Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 21, 2017

Були й у нашого роду віртуози скрипкової гри

Автор:

|

Лютий 28, 2013

|

Рубрика:

Були й у нашого роду віртуози скрипкової гри

У Вінніпезі 18 травня 1942 року відбувся заключний тур Канадського музичного фестивалю, головну нагороду на якому здобула 15-річна скрипалька Донна Ґресько. Коли її запросили на сцену для отримання відзнаки, відомий дириґент Бенджамін Артур, який був головою журі, уклонився дівчині й, звертаючись до зали, голосно вигукнув: «Зніміть капелюхи, панове, перед вами – геній!» А вона стояла, сором’язливо опустивши голову додолу, і чекала на нагороду. Після закінчення фестивалю проф. Артур сказав: «За всі мої літа я ніколи не чув такої гри. Можу сказати лише те, що це було наскрізь фахове виконання. Я признаю їй нагороду на чотири ступені вищу від тієї, яку вона одержала».

Донна Ґресько народилася 17 листопада 1927-го у Вінніпезі в українській родині. Її батька Юрія Ґреська, уродженця галицького села Березова, що біля Коломиї, ще однорічним привезли до Канади. Українського роду була й мати Христина, батьки якої походили зі c. Рошківа, щоправда, вона народилася вже на канадській землі.
Кажуть, що восени 1933 року до хати Ґреськів прийшов продавець музичних інструментів і ледве вмовив господаря купити в нього найдешевшу скрипку, що коштувала всього $5. Так удома з’явився перший інструмент, який дістався Донні як найстаршій із дітей. І хто би міг подумати, що цей день стане для родини знаменним, бо коли до них прийшов Джордж Борнофф і дав Донні кілька уроків гри на скрипці, то відразу зрозумів, що має справу з музичним генієм. Уже через рік вона взяла участь у одному з музичних фестивалів, що відбувалися у Вінніпезі, і після цього про неї заговорили всі, хто хоч трохи розумівся на музиці. Тих, хто її чув, просто дивувала не тільки віртуозна техніка дівчини, а й те, звідки в неї така ідеальна проникливість у зміст виконуваного твору.
В 11-річному віці музикантка виборола стипендію Міші Мішакофа, концертмейстера Тосканського симфонічного оркестру, розміром $5000, які призначалися на її навчання музики в Чиказькій консерваторії. Та найбільшої слави, що випала на її юні роки, дівчина досягла під час Українського тижня на Міжнародній виставці культурного, технічного й технологічного досягнення народів світу, що відбулася 18 червня 1939-го в Чикаґо. Того разу вона виступала на сцені разом із відомим оперним співаком Михайлом Голинським, співачкою Марією Гребінецькою, танцювальним колективом Василя Авраменка та зведеним хором із 500 осіб, яким дириґував славетний Олександр Кошиць. Цей виступ спостерігало понад 100 тис. глядачів, понад половина з яких була українцями.
1940 року Донна Ґресько взяла участь у конкурсі молодих талантів Канади й знову здобула блискучу перемогу. Часопис «Трибюн» потурбувався, щоби її було забезпечено музичним інструментом і незадовго перед конкурсом виробник музичних інструментів Карл Джордж подарував їй скрипку, яка коштувала $1000.
Багато людей і організацій сприяло зростанню її таланту. Власники великих зал надавали їх скрипачці безкоштовно, манітобський уряд постановив не оподатковувати її прибутків, а професори, які мали концертні роялі, радо привозили їх у концертні зали, де вона мала виступати.
1942-го, як ми вже знаємо, Донна Ґресько стала переможницею Всеканадського музичного фестивалю, виконавши Мі-мінорний концерт Мендельсона, що є одним із найскладніших у світовій музиці. Тоді ж на кошти фонду допомоги для неї було куплено скрипку венеційського майстра Мішеля Деконнета, виготовлену 1754 року. Того ж року музикантка почала брати уроки гри на скрипці в уславленого Мішеля Піастро, у якого навчалася протягом чотирьох літ. І коли 1946-го вона повернулася до Вінніпеґа, то була настільки впевнена у своїх силах, що вирішила дати в рідному місті самостійний концерт. Цей виступ відбувся 2 жовтня 1946 року в переповненій до краю залі Міської аудиторії Вінніпеґа, який вміщав 4,5 тис. осіб.
«Дебют молодого генія, — як писалося в часописі «Де Вінніпеґ Трибюн», — відбувся знаменито». «Для Вінніпеґа це була подія історичної ваги», — запевняла газета «Вінніпеґ Фрі Прес» і доповнювала, що «такого грому аплодисментів уже давно не було чути в нашому місті». А через місяць у рідному місті Донна Ґресько зустріла своє повноліття.
3 лютого 1947 року відбувся її перший виступ у знаменитому «Тавн-голлі» в Нью-Йорку. За дев’ять днів до цієї події українська преса застерігала: «Це – так званий дебют, що часом перемінюється на «де б’ють». Нічого дивуватися, що артисти перед такими дебютами втрачають у вазі, моляться в церквах, часом сивіють і переживають усі страхіття сумнівів». Що ж до результату виступу скрипальки, то в часописі «Свобода» від 6 лютого 1947-го писалося: «Виступ Донни Ґресько можна сміливо назвати тріумфом молодої артистки, що повністю виправдала сподівання публіки та суворі вимоги американської критики». Закінчувалася рецензія словами, що не одному слухачеві цього вечора були спухли руки від оплесків. Для Донни той виступ став великою перемогою. Серед слухачів у залі були присутні батьки скрипальки, мер міста Вінніпеґа та численна українська громадськість.
Нагадаємо, що до програми, яку вона виконувала в «Тавн-голі», було включено «Сонату соль-мінор» Й.-С. Баха, «Концерт ре-мінор» Г. Венявського, «Ноктюрн» Ф. Шопена, «Аве Марія» Ф. Шуберта й інші досить складні для виконання твори.
Був того року ще один радісний для неї день. 10 травня 1947-го вона у свої 20 літ узяла участь у благодійному концерті в Чикаґо, виступивши разом із відомим кіноактором Голівуду Іваном Годяком, оперною співачкою Марією Полиняк-Лисогір, басом Олександром Кульпаком і зведеним хором під орудою Семена Чуби. Цього разу її гру було записано на платівку.
На початку 1948 року Донні Ґресько було подаровано так звану Монтанську скрипку Страдіварі, виготовлену в Кремоні 1730-го. І саме з нею дівчина вирішила виступити зі самостійним концертом у знаменитому «Карнеґі-голлі». В інформації про цю подію газета «Свобода» від 10 січня 1948 року зазначала: «Молода канадська скрипачка українського роду Донна Ґресько, яка рік тому виступила зі своїм першим концертом у «Тавн-голі» в Нью-Йорку й зазнала дуже теплого прийняття з боку публіки та отримала дуже прихильну критичну оцінку своєї гри, виступить із власним концертом 30 січня цього року».
А вже 4 лютого в газеті «Нью-Йорк Таймс» повідомлялося: «Донна Ґресько, 19-літня скрипачка з Вінніпеґа, що в Канаді, учора виступила з першим своїм концертом у «Карнеґі-голлі». Це – небуденно талановита дівчина. Вона вже не лише опанувала свій інструмент, а й має власне повне почуття стилю. Її сучасна інтерпретація творів свідчить про ще глибше їх розуміння в майбутньому. Найкращим осягом панни Ґресько була соната Баха. Рідко коли буває, щоби молода скрипачка виконувала її з таким опануванням і в такому широкому стилі. Усе в ній було чисте, бистре, до потреби та до світла».
Того разу її акомпаніатором був Леопольд Митман, людина поважного віку, він уже мав намір завершити свою кар’єру музиканта, але зробив виняток для цієї талановитої дівчини. А через кілька днів після цього концерту окрилена успіхом Донна Ґресько розпочала свої тривалі гастролі містами США та Канади. Окрім здійснення великого турне вона неодноразово виступала з Канадським симфонічним оркестром у Вінніпезі, Торонто та Монреалі.
Чергове турне Канадою від океану до океану скрипалька здійснила в 1949-1950 рр., розпочавши його в Новій Скотії та закінчивши у Ванкувері й Вікторії. Під час її виступу в Оттаві на концерті був присутній генерал-губернатор Канади, який у розмові зі скрипалькою торкнувся питання її національного походження й був задоволений тим, що вона визнала себе українкою. Через два роки у своєму інтерв’ю з Лідією Бурачинською, торкнувшись теми України, Донна скаже: «У ній криється наше минуле й відчуття майбутнього, українські краєвиди, народна мудрість, світ відчувань, одним словом — справжня душа народу. Тільки тоді, коли я чую українську пісню, шкодую, що володію лише скрипкою, а не голосом!»
Після повернення з турне скрипалька оселилася в Нью-Йорку та все рідше показувалася на публіці. Лише 1958 року в її мистецькому житті відчулося деяке зрушення, і вона виступила з кількома концертами у Філадельфії, Ваштнґтоні, Клівленді та Детройті. 9 листопада того ж року Донна дала доброчинний концерт у соборі Св. Юра в Нью-Йорку. Увесь дохід від цього виступу вона віддала на потреби школи, що працювала при соборі.
Донна Ґресько була людиною неординарної вдачі. Вона легко досягала найвищих вершин технічної досконалості гри на скрипці, але важко пристосовувалася до життя в суспільстві. Одна річ – бути геніальною в дитинстві та юності, інша — у віці дорослої людини. 1964-го скрипалька повернулася до Вінніпеґа та пробувала знайти себе у Вінніпезькому симфонічному оркестрі, але прижитися в колективі так і не змогла. Їй нічого не залишалося, як зайнятися приватною практикою. Так і зробила. Згодом вийшла заміж, народила сина Еріка, перебралася до Ванкувера, де теж працювала на педагогічній ниві. Та її знову потягнуло до рідного міста. Тут із 1974-го до 1979 року Донна Ґресько була концертмейстером симфонічного оркестру. 1984-го її запросили на посаду викладача й ілюстратора Манітобської консерваторії, але, пропрацювавши чотири роки, вона назавжди повернулася до Ванкувера й мешкала там уже до кінця життя. Тут і стала вдовою. Через якийсь час вийшла заміж удруге. Життя ніби налагодилося, але ненадовго, бо знову овдовіла. Донна Ґресько була людиною забезпеченою матеріально. У Ванкувері вона мала великий будинок із басейном і в гарній окрузі. Там і проживала до кінця відведеного їй Богом часу. Померла п. Ґресько в серпні минулого року, про що свідчить повідомлення в часописі Vancouver San, де писалося, що 17 серпня 2012 року після тривалої хвороби в Річмонді (Ванкувер. Британська Колумбія) на 84-му році життя померла вдова по Борну Галічсену та Чарльзу Доджаку Донна Ґресько, залишивши в смутку сина Еріка, сестер Елеонору Веб і Лорен Ґресько, брата Павла Ґресько й іншу родину.
Протягом усього свого життя Донна Ґресько була людиною добродійною, доброзичливою та доброчинною. У Канаді та США й дотепер стоїть кілька будинків для старших осіб і дітей-сиріт, кошти на спорудження яких вона жертвувала. Отримували від неї підтримку церкви та громадські організації й об’єднання. Нам же залишається втішатися, що й у нашого народу були свої генії скрипки.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...