Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

«Чорний» список

Автор:

|

Грудень 31, 2014

|

Рубрика:

«Чорний» список
Багато хто засуджував Богдана Ступку за участь у російському фільмі «Тарас Бульба»

Багато хто засуджував Богдана Ступку за участь у російському фільмі «Тарас Бульба»

Нарешті українці з усією серйозністю зрозуміли, що російська пропаганда дієво й активно проривається у їхню свідомість не тільки через ЗМІ, а й через інші джерела. Тому Державна агенція України з питань кіно почала забороняти російські фільми, що принижують гідність українців, спотворюють українську історію й героїзують російські силові структури.

Україна — це «русская земля»?
Днями для показу в Україні було заборонено російський фільм “Тарас Бульба” Володимира Бортка, у якому головного героя зіграв Богдан Ступка. За висновками Держкіно, стрічка викривляє історичні події, фальсифікує і дискредитує українську національну ідею та, загалом, є кричуще антиукраїнською, позаяк ставить під сумнів саме існування українського народу.
Стрічка Володимира Бортка за повістю Миколи Гоголя вийшла на екрани 2009 року. Українських козаків режисер зображує росіянами, які проливають кров за «русскую землю». Фільм, що позиціонується як історичний, коректніше визначити за жанром як фентезі. Однак, на жаль, це – не фантастика, а «гола» проросійська пропаганда. І головною її ідеєю є спроба приписати героїчний дух українців російській нації.
“Варто зазначити, що Володимир Бортко екранізував саме другу версію однойменної повісті Миколи Гоголя, створену на вимогу російського царату, де суттєво зміщено акценти на Росію і російське, а Україна й українське — майже відсутні”, — йдеться у повідомленні відомства.
Зазначимо, що оригінальний текст «Тараса Бульби» було видано 1835 року, а 1842-го вийшов друком оригінал із цензурою. У ньому автори змін максимально намагалися зробити Тараса Бульбу — «русским», а саму Україну — до коренів «русской» просоченою всім «русским». Про це свідчить той факт, що до тексту додали 24 комбінації зі словом «русский» + сила, природа, характер, земля, рід, душа, віра, дворянство, духовенство, витязі. Крім того, аж 11 разів увіпхали словосполучення «русская земля», при тому що в першому виданні такого «поняття» щодо України у творі Гоголя не було взагалі. Все однозначно свідчить про наміри цензорів втовкмачити у свідомість читачів, Україна – це «русская земля, где русским духом пахнет».

Через шовіністичне возвеличення Росії
Водночас, у видачі прокатних посвідчень Держкіно відмовило ще трьом стрічкам. Окрім “Тараса Бульби” агенція заборонила “Мами-3” Георгія Малкова й Еміля Нікогосяна, а також телесеріали “Кремінь” і “Кремінь-2” Володимира Епіфанцева й Олександра Аншютца. “Мами-3” не потраплять в українській прокат через шовіністичне возвеличення Росії та російських цінностей, збудження штучної ностальгії за радянськими традиціями, імперську ідеологію та пропаганду “русского мира”.
Розповсюдження ж серіалів “Кремінь” та “Кремінь-2” обмежили через те, що в умовах російської інформаційної та воєнної агресії проти України вони створюють позитивний імідж російських елітних військ, пропагують і героїзують спецназівців ГРУ ГШ РФ. “Названі фільми недоцільно демонструвати в умовах неоголошеної війни проти України. Адже через свій пропагандистський характер вони можуть завдати істотної шкоди національним інтересам”, – пояснив голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко.
Раніше до показу в Україні вже було заборонено фільми “Біла гвардія”, “Піддубний”, “Матч”. Цікаво, що ще два роки тому, коли стрічка, що розповідає про легендарний “матч смерті”, зіграний київськими футболістами з німецькою командою Flakelf в окупованому Києві в серпні 1942 року, виходила у прокат, громадськість обурювалася через те, що всі її негативні герої розмовляють українською мовою та носять жовто-блакитні пов’язки. До того ж у картині зачіпаються особливо болючі для пам’яті українців теми мінування Хрещатика, розстрілів у Бабиному Яру.  І ці сторінки київської історії подано у спотвореному вигляді, тому українці вимагала заборони, але тоді на ці “репліки” ніхто уваги так і не звернув.
А стрічка «Піддубний» режисера Гліба Орлова розповідає про силача Івана Піддубного, такого собі “русского богатыря”, який “играючи одолевал молодых атлетов, а в вопросах чести и справедливости не знал компромиссов”. Стрічка підносить “чисту російську душу” над “брехливими західними цінностями”.

Анітрохи не бажані
Між тим, в Україні тепер є й таке поняття, як актори-нон-ґрата. Фактично першим нев’їзним на українську територію став Михайло Пореченков, який стріляв по українських позиціях в донецькому аеропорту. Також заборонили для кіно- й телепоказу, публічного комерційного відео та домашнього відео 69 фільмів і серіалів за його участю.
Голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко зазначив, що Пореченков своїми діями вивів себе за межі контексту культури й мистецтва, а тому демонстрація фільмів за його участю була би моральною підтримкою і поширенням ідеології тероризму і екстремізму.
Нагадаємо, 30 жовтня російський актор Михайло Пореченков приїхав до окупованого проросійськими бойовиками Донецька підтримати терористів. У межах “візиту” він стріляв із великокаліберного кулемета “Скеля”, цілячись у бік позицій українських військових, і закликав бойовиків не здаватися.
Крім того Державне агентство з питань кіно заборонило в Україні 72 фільми за участю російського актора, режисера, сценариста й колишнього священика Івана Охлобистіна. Таке рішення пов’язане з тим, що він, нехтуючи забороною в’їзду до України, 30 листопада прибув до Донецька, де висловив підтримку терористичній організації ДНР.
Під час цього візиту, як і у своїх попередніх заявах, поширених у ЗМІ, Охлобистін пропагував фашизм і неофашизм, закликав до війни проти України та повалення її конституційного ладу, розпалював міжетнічну та релігійну ворожнечу, принижував українців за національною ознакою. “Прокатні посвідчення для всіх фільмів з Охлобистіним будуть скасовані Держкіно: якась повага до самих себе повинна у нас бути!” — написав у Twitter міністр культури України В’ячеслав Кириленко.

Нав’язування примітивних стереотипів
Однак і це ще — не всі фільми, які, викривлюючи правду, мають антиукраїнське та проросійське пропагандистське спрямування. «Чорний список» російських фільмів варто доповнити ще кількома. Приміром, «Мы из будущего-2».
Фільм Олександра Самохвалова та Бориса Ростова, знятий 2010 року в Росії, є продовженням «Мы из будущего». Ця кінострічка, що принижує національні почуття українців, і досі не ввійшла до списку заборонених фільмів. Щоправда, у кінопрокат в Україні фільм у 2010 році не пустили – прокатного посвідчення йому не видали.
За сюжетом фільму-фентезі російські хлопці Борман і Череп зустрічаються з українськими однолітками Тараном і Сірим, чиї погляди на історію, на думку авторів фільму, спотворені сучасною «націоналістичною пропагандою». Усі разом герої потрапляють у 1944 рік, на місця колишніх боїв Львівсько-Сандомирської операції.
Фільм не лише викривляє дійсність, а й принижує націю і розпалює міжнаціональну ворожнечу. Зокрема, у ньому є епізоди, в яких показані ворожі львів’яни, а українці – ніби розумово неповноцінні. Перше знайомство з УПА в картині починається зі сцени, у якій ватажок загону (актор Остап Ступка) починає розмову з розпивання самогону. «Що? Не п’єш? То, може, і сала не любиш?», – нав’язують автори фільму глядачеві примітивні стереотипи.
Однак росіяни часу не гаяли вже 2010 року: фільм активно поширювали в Криму та на південному сході України шляхом піратства.

Пропаганда й ідеалізація російської армії
А фільм «Брат-2» Олексія Балабанова начебто конкретно й не возвеличує росіян. Але вся кінострічка пронизана російським націоналізмом та расистським пафосом. «Гарний» росіянин спочатку бореться з «поганими» кавказцями, а потім — із «українською мафією», яка зображується далеко не в найкращому вигляді. Особливо помітно це у фразі, яку вимовляє головний герой до українців: «Вы мне еще заплатите за Севастополь!» У фільмі нав’язується образ «поганого» українця й, таким чином, формується ворожість до України.
Ще зовсім свіжа «Легенда № 17» (2013 рік) Миколи Лебедєва, здавалося б, цілком невинно розповідає про відомого радянського гокеїста Валерія Харламова. Однак фільм — не просто про спортсмена. Картина ненав’язливо впроваджує пропагандистську ідею, ідеалізує образ радянського чемпіона та має на меті викликати почуття гордості й патріотизму в росіян.
Окрім цього, варто згадати популярний телесеріал «Солдаты», який українці дивились 17 сезонів. Тут відбувається ідеалізація російської армії: вона показана доброю, а дідівщина – наче й не існує. Окрім цього, один з героїв серіалу – капітан Степан Приходько, що має українське прізвище, постійно пиячить та недобросовісно ставиться до своєї служби.
Ідеалізують російських прикордонників фільми «Стреляющие горы» (2011), «Тихая застава» (2010), «Прорыв» (1992), «Государственная граница» та багато інших подібних стрічок.

Соломія Даць

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...