Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 29, 2020

Дмитро Захаревич зняв стовідсотково українськее кіно

Автор:

|

Серпень 08, 2013

|

Рубрика:

Дмитро Захаревич зняв стовідсотково українськее кіно

На його рахунку – наразі тільки документальні та короткометражні фільми, тож “Дорога на Захід” буде його повноцінним повнометражним ігровим дебютом. Молодий кінематографіст упевнений, що кіно в Україні не стоїть на місці, і вірить, що його “Дорога на Захід” обов’язково знайде свого глядача.

Повний метр – це вже серйозно
Дмитро Захаревич замислив зняти стрічку ще у 2008-2009 рр. За 2009 рік написав сценарій, а от самі зйомки розпочались восени 2010-го. «Ну, спочатку написав сценарій, показав його потенційним партнерам, зокрема Андрію Приймаченку, нашому оператору. Йому сподобалося. До того ж є така думка, що короткі метри – тільки на фестиваль і все, а от повний метр – це вже серйозно, і дозволить заявити про себе для отримання підтримки на майбутні проекти», – розповів режисер.
У фільмі крім режисера-сценариста й водночас продюсера Дмитра Захаревича й оператора Андрія Приймаченка задіяні: Леонід Марченко (актор ТЮГу), Микола Бабин, Микола Стефаник і Денис Пасічний (актори з КНУТКіТ), Іван Гавриляк (театральне училище), Нінель Приходько (із театру «Чорний квадрат»), каскадер Павло Авілов.
Цікаво, що на ролі режисер, в основному, брав акторів з Університету імені Карпенка-Карого й київських театрів: «Так, ходив на студентські вистави, дивився, відзначав… Деякі мене неймовірно вразили! Потім відкорегував трохи сценарій, коли вже уявив, хто кого буде грати. Узагалі, актори в нас – неймовірні. Дивно навіть, чому молоді кінорежисери не запрошують їх у свої дипломні роботи, а знімають зазвичай друзів чи родичів, не однокурсників. А там є справжні шедеври!»

Сатира, а не комедія
Жанр фільму позиціонується як сатиричний істерн (східна назва жанру вестерн, – Авт.). Події розгортаються на кордоні західної України в 1990-х рр. «Так, жанрово це – саркастичний, сатиричний істерн. На заході про нього кажуть вестерн. Тобто, там є чимало елементів вестерну: незнайомці в місті, недоброзичливці, які їх зустрічають, подорожі за скарбами…», – розказував Дмитро в одному з інтерв’ю.
А нещодавно у своєму блозі, присвяченому фільмові «Дорога на Захід» він написав: «Нехай вас не вводить в оману те, що події стрічки відбуваються на Західному кордоні України в середині 90-х років – це не стандартний бойовик чи гангстерська драма. За жанром фільм є сатирою, стьобом над темами
стандартних фільми про період “лихих 90-х”. Проте в ньому знайшлось місце й для любовної лінії.
Позиціонували стрічку як САТИРИЧНИЙ ІСТЕРН, але в силу тих об’єктивних обставин, що більшість людей не знає, що таке “істерн” (а деякі навіть, що таке “сатира”, гадаю по відношенню до наших глядачів – це жарт:-) і це може збивати потенційну аудиторію на думку прокатників, тож вирішили вибрати більш зрозумілий для кінотеатрів жанр – кримінальна комедія.
Переконаний, що тема “лихих 90-х” повністю вичерпала себе, і тепер саме сатиричне кіно на цю тему має підсумувати відхід “лихих 90-х” у кіно. Бо те, що раніше сприймалось серйозно, а пізніше почало викликати роздратування й сум, то тепер породжує лише іронію та сміх.»
Треба ламати стереотипи!
На думку п. Захаревича, у суспільстві панує «певне стереотипне сприйняття того часу, чомусь його показують тільки через призму бандитів, а не на прикладі життя студентів, школярів… як люди тоді професії вибирали…» Тож частково автори ці теми зачепили у своїй роботі.
«Але найголовнішим є те, що наш фільм – це такий собі своєрідний гвіздок у труну кіно “про лихие 90-е”, – зазначає автор. – Тобто, він показує не справжніх бандитів, а таку собі банду невдах, які насправді через обставини змушені скоїти один злочин, який їм, по суті, так і не вдається. І ми на їхньому прикладі іронізуємо на тему “лихих 90-х”.
Однак не варто сприймати «Дорогу на Захід» як пародію на нашумілі серіали “Бригада” и “Бандитський Петербург”, зауважує режисер. «Ну, пародія це надто прямолінійно. Це, скоріше, коли береш знайомі шматки з відомих фільмів і смієшся з них, знімаєш їх по-іншому. А в нас – більше сарказму, іронії. Працює й музика свого часу, і сюжет, і нетиповість героїв…» – пояснює він.

Про добро і зло
В Україні зняли чимало цікавих фільмів, стверджує Дмитро Захаревич, але переважно про нашу далеку історію. А от нова історія й сучасність якось випали з уваги. «Хочеться їх переварити на свій лад, аби було наше бачення, а то так і будемо жити в чужому баченні свого життя», – зізнається режисер.
У нього – більш позитивне бачення української сучасності. «Я просто сприймаю людей такими, як вони є, і не хочу їх перероблювати чи повчати, – запевняє режисер. – Це, на мою думку, є посттоталітарним – усіх підганяти під якесь бачення. І у фільмі це якраз виражається. Так що наші герої – зовсім не ідеальні і не політкоректні, і не вилиті з бронзи».
Отже, за сюжетом, “Дорога на Захід” – це історія банди підлітків, які вирішили
здійснити пограбування автомобілів на лісовій дорозі, як справжні бандити, але виявилось, що не всі з них готові зламати “добре в собі” заради тимчасового збагачення. По суті, стрічка – про те, що насправді ми всі – добрі люди. І передусім це кіно вирізняється тим, що розкриває не природу зла, а природу добра. «Люди справді все роблять заради добра, – переконаний п. Захаревич. – Вони ніколи не роблять так, аби свідомо вчинити зло. Просто часом щось іде не так. Ось і фільм наш – саме про це.»
За словами автора, він аж ніяк не виправдовує погане: «Просто люди задумують тільки добро, а як воно вже виходить – то інша річ. І найголовніше – те, які висновки із цього люди роблять. Дехто вважає, що просто не пощастило. Інші – що так робити не варто.»

Справи бюджетні
«Дорога на Захід» є безпрецедентним фільмом, зокрема, за тією ознакою, що знімається за мінімальні кошти без державної підтримки й без підтримки телебачення. «Ні, державного фінансування немає, – говорить режисер. – Бо від самого початку задумувалося зняти кіно за приватні кошти. Допомогли добрі й авторитетні люди, по дружбі…»
У цілому, стрічка – дуже малобюджетна. Треба вміти робити фільми за дуже невеликі гроші, переконаний Дмитро Захаревич: «Але конкретну суму ще рано називати, бо ще не все завершено, і пост-продакшн внесе корективи. Я взагалі думаю бюджету не оголошувати, бо це завжди викликає непотрібне порівняння. Зараз готовий тільки сказати, що бюджет – дуже малий, і він є значно менший, ніж, припустімо, бюджет однієї серії типового телесеріалу.»
А найскладніше при зйомках стрічки з невеличким бюджетом – це зібрати всіх докупи. Більшість лдей бере участь у процесі фільмування добровільно, розказує автор, і тому кожен раз збирати їх (а треба ж зібрати по 5-10 чоловік щоразу) в один день і в одному місці – важкувато. Але для Дмитра це – далеко не перший досвід зйомок. Він до свого повного метру створив уже низку короткометражних документальних робіт: «Вуличний театр», «Зустріч з Девідом Лінчем», «За лаштунками вистави»… Усі вони, до слова, викладені на YouTube.
А «Дорога на Захід» наразі перебуває на стадії монтажу. Далі на неї чекає озвучка. Планується, що фільм вийде в цифровий кінопрокат в Україні.

Соломія Даць

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply