Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 17, 2019

Celebrating Taras

Автор:

|

Березень 13, 2014

|

Рубрика:

Celebrating Taras

У церкві St. Luke’s United Church 1 березня відбулося перше із черги святкувань 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка в Торонто. Концерт був унікальний тим, що як виконавці, так і аудиторія значною мірою були неукраїнського походження! Завдяки мистецькому керівникові та дириґенту Тарасові Ковальчуку, Counterpoint Community Orchestra, публіка познайомилася з бандурою, яку описав і на якій прекрасно зіграв кілька творів Віктор Мішалов. Тоді хор Shevchenko Musical Ensemble заспівав дві пісні на слова Тараса Шевченка. Програма також містила музику на українські теми Якова Степового, Семена Гулака-Артемовського, Миколи Лисенка та Петра Чайковського. Оголошення про цей захід робилося в наших кредитівках, установах і в телевізійних програмах. 

Із вітальним словом виступила Барбара Голл, колишній мер Торонто, а тепер — голова трибуналу щодо людських прав провінції Онтаріо, котра звернула увагу присутніх на нинішні події в Україні. У кольоровій програмці було дуже цікаво описано життя нашого генія, а також подано інформацію про українських композиторів і виконавців – учасників цього заходу. За це – велика подяка п. Ковальчуку, котрий несе так гарно, цікаво й професійно нашу українську культуру в ширшу канадську громаду.
Тарас Шевченко для українців є пророком, котрий своїм словом оживив українську націю та вдихнув у неї милосердну, добру, але також непокірну й горду душу. Через 200 років після народження Тараса українцям випало багато випробувань, але вони зуміли вистояти та створити власну державу. Сьогодні Україна знову переживає важкі часи.
Шевченківський концерт, що відбувся в Об’єднаній церкві Святого Луки в Торонто, викликав у мене, новоприбулого українця, дещо специфічні враження й думки. По-перше, захід не був суто українським етнічним святом, як можна було очікувати. Щоправда, усі номери програми були пов’язані з Україною. Керівник оркестру Тарас Ковальчук, дуже харизматичний молодий чоловік, — українець. Але майже всі інші музиканти й хористи — ні! Громадський оркестр «Контрапункт» — це взагалі окреме явище. Усі оркестранти — добровольці, котрі грають — та ще й як професійно! — не отримуючи за це платні. Ба більше, вони ще й збирають гроші з благодійною метою. Водночас, звучання оркестру, його злагодженість і якість виконання були на найвищому рівні. Результат — просто неймовірний.
Як я зрозумів зі вступного слова, яке виголосила екс-мер Торонто, цьому громадському оркестрові – уже 30 років, а більшість виконавців — молодь дуже різноманітного етнічного походження. Є й старші люди, як і всюди в Канаді, але більшість — енергійна усміхнена й натхненна молодь.
Концерт відбувався в старій (неукраїнській) протестантській церкві, яка також добровільно надала свої стіни й для самого концерту, і для всіх репетицій цього колективу. Церква, до слова, усіляко підтримує права меншин, неповносправних, етнічних новоприбульців і цим пишається. Сама церква потребує ремонту, але, очевидно, вибір на користь доброчинності було зроблено неспроста. Церква має чимало волонтерів, котрі допомагають у проведенні акцій, подібних до цього шевченківського концерту.
Мені було цікаво, як це можна за двадцятиградусного морозу підтримувати у величезному залі тепло й затишок і за такі невеликі пожертви організовувати всю цю громадську діяльність.
Окремо скажу про програму. Перший твір, де згадувалося Чорне море, здійняв у мене бурю емоцій, адже нині там, в Україні, у рідному для мене Криму, відбувається нелюдська наруга над мешканцями — й українцями, і татарами, і самими росіянами — із боку аґресивної російської воєнщини. Один засліплений імперськими комплексами «лідер» намагається перетворити на тих нещасних «невольників» увесь наш народ, який тільки-но почав оговтуватися від наруги, ще не оплакавши до кінця своїх героїв. Щойно почало спадати жахливе напруження від протистояння героїчного Майдану з немилосердним «Беркутом» — і ось нові загрози, нова біда. Тому насичена музична програма, яка містила й думи у виконанні Віктора Мішалова, і традиційні шевченківські твори, й уривки із Чайковського — були співзвучні драматичним настроям і будили в мені гострі ностальгічні почуття.
Публіка — а треба сказати, що й у залі було багато неукраїнців — вітала виступи оркестру й Шевченківського хору надзвичайно тепло. І від цього ставало якось трохи веселіше. Адже сьогодні ми, українці, відчуваємо надзвичайну солідарність і підтримку всього демократичного світу в нашій боротьбі за свободу та краще майбутнє, що має таки настати «в сім’ї вольній, новій», про яку так мріяв наш пророк Тарас Шевченко.

Микола Сварник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...