Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jun. 20, 2018

До 100-річчя народження та 20-річчя смерті Ніни Алісової

Автор:

|

Жовтень 13, 2016

|

Рубрика:

До 100-річчя народження та 20-річчя смерті Ніни Алісової

Ніна Алісова

Не лише театральна громада України, але й багато шанувальників театрального мистецтва наприкінці 2015-го урочисто відзначили 100-річчя від дня народження заслуженої актриси Ніни Алісової. А 2016-го виповнюється 20-річчя її відходу у вічність. Ніна Алісова народилася 16 грудня 1915 року в Києві. З молодих років дівчина відзначалася не лише вродою, але мала незвичайний талант і неабиякі акторські здібності. Вже 12-літньою дівчина виступала на сцені Київського дитячого театру. Грала в театрі й одночасно продовжувала навчання, а 1938-го їй довірили роль Лариси Огудалової у фільмі «Безприданниця» Якова Протазанова. З того часу Ніна майже постійно грала головні ролі в кінофільмах — «Дурсун» (1940), «Прокурор» (1941), «Поєдинок» (1944), «Дама з собачкою» (1960), «Залізний потік» (1967), «Солодка жінка» (1976), «Дослідники» (1987), «Ширлі-мирлі» (1995) та інші.
У 1930-х рр. не лише український театр, але й українська культура загалом переживала вкрай складний період. Можна сказати — одну з найтрагічніших епох у нашій історії. Комуністичний режим накидав свої доленосні правила, яким шляхом має прямувати культура, тобто було визначено так званий соціалістичний реалізм. За таким принципом треба було за вказівкою окупаційної влади «закріплювати здобутки революції», на руїнах і згарищах, серед голоду та холоду славити переважно російською мовою «найщасливіше життя в світі», захоплюватися новими, «радісними» змінами та до небес підносити вождів комуністичного режиму. Проти такого накинутого порядку виступили сильніші характером українські науковці та діячі культури, котрі пережили нечуваний злочинний терор.
Досить згадати, що на початку 1930-х рр. комуністи запровадили не лише ґеноцид Голодомору, але і нечуваний терор проти української інтелігенції. У харківському театрі вони влаштували судилище на вигаданою організацією «Спілка визволення України». Тоді були засуджені до страти 45 учених і літераторів на чолі з академіком Сергієм Єфремовим. Такі процеси відбулися над представниками різних напрямків мистецтва. Особливо вражаючий злочин комуністи вчинили з геніальним театральним актором і творцем новітнього авангардного театру Олесем Курбасом і його побратимами. Режисера розстріляли 3 листопада 1937 року, разом із ним було знищено 1111 представників театру та діячів української культури. Я згадав про цю жахливу та варварську подію, щоб дати відчути, в яких умовах у той час опинилися діячі української культури. Вся національна еліта сильніша характером, що не хотіла підкоритися комуністичному режимові, була розстріляна, або в кращому разі заслана в далекі тайґи і тундри, де й слід про неї загинув. Слабші характером люди занепали духом і пішли на службу до окупантів. У середовищі української інтелігенції панував неустанний переляк, хто буде завтра заарештований, такі настрої панували і в театральному середовищі.
Ніна Алісова не була тоді політично заангажованою постаттю. Вона любила сцену понад усе і мала великі акторські перспективи, тому слухняно виконувала всі призначені їй театральні завдання. Своєю працею вона систематично здобувала широку прихильність і тому опинилася в полоні «соціалістичного реалізму», який жорстко диктував театральну програму, що мала служити пропаганді червоного режиму в Україні. Ніна з незвичайною радістю приймала будь-які театральні пропозиції. Вона грала на Київській кіностудії у фільмі «Народження героїні» (1931) режисера Олексія Алісова. А 1940-го знімалася у фільмі «Макар Нечай» (1940) Володимира Шмідтгофа, шедеврі Марка Донського «Райдуга», «Тінях забутих предків» (1964) Сергія Параджанова, де Алісову важко впізнати у ролі матері Івана Палійчука, виступала у стрічці «Криниця для спраглих» (1965) Юрія Іллєнка.
Чоловіком Алісової був Валентин Кадочников (1912-1942) — режисер і художник, улюблений учень Сергія Ейзенштейна, котрий трагічно рано помер в евакуації в Алма-Аті (Казахстан). Ніна сама виховала двох дітей — актрису Ларису Кадочникову та кінооператора Вадима Алісова («Вокзал для двох», «Жорстокий романс», «Ширлі-мирлі» та багато інших). Її зятем до 1976 року був Юрій Іллєнко. Нічогенька собі родина, де кожен — суперталант і в родині темою життя було театральне кіномистецтво.
Різні довідники вказують різні роки народження Ніни Алісової. Зокрема, солідний довідник «Актеры отечественного кино» (Москва, 2012) називає 1918 рік. Так чи інакше, а день народження чудової актриси й однієї з найвродливіших жінок в історії кіно (красу свою зберігала практично до кінця життя) — 16 грудня. Порадіймо, що вона була, є й буде завжди у нашій вдячній пам‘яті. Протягом своєї акторської кар’єри Ніна задовольняла естетичні потреби дітей і дорослого глядача. У репертуарі театру — яскраві зразки світової та вітчизняної драматургії, починаючи від Шекспіра, Мольєра та продовжуючи Шевченком, Гоголем, Чеховим, Ліндґреном, Франком, Олесем… Вона виховувала в складних політичних умовах тодішнє покоління глядачів. Зваживши на ювілеї і на чесну акторську працю Ніни Алісової, котра померла 2 жовтня 1996 року в Москві, варто пригадати її і зберегти на завжди у нашій вдячній пам’яті цю постать.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...