Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 11, 2018

Чим глибша пісня, тим ясніша душа

Автор:

|

Листопад 21, 2018

|

Рубрика:

Чим глибша пісня, тим ясніша душа

Хор «Боян» при УНО. Торонто, Онтаріо 10 жовтня 1943 р. Дириґент Л. Сорочинський (п’ятий ліворуч у другому ряді)

Які ж вони гарні та життєрадісні. Душа радіє від усвідомлення того, що були колись у Торонто такі фанати української пісні, котрі не шкодували часу, щоб і себе показати, й Україну прославити. Може, серед них хтось ще впізнає своїх батьків, дідів, родичів. Це — хор «Боян», що 75 років тому, 1943-го, діяв при УНО під орудою дириґента Лева Сорочинського.
Прислала мені цю світлину Аделя Бакул із Києва. А в короткому листі пише, що віддавна разом із чоловіком Валентином збирає старі фотокартки, листи, документи, спогади родини Сорочинських, уродженців міста Гайсина, що на Вінниччині. Допомагає їм у цьому вся велика родина, кожен із членів якої хоче знати про свій рід якнайбільше.
Лев Сорочинський народився 1 липня 1895-го в місті Гайсині на Поділлі. 1917 року співав у одному з міщанських хорів м. Києва, згодом став хористом славетної Української республіканської капели, очоленої О. Кошицем. Із цим колективом у 1919-1923 рр. здійснив велике тріумфальне турне містами Європи, а 16 вересня 1923-го прибув до Нью-Йорку. 5 жовтня капела, тоді вже Український національний хор, засіяла своїми звуковими колоритними фарбами знаменитий «Карнеґі-гол».
Майже рік хор виступав із концертами на сценах міст США, Канади, Мексики, після чого здійснив тур країнами Південної Америки, а в серпні 1924 року саморозпустився. Довелося кожному з його членів самотужки заробляти собі на хліб насущний та шукати свого місця під сонцем.
Лев Сорочинський розпочав свою культурно-мистецьку працю в Рочестері, де організував міщанський хор, керував церковним хором, заснував при школі товариства «Вільних козаків» оркестру мандолін. І вже 1 жовтня 1924-го хор здійснив свій перший виступ у м. Крісс. На той час у репертуарі колективу було лише вісім пісень, але рівень їхнього виконання був високим.
Минуло ще небагато часу, й колектив спромігся на самостійний концертний виступ. Відбулося це з нагоди приїзду до Рочестеру О. Кошиця, про що в газеті «Свобода» від 25 жовтня 1924 року повідомлялося: «Громадський хор з нагоди приїзду до Рочестеру батька української музики й пісні Олександра Кошиця 1 листопада улагоджує в залі «Амалгамейтед-гол» великий святочний концерт. Запрошуємо до участі в ньому всі братства й товариства».
Але не лише працею з хорами та оркестрами була наповнена діяльність маестро. 25 листопада 1925-го очолені ним колективи спромоглися здійснити виставу «Повернувся із Сибіру» Л. Яновської, а згодом — постановку оперети «Капрал Тимко» з музикою Віктора Матюка.
У травні 1928 року хор Лева Сорочинського взяв участь в міжнародному музичному фестивалі, що відбувся в Рочестері. В інформації про цю подію українська преса повідомляла: «Наостанок тижневого музичного фестивалю в Рочестері виступив хор під орудою Лева Сорочинського в складі 75 хористів. Його учасники були одягнуті в українські строї. Просто вражаюче хор виконав «Кант про страшний суд», після якого публіка нагородила його тривалими оплесками. Уже з першого погляду було помітно, що цей колектив дисциплінований, зібраний і відповідальний. Його спів так сподобався керівникам фестивалю, що журі одноголосно визнало його перемогу, а Лева Сорочинського тут же було запросили прочитати кілька лекцій для вчителів музики в англомовних школах міста.
За ініціативи маестро до Рочестеру запросили Соломію Крушельницьку, котра в той час здійснювала своє чотиримісячне турне містами США та Канади. «Свободі» від 25 травня 1928 року повідомляла: «Рочестерські українці будуть мати нагоду почути нашу славну співачку С. Крушельницьку, котра виступить тут в неділю, 27 травня. Концерт відбудеться в «Амалгамейтед-голі». У концерті візьме участь місцевий хор під орудою Лева Сорочинського».
Про діяльність української громади в Рочестері неодноразово згадували й американські часописи. В одному з них сповіщалося, що хор і оркестр Лева Сорочинського веде велику просвітницьку працю з пропаганди української музики серед американського населення. Здобутки його праці часто звучать по місцевому радіо WHAM, зокрема, пісні «Через поле широкеє», «Віє вітер, віє буйний», «Ой котився кубар», «Мала мати одну дочку», «Ой вийду я на вулицю», «Жала Улянка шовкову траву», «Мак», «Їхав козак на війноньку», «Опеньки», «За городом качки пливуть», «Козаченьку, куди йдеш», «Ой, діду мій, Пархоме», «Щедрик» та інші.
Самовіддана праця маестро приносила зрілі плоди, тому не дивно, що в ці роки Сорочинського вважали одним із найкращих українських хорових дириґентів США. І це при його сором’язливій вдачі культурної та вихованої людини.
У Рочестері маестро працювалося творчо, але ще кращі перспективи визріли в Чикаґо, куди його запросили керівники української громади. У Місті вітрів на той час уже було кілька десятків тисяч українців і серед них — чимало свідомих синів і доньок українського народу. Саме з таких патріотично налаштованих і самовідданих осіб він створив молодіжний хор, який 1930 року здобув перше місце на міському конкурсі, влаштованому «Чикаґо Трибюн».
Ще більшого здобутку досяг керований ним колектив у серпні 1931-го, про який відомий хореограф Василь Авраменко писав: «21-го та 22-го серпня ц. р. у місті Чикаґо Український хор під орудою дириґента Л. Сорочинського здобув дві перші нагороди на конкурсі хорових колективів міста Чикаґо та округу з п’яти штатів». Заключний тур цього конкурсу відбувся на стадіоні, який заповнили 20 тис. глядачів. Усі чекали на оголошення результату змагання, яке завершилося лише в 11-й годині вечора. І завершилися великим переможним тріумфом українського хору.
1932 року маестро виїхав у Оліфант, де приступив до керівництва хором греко-католицької церкви Св. Кирила та Мефодія. Водночас Лев організував невеличкий оркестр і разом із хореографом Василем Авраменком і його танцювальним гуртком здійснив великий концертний тур містами США. З нагоди 200-ліття президента Вашинґтона колектив виступив перед Білим домом у кількості 600 учасників. Такими ж масовими були його виступи на сценах театрів «Метрополітен-опери» та «Чикаґо-сівік-опера». Оркестр виконував супровід до танців «Коломийка», «Журавель», «Чумак», «Катерина», «Аркан», «Великодня гаївка», «Гей, ну, хлопці, до зброї», «Ти ж мене підманула», «Козачок подільський», «Метелиця», «Сіянка», «Козачок», «Гонивітер», «Зопорожець», «Гопак колом». З цієї нагоди часопис «Свобода» від 12 травня 1933-го писав: «Це концертне турне влаштовано на те, щоби переконати інші народи, що український народ, який бореться з окупантами за своє визволення, заслуговує на їхню підтримку».
Після закінчення концертного туру Л. Сорочинський жив у Клівленді, де керував хором ім. Духновича, з яким 12 січня 1936 року здійснив постановку своєї чотириактної музичної драми «Різдвяна ніч», написаної на основі біблійного сюжету на власне лібрето.
Лев Сорочинський мав талант музичного критика й часто в дописах і статтях стояв на захисті української пісні. У статті «Подбаймо за наш скарб. За пісню», опублікованій у часописі «Свобода» від 30 квітня 1941-го маестро писав: «Шановні дириґенти й хористи, станьмо на сторожі тої пісні, яку ви плекаєте, з якою здобуваєте визнання й славу. Нехай не буде жодного хору, який не зробив би свого вкладу в цю справу, аби вона в найскорішому часі увінчалася успіхом».
Ще 1930 року в статті «Танок і балет», опублікованій у «Календарі українського робітничого союзу», маестро писав: «Немає в світі такого народу, щоб не міг передати своїх думок музикою або танцем. Хоч вони найпримітивніші з музикою з двох-трьох нот, а танець із одного характерного кроку, та все ж вони є в кожного народу». Автор вдається до роздумів про ті труднощі, які стоять на шляху діячів музичного мистецтва в чужих краях, але які потрібно долати, щоб не загубився наш український рід і його пісні та танці.
Український хор «Боян» при греко-католицькій церкві Св. Кирила та Мефодія в Оліфанті під дириґентурою Л. Сорочинського влаштовує концерт 21 листопада 1937-го в залі «Аудиторії» з новою програмою.
5 квітня 1941 року в залі Українського народного дому в Рочестері відбувся концерт до 45-ліття творчої діяльності О. Кошиця. Із доповіддю про ювіляра виступив маестро Сорочинський. То була остання з імпрез на честь славетного дириґента. 1944-го Олександра Кошиця не стало.
Був у житті маестро період мистецької праці і в Канаді, зокрема, в Торонто. «До Торонто прибув мистець і хоровий дириґент Лев Сорочинський для фахової праці при місцевій філії УНО», — повідомляла «Свобода» 16 жовтня 1943 року. А в часописі «Наш шлях» сповіщалося, що 25 квітня 1948-го в Торонто заходами УНО та МУН відбудеться великий концерт хору під керуванням Лева Сорочинського, колишнього хориста Українського національного хору О. Кошиця, дириґента та композитора. Саме в час цього концерту вперше виконали його хоровий твір «На смерть Шевченка» для мішаного хору акапелла на слова Т. Пархоменка.
«Один із останніх виступів хору «Боян» під орудою Лева Сорочинського», — сповіщав часопис «Новий шлях», — відбувся в Торонто 19 січня 1951 року в залі УНО. У його виконані прозвучали українські колядки та щедрівки, а також авторський хоровий твір «Христос воскрес» для мішаного хору без супроводу».
Ще 1944-го Лев Сорочинський одружився з Анною Боднар і жив з нею в Оліфанті, де вони мали свій будинок. Але повернувся туди на постійно лише 1951 року. Там керував відомим на всю Америку Оліфантським стоголосим українським національним хором і хором церкви Св. Кирила та Мефодія. Там і помер 31 січня 1963-го. Тлінні останки мистця поховано на кладовищі св. Андрія Первозванного.
Рівно 40 років Лев Сорочинський був носієм краси української пісні на американських берегах. І приємно зазначити, що пам’ять про нього й досі живе як на заокеанських берегах Америки, так і в Україні.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Loading...