Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 17, 2018

Аґнєшка Голланд: «Зняти фільм про Голодомор, коли загрози 30-х років повертаються, — це обов’язок»

Автор:

|

Грудень 28, 2017

|

Рубрика:

Аґнєшка Голланд: «Зняти фільм про Голодомор, коли загрози 30-х років повертаються, — це обов’язок»

Аґнєшка Голланд, світової слави польський кіно- і театральний режисер і сценарист. Зараз вона знімає кінофільм «Ґарет Джонс», про валійського журналіста, котрий першим на Заході написав правду про штучний голод в Україні 1932-1933 рр.
— Коли ви вперше почули про Голодомор в України?
— Ще в дитинстві, коли мені було десь 11 років. Прочитала книжку про інший голодомор, який був передвісником українського. Вона мене дуже вразила, і я почала розпитувати батьків і близьких мені людей про це більше. Тоді й дізналася, що в Україні таке нещастя сталося в 1930-х рр. Уже тоді у нас казали, що це був злочин. Але масштаб для мене став зрозумілим уже пізніше, коли стала цікавитися історією СРСР та сталінського авторитаризму. Тоді мені стало зрозумілим, що, створюючи свій режим, людей вбивали навмисно, їх убивали за етнічними ознаками. Причини злочину я не розуміла. І навіть зараз до кінця не розумію, що це насправді було: холодний розрахунок, цинічний план чи якась фатальна помилка, масштаби якої потім поширювалися?
— Ідея створення фільму про Голодомор в Україні народилася давно, чи це сталося спонтанно?
— Фільм про такі події — дуже важка та виснажлива праця. Я створила три фільми про Голокост, і щоразу не мала бажання це робити. Цього разу мене, фактично, змусили взятися про зйомки. Повірте, людина не мріє прожити кілька років з таким кошмаром.
— Що вплинуло на рішення погодитися?
— Я прочитала сценарій фільму, який написала Андреа Халупа (відома американська письменниця і режисер. — Ред.). Він виглядав одночасно коротким, але дуже виразним і сильним. Він показує розвиток подій із точки зору, зрозумілої не лише народам, які пережили цей жах, не лише людям, які цікавляться цією темою, але й тим, хто хоча б трохи цікавиться Людиною та Світом. Цей сценарій дає можливість універсальним способом розповісти про пережиту трагедію. Він вказує на явища, які доводять, що радянський тоталітаризм — реальність, що мали місце цинізм, мовчання, байдужість, а також маніпуляція західним демократичним світом. Поєднання цього страшного українського досвіду з цинічною байдужістю і обдуренням світу досі актуальна тема.
— Чи ви відчуваєте в собі місію розповісти світові про цей страшний злочин у художній формі?
— Я не назвала б це місією, а обов’язком. Я сказала «так», коли в мене з’явився шанс розповісти про цю трагедію у такий спосіб, аби світ зміг торкнутися цього, і щоб люди могли розбудити в собі співпереживання. Мені складно відректися від такого обов’язку особливо зараз, коли загрози 1930-х рр. повертаються під новою маскою.
— Постать відомого журналіста Ґарета Джонса особливо захоплює. В 30 років він загинув від рук катів НКВС, перебуваючи з журналістським завданням у Манчжурії, заплатив життям за те, що розповів світові про Голодомор…
— Ви кажете «відомий журналіст», а його лише зараз оцінює громадська думка видатного, як героя. Дуже довго про нього ніхто не згадував. Лише час від часу з’являлися якісь невеликі статті. Лише кілька років тому хтось відзняв документальну стрічку, з’явилась наукова праця і з’явився сценарій художнього фільму. Мені випала дуже цінна роль повернути світові таку постать. Хочу показати Ґарета Джонса сучасною людиною, котра не народилася героєм, але має настільки сильне почуття справедливості та поваги, що не може піти на компроміс із правдою.
— Яка концепція фільму, коли і де відбуватимуться зйомки?
— Розпочнемо в лютому 2018-го в Україні. Перша дія — подорож Ґарета Джонса в Україну, його зіткнення з Голодомором. Після короткої перерви продовжимо зйомки приблизно у квітні в Польщі, а потім в Шотландії. Дуже хочу завершити фільм до кінця 2018 року і вперше його показати в Україні.
— Чи у фільмі буде залучено українських акторів?
— Так, п’ять-шість осіб, може навіть більше. У фільмі будуть і польські актори, але найбільше буде британських, можливо, ще кілька європейських. Це природно, адже середовище західних журналістів у Москві того часу було дуже міжнародним.
— Не можу не спитати про українського режисера Олега Сенцова…
— Я добре знаю історію Олега. Ми зверталися з проханням (до російської влади. — Ред.) про його звільнення. На жаль, безрезультатно.
— Ви дуже активно і послідовно підтримуєте Олега на різних міжнародних кінофестивалях. Для вас це більше «цехова» солідарність чи бажання допомогти людині, котра потрапила в біду?
— Для мене це, насамперед, солідарність із колегою-режисером, це солідарність із відважною людиною, котру тоталітарна влада незаконно тримає у в’язниці. Це — людська солідарність. Олег своєю поведінкою, тим способом, яким несе цей хрест, своєю манерою виступів, коли ще йому давали говорити на судовому процесі, показав свою непохитну відвагу і людяність. В якомусь сенсі він для нас став взірцем. Ми, режисери, особливо з Європейської кіноакадемії, Польської кіноакадемії намагаємося щось робити для Олега, боремося якимсь чином. Але мені здається, що він вже зараз набагато більше зробив для нас, для нашого морального сприйняття світу.
— Останнім часом дуже погіршилися польсько-українські взаємини у контексті спірних історичних питань. На вашу думку, яка формула примирення могла б спрацювати у стосунках Варшава-Київ?
— На жаль, історія наших народів відіграє важливу роль у відносинах, часто використовується в політичному середовищі, нею часто маніпулюють. Це стосується як української сторони, так і польської. Першу легше зрозуміти, адже зараз вона перебуває у стані аґресії проти неї. Польща — вільна демократична країна, член Європейського союзу та НАТО. Тому, націоналістичні погляди в Польщі важче виправдати. Якщо хочемо мати добрі стосунки, то не можемо відштовхуватися лише від історії. Єдиний вихід — жити з правдою. Не потрібно прославляти постаті, котрі неоднозначно сприймаються іншим партнером. Завдання істориків — знаходити правду, завдання медіа — вчитися правильно публікувати цю правду, завдання політиків — не маніпулювати історією у своїх передвиборчих кампаніях.
Розмовляв Юрій Банахевич, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...