і крихти цієї правди».

Якщо ж говорити про «новітню історію», констатує п. Буковський, то після 1993-го в кіноархіві фактично нічого немає. Те, що зберігає телебачення, більшою частиною — офіціоз або фільми про «зірок», вони теж називаються в програмі «документальними». «Якщо через 20 років хтось захоче знімати фільм про сьогоднішній день, то з архівами йому не пощастить», — зауважує автор «Точки відліку».

Цілі епізоди вирізалися

Окрім кінохроніки, у фільмі широко представлено інтерв’ю з безпосередніми учасниками й очевидцями тих подій — головою Верховної Ради України Леонідом Кравчуком, радником із національної безпеки адміністрації Джорджа Буша Беном Стоукрофтом, письменницею Оксаною Забужко, істориком Яро­славом Грицаком, дисидентами Семеном Глузманом, Левком Лук’яненком і іншими.

Попри таку титанічну й копітку роботу зі збору інформації в процесі створення «Точки відліку», як розказав Сергій Буковський, цілі епізоди вирізалися. Так, до фільму не потрапив епізод із референдумом у грудні 1991-го. Пояснив автор фільму це таким чином: «Знаєте, є таке прислів’я, суто професіональне. Чим режисер гарний відрізняється від режисера поганого? Гарний режисер викидає гарні кадри, поганий — погані. Ми заради збереження фільму викидали дуже гарні шматки».

Після показу стрічки Сергій Буковський поділився з глядачами своїми планами на майбутнє та зауважив, що хотів би знімати кіно про сьогоднішній день, про сучасних людей. Що ж до українських політиків, то тут він зазначив, що вони для нього просто нецікаві.

Соломія Даць

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...