Новини для українців всього свту

Thursday, Jan. 28, 2021

Американська режисерка українського походження підтримала протестувальників у Києві

Автор:

|

Січень 01, 2014

|

Рубрика:

Американська режисерка українського походження підтримала протестувальників у Києві

Незважаючи на те, що Роксі прилетіла до Києва з Нью-Йорка як програмний директор фестивалю американського кіно «Незалежність», вона, звісно, не могла залишитися осторонь подій, що відбуваються в українській столиці, а потім поділилася враженнями від Євромайданів у Нью-Йорку й у Києві.

Українське коріння — міцне
Батьки Роксі Топорович  еміґрували з України  до Америки після Другої світової війни, тож вона народилась уже в США, у місті Пармі, штат Огайо. Із 13 років дівчинка почала знімати різні події життя на відеокамеру.
Закінчивши школу мистецтв Нью-Йоркського університету, працювала в телепроектах  Saturday Night Live і «Закон і порядок», а також над стрічками  «Закони привабливості», «Учень чародія», «Людина на межі», «Я, Алекс Кросс», «Таємниці минулого». Режисер останнього фільму Девід Духовний запропонував Роксі зіграти одну з епізодичних ролей. Також вона була задіяна в низці кінофестивалів, зокрема «Санденс» і «Трайбекa», що проходить у Нью-Йорку.
2011 року Роксі дебютувала як кінорежисер, знявши повнометражний документальний фільм про українські народні танці «Фольк!» Стрічка демонструвалась у різних містах США, Канади, Європи та в Україні. Зараз вона займається другим докфільмом — «Подорож на схід», а також комедійним веб-серіалом 2nd & 9th, що розповідає про українців Нью-Йорка. Крім того Роксі заснувала власну кінокомпанію KinoRox Productions і  входить до Гільдії письменників Америки.

У команді фестивалю
Три роки тому посольство США, що заснувало й організовує фестиваль, запросило Роксі Топорович представити в Києві свій документальний фільм про українські народні танці. Наступного року вона запропонувала свою допомогу в організації «Незалежності», оскільки режисерка ще багато працювала на різних кінофестивалях. Так вона долучилась до відбору програми.
«Цього року для мене головною темою фестивалю були індивідуальності — незалежні фільми про незалежних людей. Кожне кіно в програмі – або художнє, або документальне — розповідало про важливу історію людини», — зазначає кінематографіст. – Я люблю документальне кіно, я його багато дивлюся. Я знаю, як важко його знімати та монтувати, із власного досвіду. Мені подобаються якісні документальні фільми, бо я щоразу думаю:  вау!  – чи могла би я подібне зняти.
Водночас, зауважує Роксі, їй подобаються художні фільми. Бо як працюєш з кіно, то забуваєш, що кінематограф може бути також розважальним. Художній фільм навіть з серйозною темою дозволяє відволіктись на декілька годин і забути про реальне життя та стреси.

Розказати його історію
Нині в Києві багато хто знімає хроніки Майдану. Роксі каже, що теж  пробувала там знімати: «Я думаю, що кращі документальні фільми — ті, у яких люди поводяться вільно, не зважаючи на камери. Якщо люди, які є на Майдані, справді відкрито говорять із режисерами, довіряють їм. Там так багато історій! Як вони тобі їх розкажуть – можеш щось із того зробити.  Як ти зостаєшся здалека – не у фізичному розумінні, а емоційно закритим, – таке кіно не буде цікавим. Я гадаю, багато людей уперше знімає саме на Майдані, і вони зроблять гарні фільми.  Нехай буде якомога більше стрічок про Майдан!»
Там, на Майдані, хвалиться американська гостя, їй пощастило запізнатися з талановитими операторами Мариною та Сашею Рощиними. Також у Києві вона познайомилась із групою «Вавилон-13» – групою режисерів, які знімають короткі історії: «Я вражена тим, що вони роблять! Їх відео легко поширити в мережі, і так люди бачать Майдан. Вони передають інформацію, яка гарно виглядає, є цікавою. Це документальні відео дуже професійно зроблено».
П. Топорович також знає, що Майдан знімав молодий студент із Чикаго Юліан Гайда: «Він тут був тиждень, побачимо, що в нього вийде. Майдан же починали студенти, і, може, саме вони можуть розказати його історію краще».

Аби світ знав про українську проблему
Американська режисера працювала у відборі програми для багатьох кіноконкурсів, зокрема на фестивалі незалежного кіно «Санденс». Тож її думка щодо шанси фільмів про Майдан здобути визнання на фестивалях, має вагу. «Як на мене, Майдан – це цілий світ, це — унікальне явище, — розмірковує Роксі. — Усі на нього зараз дивляться безперестанку. Я думаю, що 100 % кіно про Майдан, і не одне, буде на всіх фестивалях. Бо на площі всі мають свій голос і своє бачення. Я би була здивована, якби таке кіно не взяли на фестивалі».
Роксі додає, що була чотири рази на Євромайдані в Нью-Йорку: «Усе відбувається так само, як  і тут – говоримо, співаємо пісень, хтось вірш скаже, маємо плакати.  Перші два рази ми збиралися біля українського консульства, а потім  студенти вирішили йти до центру. І півтисячі людей зібралось на Таймс-сквер, усі – із прапорами. Ми стояли й просто співали, і поліцейські нас не зачіпали. Це навіть не був мирний протест, ми просто хотіли показати, що ми — із Майданом».
Режисерка розказує, що українці в Нью-Йорку щороку ходою вшановують жертв Голодомору, а також проводять український парад у Клівленді та інші заходи. І між цими подіями та Майданом, стверджує вона, є суттєва відмінність: «Євромайдан – це не ми в діаспорі вирішили, що хочемо, аби світ знав про українську проблему. Це в Україні вирішили встати та заявити, а ми були з вами… Часом приходиш на нашу традиційну подію в діаспорі  — кілька годин говоримо англійською й розходимось. А цього разу ніхто не хотів додому —  от  у чому різниця була. Ми тепер усі ночі проводимо в мережі».

Не лише сфотографувалася!
Роксі щиро пишається українцями: «Я горда за українців. Я горда бути українкою. Усі наші родини  зараз дивляться на цей Майдан. Це є мрія. Це тепер – наш голос, тепер люди знають, що ми є. Я на Майдані в Києві бачила – це голос всіх українців. Я бачу, як люди справді люблять цю країну, і вони дуже хочуть мати, як кажуть, нормальне життя, нормальні закони. Це йде від душі».
Вона приїхала до Києва вже в розпал протесту на Майдані. Що очікувала побачити? «Як я летіла, я була впевнена, що весь Київ стоїть на Майдані. Я не думала, що хтось ходить на роботу, за покупками,  в кафе, — щиро дивується американська українка. — Мені подобається, що на Майдані я могла познайомитися з багатьма різними людьми.  Було дуже цікаво говорити з ветеранами. Я також уперше познайомилась із закарпатцями – я їх не розуміла через діалект, але ми разом чай пили, сміялись. Я танцювала зі старим чоловіком із золотими зубами з Дніпропетровська, який хотів, щоб я його оженила. Такі різні незнайомі люди разом можуть жити – це прекрасно».
Вона би жила на Майдані цілий рік – так їй там сподобалося! «Там є і вояки, і бабці, і молоді, все таке димне, таке божевілля!» — у Роксі Топорович просто в захваті від того єдиного ритму, в якому б’ються серця українців.
Коли вона повернеться додому, її будуть розпитувати про реальний Майдан. «Я знаю, як приїду назад, мене будуть це питати. Ми дізнаємось багато інформації з  Інтернету, але не бачимо деталей. Ти  не можеш  знати, як працювати в кухні на Майдані, коли ти дивишся протест по телебаченню. Мої двоюрідні родичі на Майдані поставили намет і роздавали їжу, і я до них приєдналась. Ми разом варили кашу. Я справді взяла участь у Майдані, а не лише сфотографувалася!»

Степан Коник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply