Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 15, 2018

До 60-річчя від дня смерті Амросія Бучми

Автор:

|

Січень 04, 2018

|

Рубрика:

До 60-річчя від дня смерті Амросія Бучми

Амвросій Бучма народився 14 березня 1891 року в родині залізничника Максиміліана Бучми та його дружини Марії у Львові. Хоча батько Амвросія, був сільським учителем, був змушений залишити педагогічну працю через свої надто демократичні погляди й працював стрілочником за мізерну платню, а згодом, після залізничної катастрофи й ув’язнення, — нічним сторожем. Родинні негаразди довели до того, що з дев’яти дітей у родині Бучмів залишилося лише двоє — найстарша Ольга та найменший Бронек, як називали Амвросія. Хлопець виховувався в злиднях, з ранніх років свого життя думав, як здобути таку професію, щоб добре їсти і не бідувати. Почав грати на батьківській скрипці, що згодом допомогло йому заробляти на життя. Помітивши таланти сина, батько вчить його малювати. По закінченню початкової школи хлопця віддали до єдиної у Львові української гімназії. Вчився надзвичайно добре. Лише на поведінку хлопця скаржилися вчителі. Він мав неймовірні помисли чинити збитки в школі. Підліток умів створювати карикатурні образи пихатого начальства, а також гумористично представляв різних учителів. За це його таки виключили з гімназії. Хоча згодом склав усі іспити екстерном, більше «чистою» наукою не займався. Розпочалося нелегке трудове життя — працював муляром, наймитом, співав у хорах, грав у оркестрах, брав участь в аматорських виставах. Великий вплив на Амросія мала його сестра Ольга, здібна артистка та співачка. За її сприяння 1905-го він вступив до Львівського театру товариства «Руська бесіда», де співав, танцював, грав різні ролі і навіть працював робочим сцени.
В той час «Руська бесіда» була один із найвідоміших у Галичині театральним колективом. Там ставилися театральні п’єси українською мовою. Оперети, драми й водевілі, опери, трагедії і комедії — все це вимагало від акторів не лише творчого універсалізму, а й величезного фізичного напруження та надзвичайної витривалості, отже, й наполегливої праці над собою. «Робота в театрі «Руської бесіди» тих часів була для мене великою та трудною школою акторської майстерності», — згадував пізніше Бучма. Крім п’єс українських авторів —Кропивницького, Старицького, Тобілевича, Франка, Мирного, і російських драматургів Толстого, Чехова, театр ставив західноєвропейську класику — Шіллера, Ібсена, Гуцкова, Ґольдоні, Г. Гауптмана. З оперних вистав незмінний успіх мали «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Євгеній Онєгін», «Мадам Батерфляй», «Галька», «Кармен», «Травіата», «Казки Гофмана», «Фауст». Бучма писав: «Театр — це не тільки стіни, це люди. То ж я спрямував свою енергію й ідею для вирішення акторських проблеми, які нам валилися на наші голови».
Під час Першої світової війни актор Бучма воював в австрійській армії унтер-офіцером, був поранений, засуджений до розстрілу за ляпас офіцеру, брав участь в облозі Перемишля, де захворів на холеру. А на додачу потрапив у російський полон, перебував в Турксибі на каторжних роботах. Після втечі дістався до театру Садовського, і водночас здобув освіту у Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка. З тим театральним колективом працював до 1919 року. На початку 1920-го вступив до театру ім. Франка, яким керували Гнат Юра та Семен Семдор. Незабаром Бучма відійшов від цього колективу і став співпрацювати з Лесем Курбасом. Коли останній організував художнє об’єднання «Березіль», він приєднався до нього. В 1922-1926 і 1930-1936 рр. грав там провідні ролі.
Якийсь час працював у кіно. 1926-го зіграв роль Шевченка в однойменному фільмі, і грав головну роль у «Нічному візнику» (1929). В кінематографі Амвросій Бучма проявив себе як геніальний актор.
Це був період, коли закінчилася так звана українізація і почалися репресії, особливо проти Леся Курбаса. 1933 року його зняли з посади керівника «Березолю», а 1937-го розстріляли.
Амвросій Бучма із дружиною Валентиною Бжеською, Наталією Ужвій, Дмитром Мілютенком продовжували працювати в театрі Франка. У 1942-1943 рр. театр виступав перед військовими в Ташкенті, де була поставлена «Наталка Полтавка» й інші твори. Найвизначнішою роботою А. Бучми на сцені в повоєнні роки був образ Макара Діброви в однойменній п’єсі О. Корнійчука. «Від першої появи на сцені й до останнього слова Діброва-Бучма тримає в напруженні глядачів, примушує їх ділити з ним радість і горе, хвилює, викликає глибокі почуття… Це — відтворений із великою людяною теплотою один з кращих образів у радянському театрі», — писала газета «Радянське мистецтво» 4 березня 1953 року. За виставу «Макар Діброва» Бучма 1949-го був удруге удостоєний Державної премії СРСР. Зіграв ще багато ролей, в малих і великих виставах, на сцені і в кіно. Були успіхи й поразки.
Востаннє він вийшов на сцену в ролі Карпа Сидоровича у виставі «Не називаючи прізвищ» В. Минка в театральному сезоні 1953-1954 pp. І навіть важко захворівши, працював як режисер на телебаченні, в кіностудії, театрі опери та балету.
Помер Амвросій Бучма у святвечір, 6 січня 1957 року, внаслідок довготривалої хвороби Паркінсона. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...