Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 5, 2020

«Червона Шапочка» завітала в околицю Філадельфії

Автор:

|

Січень 09, 2020

|

Рубрика:

«Червона Шапочка» завітала в околицю Філадельфії
Вовк і Червона Шапочка

Багато народів діляться якимось варіантом відомої казки «Червона Шапочка» — про дівчинку, якій бабуся подарувала червону шапочку, та на яку поганий голодний вовк чатував, аби з’їсти. Ось і Філадельфійський відділ Українського музичного інституту (УМІ) разом із Українським освітньо-культурним центром і 43-м відділом Союзу українок Америки, представили свою версію цієї казки у вигляді оперети «Червона Шапочка», з лібрето Леоніда Полтави та музикою Василя Безкоровайного. Виставу показали в Українському центрі у Дженкінтавні (штат Пенсільванія).
Задум цього проєкту прийшов від Христини Юрчакевич, музичного директора оперети. Вона — віцепрезидентка УМІ Америки та заступником директора Філадельфійського відділу установи. Режисером вистави вона запросила Віру Губіцьку, котра вже ставила велику кількість надзвичайних театральних вистав для загалу цієї околиці Філадельфії.
У цій версії «Червоної Шапочки» все діється в українських Карпатах, вона насичена любов’ю до української культури та мистецтва. Діти-артисти чудово вивчили лібрето, а музичні сюжети разом із таночками були чудово виспівані і виконані з життям, милозвучністю та характеризацією персонажів. Христина Юрчакевич терпляче керувала вивченням усіх елементів і майстерно оживила пісні та танці ніжним живим фортепіанним супроводом. Віра Губіцька не лише пропрацювала типи персонажів вибором відповідних артистів, але артистично пов’язала всі аспекти вистави в ефективну цілісність.
Христинка Ожоган у ролі Червоної Шапочки бездоганно показала стосунки між нею та бабусею, а також страх перед вовком. Змалку вона співає на сцені та дуже природно і гарно виконала свої партії. Бабуся Інна Вільхова вміло відобразила свій поважний характер супроти молоденької Червоної Шапочки. Вовк Сергійко Фалендиш дуже добре маневрував у своїй ролі, продемонструвавши потрібну жорстокість в партії вовка. Діана Савчин у ролі Мисливця дуже гарним тембром альта виконала свою музичну партію «Верховина». Вона влучно продемонструвала поважний характер того, хто прийшов на порятунок лісовим мешканцям.
Розповідаючи про лісових мешканців, Адріана Гордієнко в ролі Мавки, Білочка Юліана Держко, Оленятко Данилко Фалендиш і Бровко-песик Андрійко Фартачук вдихнули життя та фантазії в свої персонажі, заводячи уяву глядачів просто до живого лісу. Лісові квіточки Маруся Дум’як, Емілія Костів, Юля Балан, Бріанна Гринів, Меґан Дейлі, Емілія Ковалів, Соломія Мокрицька, Емілія Торкіт та Ярина Губіцька наповнили лісове природне життя своїм чудовим виконанням пісеньки «Ми пахучі квіти». Мавка Адріана Гордієнко, з її строєм, обкрученим зеленню, і вмілим виконанням ролі нагадувала персонажів славної поетеси Лесі Українки.
На загал, український дух цієї вистави передався глядачам через декорацію Карпатських гір, інтер’єру бабусиної типово гірської дерев’яної хатки з іконою, вишивками, а вікна — з вирізьбленим Тризубом, через українську дітвору у вишивках, які дуже природно ввібрали в себе український дух лібрето Леоніда Полтави та музики Василя Безкоровайного, про яких сказали щирі слова.
Зокрема, Леоніда Полтаву (1921-1990) його родина характеризувала так: «Славетний літературний діяч української діаспори: поет, журналіст, лібретист, драматург, редактор, дуже любив молодь і писав багато творів для дітей, між ними лібрето на дитячі опери, монтажі й інші віршові музичні виставки. Працював над дитячими музичними творами з кількома українськими композиторами, наприклад, у «Лисі Микита» — з Василем Овчаренком, а в «Мавп’ячому королі» — з Василем Сидоренком. З оперних творів для дорослих — його співпраця з композитором Антіном Рудницьким над «Анною Ярославною». Її виконали на сценах західних театрів діаспори і в Київській опері».
Христина Юрчакевич розповіла про Василя Безкоровайного: «Його музика щира, національно своєрідна, мелодійна і ніби насичена соками української зелені, природи, землі. В часи радянського режиму творчість Василя Безкоровайного була забута, майже знищена. І лише за роки української незалежности, зусиллями багатьох музикознавців, ентузіастів, музика — твори хорові, струнні, фортепіанні, вокальні — повертається до життя, на українські сцени, до слухача. Пригадую, як на початку 1990-х рр. сиджу в Тернопільській філармонії на прем’єрі «Червоної Шапочки» в постановці Тернопільської експериментальної школи мистецтв. Була трохи здивована не зовсім для мене звичною з дитинства сюжетною канвою, але в ході вистави починаю розуміти, що саме так композитор і лібретист хотіли передати свою тугу та любов до Батьківщини — передати це своїм дітям і внукам».
Але цим свято не закінчилося. Членкині 43-го відділу Союзу українок Америки приготували прекрасну на вигляд і смак перекуску на продаж, та передали весь прибуток від її продажу на доброчинну програму «Діти — дітям». Філадельфійський відділ УМІ також долучається до своїх співспонсорів даром на благодійну програму «Діти — дітям» із прибутків від вступів. На закінчення імпрези Леся Пенкальська, директор відділу УМІ, прочитала теплий привіт від Марії Лончини-Лісовської, президента УМІ. Cердечне спасибі висловили всім батькам, родичам і знайомим, що спричинилися до завершення імпрези. А дітям на пам’ятку роздали обрамовані афіші вистави, підписані подякою від анонімної жертводавиці, котра з чоловіком виховала дітей попереднього покоління з музичними студіями в УМІ. Саму виставу уможливила Українська громадська фундація своїм щедрим даром, за який Філадельфійський відділ Українського музичного інституту дуже вдячний.

Леся Пенкальська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply