Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, May. 25, 2018

Бринзу смакували в Рахові

Автор:

|

Вересень 13, 2012

|

Рубрика:

Бринзу смакували  в Рахові

«Гуцульська бриндзя» — а саме так лагідно називають гуцули цей продукт — свято повернення вівчарів із полонин. Щороку навесні вони виганяють овець на пасовища високо в гори, де залишаються аж до початку вересня. Попрацювавши там ціле літо, вівчарі повертаються додому та влаштовують із цієї нагоди гучні гуляння.

«Гуцульська бриндзя» — не лише дегустація овечої бринзи й страв національної гуцульської кухні, приготовлених на її основі: вівчарського кулешу, вареників, токану та вурди, а й виставка-продаж виробів народних умільців, веселі співаночки та коломийки, танці під запальні мелодії троїстих музик.

Починаючи з 2002-го фестиваль щороку проходить в одному з районних центрів Закарпаття — найвисогірнішому українському місті Рахові. Із центру колона вирушає до місця проведення фестивалю — амфітеатру «Буркут». Громада кожного села разом із вівчарями йде в національному одязі, із троїстими музиками, зі співами й танцями. Тут же народні майстри продають свої вироби: бербениці, бочечки, кінську упряж, різьблені полиці, рами, гребінці, кухонний реманент, вішаки, лавки, вишиванки, килими, ліжники, вироби зі шкіри й ще багато різного — годі перелічити.

Кожне село заздалегідь збудувало свою «кошару» — збили з дощок столи, що аж вгинаються від викладених на них смаколиків. А поруч — вариться бануш, боб-гуляш, бограч. Та найголовніше, по що приїхали численні гості фестивалю, — це бринза. Бринза для жителів цього реґіону — основ­ний продукт. Пан Василь із Ділового зізнається: «Це у нас — третій хліб. Перший хліб — то і є хліб, другий хліб — то кулеша, банош, а третій — бриндзя».

Саме слово «бринза» запозичене з румунської й означає сир. Бринзу роблять з овечого молока. Випасають овець лише чоловіки, і сир виготовляють, в основному, вони, бо бриндзя — вередлива, не любить жіночих рук. А ще її називають «гуцульською віагрою». На приготування однієї десятикілограмової голівки бринзи йде 50 л молока.

Бриндзю гуцули роблять із «будзу» (грудка сиру). Молоко підігрівають, до нього додають телячий шлунок і тримають так півтори години. «Будз» мусить добре прокиснути, опісля чого його крають, скидають у дерев’яну путину (посудину) і роздроблюють. Дрібні частинки будзу розтирають об стінки путини й опісля збивають в одну масу. Потім бриндзю крутять у зворотному напрямку, додаючи до неї підсолені куски вурди (рідина, що залишалася після першого збирання сиру, виварюється, й утворюється маса, яку збирають дерев’яними ложками й пропускають через цідило). Утворену бриндзю ретельно розтирають, перемішують і складають у дерев’яну бербеницю чи бриндзянку (спеціальна дерев’яна бочка для зберігання й транспортування бриндзі).

Пасти овець — це не лише ходити собі лісом і дихати свіжим повітрям. Тричі на день чоловіки повинні доїти овечок. За словами чабана Миколи, хоч роботи й багато, але користь від сиру — неоціненна. Тим більше, що горяни використовують його в приготуванні багатьох страв. За рік можна виготовити до 5 т овечого сиру. Частину бринзи чоловік віддає власникам овець, а все, що залишиться, забирає собі. Це може бути близько 100 кг.

На святі овечий сир продавали в кількох десятках наметів. Пан Василь, котрий у своєму господарстві має близько тисячі овець і вже 15 років робить сир, не скаржиться на відсутність покупців. Ще й ділиться своїм секретом приготування смачного сиру: «Треба багато працювати, не лінуватися, тоді й бриндзя вийде доброю. Кожен гуцул любить бриндзю. Бриндзя, кулеша, квасне молоко — це для гуцула основне, так як для всіх українців сало».

Гості, що з’їхалися на фестиваль з усієї України, купують сирну продукцію у великій кількості. Кажуть, що ціна 50 грн за 1 кг бринзи — цілком прийнятна. Незамінний складник гуцульського раціону в кожному районі готують по-своєму. Пані Оксана, учасниця свята, ділиться рецептом: «Вариме картоплю, потім відціджуєме, солиме, затовчуєме кулешу, кукурудзяну муку, потім добавляєме масло або шкварки, топиме, бриндзя і так ся слоями перекладає — і то ся називає кулеша перекладена».

Учасників фесту розважали фольклорні колективи, відбулися також виставки-продажі виробів народних майстрів та умільців, конкурси на кращого ватага, трембітаря, коломийкаря. Участь у фестивалі взяли делеґації професійних сироварів і майстрів народного мистецтва з усього Закарпаття, були гості з Івано-Франківщини та Львівщини, а також туристи з Росії й Словаччини. А насамкінець запалала традиційна вівчарська ватра.

 Оксана Нагірна

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...