Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 19, 2017

Багатогранна творчість Сергія Васильківського

Автор:

|

Жовтень 05, 2017

|

Рубрика:

Багатогранна творчість Сергія Васильківського

Сергій Васильківський. Автопортрет

В образотворчому мистецтві України, яке активно розвивалося наприкінці ХІХ-го і на початку ХХ ст., важливе місце зайняв художник Сергій Васильківський (19.10.1854-7.10.1917). Ліричність природи Харківщини, де він народився у місті Ізюмі, пробудила у хлопця здібності до малювання. Перші уроки малярства він отримав у харківській гімназії, в якій його педагогом був Дмитро Безперчий, учень Карла Брюллова. Живописець намагався передати студентам науку перспективи, композиції, техніку акварелі й олійного малярства. Сам любив зображувати краєвиди Харківщини, тож заохочував учнів робити те саме. Часто водив їх на виставки до картинної галереї, в якій експонувалися твори Айвазовського, Шишкіна, Саврасова, Перова, Крамського, Маковського, М’ясоєдова, Рєпіна, Ярошенка й інших художників реалістичного напрямку.
Батьки Сергія, котрі 1861-го переїхали до Харкова, наказали синові піти на науку до Харківського ветеринарного училища. Не скінчивши шостого класу гімназії і того ж училища, Васильківський із 1873 року став працювати службовцем при Харківській скарбниці, а через два роки перейшов до Києва. Не звертаючи увагу на добру посаду і погрози батька зректися його, Сергій поїхав до Петербургу, й успішно здавши іспити, восени 1876-го був прийнятий до Академії мистецтва. Жити і навчатися було не легко. На проживання заробляв ретушером у фотографа та копіював картини на продаж. Вчився дуже добре, за що його нагородили срібними медалями.
Щоліта він їздив на Харківщину, звідки привозив етюди і завершені композиції, над якими працював узимку. Перші малюнки Васильківського походять із 1880 року — «Дерево на узліссі» та «Журавлівка», в яких відчувається притаманна художня мова самого маляра. А в картинах «Етюд дерева» та «Коробів хутір. Луки», намальованих 1882-го, мистець уважно передав об’ємність та контури одного дерева та групи дерев на берегах річки. 1883 року художник намалював картини «Весна на Україні», «Після дощу», «Вечір над річкою», «Пейзаж» та інші.
Під час навчання в Академії мистецтв (1876-1885) Васильківський створив чимало картин, найвідоміша з них — «По Дінцю», за яку отримав велику золоту медаль. Після завершення навчання в академії, у березні 1886-го маляр виїхав до Франції для подальшого вдосконалення своєї професії, звідки здійснив подорожі до Англії, Іспанії, Італії і не тільки. У цих державах вивчав малярські твори у музеях і на виставках, зокрема українського пейзажиста Івана Похитонова (1850-1923). Перебуваючи у Франції, Васильківському найбільше подобалися пейзажі художників-реалістів Теодора Руссо, Жюля Дупре, Каміля Коро, Констана Тройона, Жана-Франсуа Мілле й інших. Близько 40 копій він зробив із спадщини цих мистців. За два роки перебування за кордоном художник створив біля 50 мистецьки завершених робіт, з яких десять переслав 1888 року до Петербургу на виставку до академії.
У травні того ж року Васильківський повернувся до Росії, відтак, переїхав до Харкова. Тут він оселився у невеликому будинку своїх батьків, де влаштував собі майстерню і проживав у ньому до кінця свого життя. Для його творчості у 1890-1917 рр. характерне збагачення кольорових відтінків та розширення емоційного діапазону пейзажів. Про це свідчать такі роботи, як «Травневий день», «Сільська вулиця», «Осінь», «Околиці Харкова» та «Маки цвітуть». Часто художник звертався до сільських краєвидів в усі пори року. Коли він побував у селах Сорочинці, Опішні, Коробах та в багатьох інших місцевостях на Полтавщині, то звідтам художник приносив із собою пейзажні твори, на яких зображено не лише села з їхніми хатками, але й зелені верби над річками, береги наповнені водою, ширину горизонтальних просторів тощо.
У художній спадщині маляра залишилося кілька десяток картин історичної тематики. Він створював їх усе своє життя. Васильківський малював простих козаків-учасників у боротьбі проти татар, турків та польських загарбників українських земель у ХV-ХVІІІ ст. та охоронців рідного краю. Саме такого козака-запорожця він зобразив на сторожі, який у гаю під лісом залишив свого коня, а сам спершись на рушницю, стоїть та уважно наглядає, чи не підступає ворог. В інші роки Васильківський намалював картини «Козак у степу», «Пейзаж із козаком», «Козак і дівчина. Побачення», «Похід козаків», «Підношення клейнодів», «Козачий пікет», «Сутичка запорожців із татарами», «Запорожець» і ряд інших. 200-річчю від заснування Петербурга художник присвятив свій твір «Огляд Петра І Харківської фортеці 1705 року».
На зацікавлення художника історичним минулим України вказує серія акварельних портретів, виконаних до альбому «З української старовини» з передмовою Дмитра Яворницького (1900). До цієї групи входить 27 творів із портретами Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Петра Могили, Івана Мазепи, Василя Кочубея, Мартина Пушкаря й інших, зображених на весь зріст, які виставляв на виставці в Харкові 1912-го разом із 111-ма своїми творами.
Помер художник 7 жовтня 1917 року, за 12 днів до своєї 36-ї річниці, залишивши за собою унікальні твори образотворчого мистецтва, позначені особливістю його манери письма. Увесь доробок художника начисляв понад 3 тис. творів, з яких, на превеликий жаль, близько 500, разом із його особистими архівними матеріалами, згоріли в будинку Харківського історичного музею, який під час останніх боїв за місто у серпні 1943-го німецькі окупанти навмисно підпалили. Тоді зникло 400 оригінальних малюнків для альбомів «З української старовини» та «Мотиви української вишивки». Зараз збірка творів Сергія Васильківського в музеї Харкова нараховує лише 25 експонатів.

Школярів навчають образотворчому мистецтву

Софія Калина

В Україні стартувала освітня програма з сучасного мистецтва для школярів, яка отримала назву «Мобільна школа візуальної освіти». Її ініціатором виступив Центр візуальної культури, а викладачами стали відомі молоді художники та режисери Леся Хоменко, Євген Самборський, Жанна Кадирова, Саша Протяг, Борис Кашапов, Алевтина Кахідзе, Маша Воротиліна, Оксана Кузьміна і Марія Куліковська. «Кожен викладач готує теми, близькі йому професійно та особисто, — розповідає Руслана Козієнко, координатор проекту. — Курс більш-менш охоплює найпопулярніші візуальні медіуми сучасного мистецтва. Будемо говорити про зв’язок кіно і повсякденності, партисипативну фотографію, перформанс, роботу з відео- і монтажними програмами, роботу з пам’яттю і мапами, колаж, нову естетику тощо. Також буде урок малювання».
За задумом ініціаторів проекту, «Мобільна школа візуальної освіти» покликана дати дітям та підліткам елементарні інструменти, необхідні для розуміння сучасного мистецтва. «Адже зусилля, які ми витрачаємо на сприйняття художнього образу, також сприяють виробленню суспільно корисних навичок: відкритості до іншої перспективи, готовності долати власні стереотипи й упередження, соціальної чутливості та критичного мислення. Тобто вміння розуміти і осмислювати мистецтво одночасно сприяє розумінню «іншого» та, відповідно, взаєморозумінню та толерантності. Крім цього, нам також хотілося б навчити дітей дивитися на мистецтво як на засіб осмислення власного досвіду та навколишньої дійсності, а також як на інструмент її трансформації, доступний кожному, а не виключно «великим художникам» чи «геніям», — пояснює п. Козієнко.
Перше заняття «Мобільної школи візуальної освіти» пройшло у загальноосвітній школі-ліцеї інформаційних технологій № 69 у Маріуполі. Його провела художниця Леся Хоменко, котра для свого уроку розробила спеціальні плакати, які допоможуть дітям орієнтуватися в основних віхах історії сучасного мистецтва.
За словами Руслани Козієнко, наразі школу запустили у пілотному форматі. «Після завершення курсу в маріупольському ліцеї та проведення роботи над помилками, ми, звісно, були б раді, реалізувати цю програму на базі й інших шкіл, якщо буде така фінансова можливість, — зазначає координатор. — Також нам би хотілося включити цей курс до загальної шкільної програми на постійні основі. Але це вже порушує питання освіти викладачів. Зараз заняття проводять дев’ять художників. Щоб продовжити їхню справу, треба освоїти програму курсу, а це буде посильно лише людині з відповідною мистецькою чи культурологічною освітою».

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Loading...