Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Docudays-2015: рух у бік пропаганди

Автор:

|

Березень 26, 2015

|

Рубрика:

Docudays-2015: рух у бік пропаганди

Афіша Docudays UA

20 березня в Києві відкрився Docudays UA – міжнародний фестиваль документального кіно про права людини, й мабуть, найбільша, поряд із «Молодістю», подія у царині кіномистецтва в Україні. Як і завжди, він триватиме тиждень до 27 березня.

Пішли на великий ризик
Docudays проходить щороку в останній тиждень березня в Києві. І з року в рік це свято документального кіно стає щораз популярнішим. Наприклад, 2014-го, під час війни, кризи й загальної паніки, фестиваль усе одно відвідало понад 38 тис. глядачів. Цьогоріч, приміром, охочих потрапити на церемонію відкриття фестивалю було так багато, що не всі змогли вміститися в залі столичного Будинку кіно.
І щороку перед командою Docudays UA постає проблема вибору фільму, який відкриє фестиваль. Адже це має бути фільм, що найбільш точно відображає нинішній стан речей. Так, торік Docudays UA представив справжню панораму минулого року – збірка відеоматеріалів кількох українських режисерів про трагічні події на Майдані.
Цьогорічна акція має дуже актуальну для України тему – пропаганда. Тому Docudays-2015 відкрила стрічка британського режисера Ентоні Баттса “Химерна історія країни-саморобки” — про становлення так званої ДНР. Від перших мітингів до так званого референдуму. Ентоні Баттс півтора місяця прожив у Донецьку. Поїхав по документальні кадри на схід України, бо, каже, заплутався у пропаганді.
У команді кінофестивалю зізнаються: пішли на великий ризик, адже на сьогодні фільмів про події на сході країни ще немає, і це – перша нагода побачити те, що там відбувається. Анна Дискант, продюсер фільму, вважає, що головним завданням авторської групи було «почути Донбас, не судити героїв, а побути їхніми вухами й очима». Прикметно, що прем’єра фільму відбулася на фестивалі Артдокфест в Москві, де він був відзначений Спеціальним призом журі.

Історія країни-саморобки
Дії фільму починаються зі захоплення Донецької державної адміністрації та прокуратури. Знята за шість тижнів історія створення «країни-саморобки» ДНР представляє погляд на людей, які вписуються у всі стереотипи і водночас повністю їх спростовують. Це — фільм про те, як починалася війна, про те, що людьми можуть керувати навіть незначні, на перший погляд, побутові, проблеми.
Режисер присутній у фільмі, іронічно коментуючи те, що відбувається і дії людей, які брали безпосередню участь у створенні ДНР. “Чим там керувалися люди, про що думали? Ми хотіли почути їхні історії. Пропаганда з обох сторін — протилежні погляди українських і російських ЗМІ — лише роздмухувала конфлікт”, — упевнений Баттс.
Ця стрічка в якомусь сенсі — історія про життя людей у резервації, що сформувалася задовго до ДНР і Майдану, і про те, до яких наслідки це призвело сьогодні. “Ті чоловіки, яких я бачив, не хотіли війни. Вони хотіли, щоби їх зрозуміли. Люди на Майдані стояли проти корупції, олігархів і бездіяльності влади. На сході від місцевих мешканців я чув такі самі вимоги. Звісно, путінська пропаганда додавала їм ненависті”, — наголосив британський режисер.
Історія країни-саморобки — це не тільки фільм-відкриття 12-го Docudays UA, це фільм — відкриття того, чого ми не знали про ДНР, але боялися запитати.

Гарне кіно вимагає грошей
Покази конкурсної програми почалися вже 21 березня. Традиційно конкурс Docudays UA представлено трьома секціями: правозахисною Docu/Право, драматичною Docu/Життя і коротким метром Docu/Коротко. Кожна секція має власне журі та призовий фонд.
У конкурсній програмі — 38 фільмів із 22 країн світу. І, що вельми тішить, чотири стрічки — вітчизняні. Цього року організатори отримали багато робіт від режисерів-початківців. Події на Майдані і після нього стали величезним поштовхом для розвитку української документалістики. «Я бачу емоційний підйом, але брати їх в програму фестивалю поки рано, — пояснює координатор програми фестивалю Дарія Бассель. – Гарне документальне кіно вимагає грошей — наприклад, щоби знімати в зоні АТО, потрібно як мінімум купити бронежилет і камеру. Знімати на телефон в цій ситуації — погана ідея. Режисери не повинні робити фільми на колінах, хоча іноді їм вдається і це.»
Тож у підсумку до конкурсної програми ввійшло чотири українських фільми. Два з них – короткометражні: «Скрізь Майдан» Каті Горностай та «Пост Майдан» Сергія Андрушка. І це – зовсім різні погляди. У Каті він є дуже інтимний: це — спостереження за різними людьми, хтось закохується, хтось одружується під час протестів на Майдані. А Сергій як журналіст дивився на події неупереджено й відсторонено. Він простежив, що відбувалося з людьми відразу після революції — буквально протягом кількох тижнів.
Також у конкурсній програмі представлено спільну роботу Олександра Течинського, Олексія Солодунова і Дмитра Стойкова «Все палає». Світова прем’єра фільму відбулася торік на німецькому фестивалі DOK Leipzig, де він отримав один зі спеціальних призів. Права на нього вже викупили у Британії, його показували на Netflix’е. Можна сміливо говорити про те, що це – успішний фільм. Остання українська стрічка в конкурсі – нова робота Марини Вроди «Пінгвін». Нагадаємо, її короткометражка «Крос» одного разу вже перемогла на Канському кінофестивалі.

Відлуння війни
А у позаконкурсній програма Docudays UA показують фільми, що торкаються трьох великих сфер суспільного життя: історії, освіти та політики – «Погляд тиші» Джошуа Оппенгаймера, «Це моя земля» Тамари Ерде та стрічку «Звідки з’являється пил і куди зникають гроші» режисерів Тійт Оясоо та Ене-Ліїс Семпер».
«Цього року наша головна тема, з одного боку, пропаганда, – розповідає Володимир Яворський, член оргкомітету фестивалю. – Однак є фактично і велика підтема – відлуння війни, яка сьогодні дуже важлива для України. Зокрема, в програмі передбачено кілька, так би мовити, фокусів –  грузинський, балканський. У рамках грузинського «Ефект Грузії» (спільно з CineDOC-Tbilisi) представлено три стрічки, які демонструють життя в Грузії та в її окупованих частинах, зокрема Абхазії. Думаю, що така ретроспектива дуже цікава українському глядачу, враховуючи наші сумні реалії на сході країни. Балканський фокус «Екс-Югославія: примирення» присвячено відлунню війни у колишній Югославії, після закінчення якої минуло якраз 20 років. Тобто, досвіду примирення й осмислення, що також є дуже актуальним для України. Адже всі війни рано чи пізно закінчуються й після цього якось треба жити далі. Наприклад, в програм є фільм про американського льотчика, якого збили сербські військові. В ньому розповідається, як цей пілот потім приїхав до Сербії, де людина, яка його збила, працює звичайним пекарем. Й далі вони навіть потоваришували. Тобто, є на що подивитися».

Герої історій – діти та підлітки
Однією з найцікавіших для глядача є традиційно підпрограма Docu/Хіти – тобто фільмів, які не входять до фестивальної програми. Організатори підготували кілька прем’єр, у тому числі оскароносної стрічки Лори Пойтрас «Citizenfour: історія Едварда Сноудена», що є вражаючою сповіддю відомого американського перебіжчика про те, як АНБ шпигує за всіма користувачами телекомунікаційних мереж у світі; «Під прицілом об’єктива» режисера Маршалла Каррі, який два роки тому вже приїздив на Docudays UA зі своєю ретроспективою; «Ми приїхали як друзі» відомого дослідника Африки Юбера Сопера, переможця минулорічного «Берлінале».
«Є дуже цікаві українські імпрези в рамках програми Docu/ Україна, — продовжує Володимир Яворський. – Наприклад, фільм про творчі зустрічі класика української новітньої літератури Сергія Жадана в Алчевську навесні минулого року, спільно з агентством «Артполе». Чи дуже цікава стрічка про стосунки відомого дисидента Семена Глузмана з працівником КГБ, який арештовував його в радянські часи й із яким він тепер — у нормальних стосунках. Або прем’єра фільму-есею «Вагріч і чорний квадрат» про відомого художника-концептуаліста Вагріча Бахчаняна від українсько-американського режисера Андрія Загданського».
Підготовано й кілька спеціалізованих програм. Зокрема, уперше в Україні Docudays UA репрезентує програми для юних глядачів – Docu/Діти та Docu/Садок. Герої історій – це діти та підлітки, які зіштовхуються з дорослими проблемами та вчаться їх долати. У програмі представлено сім картин, серед яких анімація та короткометражні документальні стрічки. Один із фільмів програми – «Джованні та балет на воді» – нещодавно отримав приз на Берлінському кінофестивалі. До того ж, протягом усього фестивалю діє три тематичні секції: дитячий садок, розважально-пізнавальні зустрічі і  навіть дитяча школа документального кіно.
А однією з особливостей фестивалю є те, що 27 березня він не закінчиться, а візьме паузу до жовтня, а тоді продовжиться у форматі Мандрівного фестивалю, який традиційно репрезентує найкращі фільми в регіонах України від жовтня до грудня. Наприклад, торік Мандрівний Docudays UA відвідав 245 міст і містечок у 23 областях України й АР Крим.

Соломія Даць

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...