Новини для українців всього свту

Friday, Jul. 19, 2019

Читаю Шевченка і лячно мені…

Автор:

|

Квітень 03, 2014

|

Рубрика:

Читаю Шевченка і лячно мені…

«Читаю Шевченка і лячно мені — у кожному слові сьогоднішні дні». Ці слова тернопільського поета й нашого сучасника Олега Германа пролунали 15 березня ц. р. на шевченівських ювілейних урочистостях у Школі українознавства СУМ імені генерала-хорунжого Чупринки в Нью-Йорку не лише як окремий літературний монолог сучасника, а стали лейтмотивом усього свята.
Віддати шану Великому Кобзареві з нагоди 200-ліття з дня його народження в залі Державницьких організацій зійшлися учні, учителі, батьки, сумівці. Як і рік, і два, і багато літ тому, лунали вірші у виконанні школярів і педагогів: «Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить», «Погибнеш, згинеш, Україно, не стане знаку на землі», «Мені однаково, чи буду я жить в Україні чи ні». Тільки сприймалися вони так, ніби звучать уперше, ніби написані щойно, у ці трагічні майданні та драматичні післямайданні дні.
Відчуття реальності додавали унікальні талановито підібрані та скомпоновані відеокадри, яким було відведено роль ілюстрації Шевченкової думки та великої думи про Україну на тлі сьогодення. «Раби, підніжки, грязь Москви», — лунають Шевченкові рядки, й на екрані постають конкретні обличчя, які хотілося би не впізнавати й ніколи не бачити.
«То було лихо по всій Україні, — чуються Тарасові слова. — Гірше пекла… За що люди гинуть?» І на екрані зринають криваві події на вулиці Грушевського. Уже немає Сергія Нігояна, уже снайперську гвинтівку з оптичним прицілом наведено на іншу жертву. «Та не однаково мені, як Україну злії люди, присплять лукаві і в огні її окраденою збудять», — і відеооб’єктив знову вихоплює оповитий полум’ям і димом київський Майдан.
У драматичний сюжет цього документального фільму майстерно вплітаються тихі голоси дошкільнят, маленьких бандуристів, до них своїм авторським прочитанням Шевченка приєднуються молодші та старші вихованці школи разом із усім педагогічним колективом, включно з директором школи Іриною Чуян.
«Ти знаєш, Тарасе, весна в Україні», — тихо, немов молитву, читає вчителька Люба Витвицька монолог, присвячений «Небесній сотні», і всі учасники свята запалюють поминальні свічки пам’яті Героїв Майдану. Невід’ємною частиною цього шевченківського дійства став і глядацько-слухацький зал, який не був просто статистом, а співав, захоплювався, плакав.
Ірина Чуян висловила велику вдячність усім учням, їхнім батькам, а також учителям: Марійці Мельник (дитсадочок), Любі Витвицькій, Вірі Гогільчин, Марії Лисецькій, Лідії Волосянко (вчительці історії та культури 7-9 класів), Ользі Медицькій (географія), Зоряні Матійчик (мова), Ігорю Николюку (література), Віктору Курилику (історія, культура 10-12 класи) — за допомогу, чудову підготовку свята й почуття особистої причетності кожного до долі Тараса Шевченка та долі України.
А батьківський комітет, своєю чергою, висловив пропозицію запропонувати Шкільній раді використати сценарій цього свята та його блискуче втілення Школою українознавства СУМ у Нью-Йорку як взірець організації Шевченківських урочистостей для всіх українських шкіл США.
Прес-служба Школи українознавства СУМ (Нью-Йорк)

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...