Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 18, 2017

«Єврооскар» – у кишені

Автор:

|

Грудень 24, 2014

|

Рубрика:

«Єврооскар» – у кишені
Зоряна мить Мирослава Слабошпицького

Зоряна мить Мирослава Слабошпицького

Висунутий Україною, а точніше — Українським Оскарівським комітетом, фільм «Поводир» режисера Олеся Саніна не потрапив навіть до переліку з дев’яти стрічок, які буде запропоновано для подальшого голосування на здобуття премії «Оскар» Американської кіноакадемії в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Тоді як його головний суперник — «Плем’я» Мирослава Слабошпицького – тим часом поклав собі до кишені приз Європейської кіноакадемії.

Присвячується людям із вадами слуху
13 грудня в столиці Латвії урочисто вручали премію Європейської кіноакадемії (European Film Award, EFA). 27-ма церемонія нагородження стала кульмінаційним акордом 2014 року для Риги, яка цьогоріч носить титул культурної столиці Європи. Для України цей вечір теж став великою подією: уперше за всю історію статуетку EFА, яку також називають «Європейським Оскаром», отримав український режисер Мирослав Слабошпицький. Його картину «Плем’я» нагородили в номінації «Європейської відкриття – приз ФІПРЕССІ» (Міжнародна федерація кінопреси).
Стрічка українця конкурувала за цей приз із фільмами «71» Яна Деманжа (Велика Британія), «10 000 км (Довга дистанція)» Карлоса Маркеса-Марсета (Іспанія), «Рана» Фернандо Франко (Іспанія), а також «Тусовщиця» Марі Амачукелі, Клер Бургер та Самуеля Теі (Франція).
«Дякую, дякую вам дуже. Я трішки розгубився, бо не думав, що ця нагорода буде так рано оголошена. Сподівався перед цим подивитися, як інші переможці поводитимуться на сцені, і чинити так само. Тож тепер я абсолютно не підготовлений. Дякую Академії, людям, які голосували за мене, моєму продюсеру та дружині Олені Слабошпицькій, команді фільму”Плем’я”», – сказав п. Мирослав, отримавши статуетку.  Він також додав, що присвячує свою перемогу людям із вадами слуху, адже в «Племені» знялися саме такі актори.

Вибір європейців
Мирослав Слабошпицький розповів, що, вирушаючи в Ригу, не очікував, що його «Плем’я» стане «Європейським відкриттям». «Правду кажучи, мені вдалося про це не думати, зізнається він. – Але я сподівався на свого роду сатисфакцію після тієї історії з невисуванням «Племені» на «Оскар». Я не забув цієї образи. Просто тоді я зрозумів, що в нашій кіносфері все так само по-совковому, навіть Революція гідності нічого не змінила».
І ось тепер, отримавши «Європейського Оскара», режисер сподівється, що «тепер ці негідні люди розуміють, що ми могли би мати таке ж свято і в лютому» (87-ма церемонія нагородження  премією «Оскар» відбудеться в Лос-Анджелесі (США) 22 лютого 2015 року. – Авт.) «Я не кажу, що «Плем’я» отримало б «Оскар», але фільм міг би ввійти в десятку чи навіть п’ятірку номінантів, каже п. Слабошпицький. — Я все так само вважаю, що наш колишній Оскарівський комітет скоїв моральний і політичний злочин проти кіномистецтва. На щастя, на відміну від наших органів, Європейська академія не має своїх комітетів у країнах, де панує кумівство і корупція. Це дійсно був вибір європейців, причому професіоналів, тому якоюсь мірою ця премія крутіша за фестивальні перемоги, вона — з категорії ключових у кар’єрі кожного кінематографіста».

Параноя в таких ситуаціях — природна
Мирослав Слабошпицький знає, що каже, адже він перебуває в Європейської кіноакадемії й добре обізнаний із тим, як там відбувається голосування. «До Європейської кіноакадемії входить близько трьох тисяч осіб — моїх колег по цеху, кінодіячів з усієї Європи, і тут мається на увазі не Європейський союз, а весь континент плюс іще Туреччина і Ізраїль… – розповідає він. — Не знаю, звичайно, скільки з них голосувало цього року». До слова, найбільша кількість членів Академії — у Німеччині, Великій Британії, Франції. Українців же — усього вісім.
Раніше Академія надсилала всім своїм членам для перегляду диски з фільмами — близько 50. Із 50 стрічок за рейтингом вибираються лідери — номінанти, а потім уже відбувається остаточне голосування. Прикметно, що абсолютно ніхто не знає про переможців, окрім аудиторів, які рахують голоси й готують листи в конверти.
«Звичайно, ми з дружиною шукали якихось знаків того, чим для нас закінчиться цей вечір, — визнає український режисер. — У мене є досвід у отриманні нагород, і я знаю, як функціонують подібні церемонії. Але все одно «на автоматі» дивишся, куди тебе садовлять, із ким поруч. Нас посадили в ложу, а не в партер, і я захвилювався: думав, як же звідти виходити на сцену. Потім побачив, що там же влаштувалися і всі інші номінанти. А ще я помітив, що режисера британського фільму «71» — нашого головного конкурента — посадили ближче до виходу… Напевно, параноя в таких ситуаціях — це природно».

«Вийшов туди такий… напівбожевільний»
Тепер Мирослав уже спокійно може відновити в пам’яті всі моменти цього знаменного вечора: «Коли хлопці, які вручали мені приз, розгорнули конверт, я зі своєї відстані не міг, звичайно, прочитати, що там написано… Ці частки секунди до оголошення тяглися так довго… І мені здалося, що там написано слово, а наші основні конкуренти в назві мали цифри (британський фільм «71» й іспанський «10 000 км». — Авт)».
Почувши слово «Плем’я», українець рвонув у бік сцени так швидко, що дівчина, яка мала його виводити, була змушена наздоганяти п. Слабошпицького. «Ми трохи заблукали на підступах до сцени, і тому я вийшов туди такий… напівбожевільний, — сміється тепер режисер. — Я дуже щасливий, що наша номінація була на початку — таким чином, я зміг отримати задоволення від церемонії. Один із небагатьох… Гадаю, Павлу Павліковському церемонія теж сподобалася (фільм цього польського режисера «Іда» отримав п’ять нагород, у тому числі в головних номінаціях — «Найкращий європейський фільм» і «Найкращий європейський режисер». — Авт.). Іще один смішний момент про вечір нагородження згадався: я так схопився за статуетку, так міцно тримав її на вечірці, що в мене ще добу потім боліла рука».
Що ж до промови в разі перемоги, то п. Мирослав не готував її через забобони: «Майже не думав, що скажу, якщо раптом дадуть. Хоча на деяких фестивалях, буває, просять підготувати. Цього разу все вийшло спонтанно».
Мабуть, кількома словами варто згадати й про суперників «Племені» по номінації, адже всі ці фільми – надзвичайно сильні, усі – також призери різних фестивалів. «Головним конкурентом я вважав «71» Яна Деманжа — це крута робота, зазначає п. Слабошпицький. — На вечірці після церемонії ми навіть побраталися з ним. Він мені так голосно заявив: You’re fucking Tribe!» —- і ми сфотографувалися.

Перша ластівка із часів «Тіней забутих предків»
Також на афтепаті до режисера з дружиною (Олена Слабошпицька є креативним продюсером «Племені». – Авт.) підходило багато – президент Кіноакадемії Вім Вендерс, чудовий румунський продюсер Ада Соломон, чия остання картина «Поза немовляти» отримала «Золотого ведмедя» в Берліні. Багато теплих слів про фільм Слабошпицькому сказав і Павло Павліковський. «Увесь вечір мій телефон бився в кишені, як епілептик, — жартує українець, — а потім не витримав шквалу привітань і розрядився».
Загалом, треба віддати належне режисерові, який зізнається, що «збрехав би, якби став говорити, що очікував тільки показів в українських кінотеатрах під гаслом: «Дивись і люби українське, бо воно — українське». Адже він і до цього фільму зняв чотири коротких метри й кожен із них побував на фестивалях. На «Берлінале», приміром, у короткометражному конкурсі з них було два — «Діагноз» і «Глухота». «Ядерні відходи» отримали приз у Локарно. «Ні, я розумів, що це буде помітна картина», — констатує п. Мирослав.
Але така кількість нагород, яку здобув останній зі знятих Слабошпицьким фільмів, звісно, перевершила всі його очікування. «Знаєте, що мені написав у дуже зворушливому листі історик українського кіно Любомир Госейко, що проживає у Франції? Про «Плем’я» він сказав: «Це наша перша ластівка з часів «Тіней забутих предків” Параджанова».
А скільки ж у «Племені» вже нагород? Навіть найскрупульозніші мас-медіа збилася з рахунку. «Ми теж, — погоджується п. Мирослав. — Але ця — 32-га або 33-тя. Найближчим часом обіцяю підрахувати. Для порівняння: фільм боснійського режисера Даніса Тановіча «Нічия земля» отримав свого часу 42 нагороди, у тому числі «Оскар». Я прошу спростувати мене всіх істориків кіно, якщо я помиляюся, але здається, що «Плем’я» – це найтитулованіший український фільм за всі роки».

Соломія Даць

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...