Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 18, 2018

Альбом офортів Залеського та Шевченка. До 150-річчя появи видання

Автор:

|

Липень 30, 2015

|

Рубрика:

Альбом офортів Залеського та Шевченка. До 150-річчя появи видання
Вид на Кара-Тау з долини Апазир

Вид на Кара-Тау з долини Апазир

Ім’я Броніслава Залеського (1820-1880), польського історика та художника, тісно пов’язане з життям Тараса Шевченка, зокрема в час заслання Кобзаря в Оренбурзі. Студент і член таємного товариства при Дерптському університеті Залеський був заарештований царською владою, а після двох років в’язниці — висланий до Чернігова. Був звільнений 1845-го, повернувся у Вільно, де проживав і займався революційною діяльністю польських гуртків і 1848 року його знову заарештували, віддали в солдати та заслали до Окремого оренбурзького корпусу.
Наприкінці 1849-го, коли Шевченко повернувся з плавання Аральським морем, Броніслав Залеський познайомився з Тарасом і заприятелював із ним. Поляк мав здібності до малярства і був радий вчитися мистецтва в українця. Вивчав творчість свого вчителя, старанно копіював його малюнки, створені під час експедицій Тараса, й інші твори, не призначені для звітів із відряджень і мандрівок. Під впливом Шевченка, Залеський засвоїв його стиль акварельної техніки.
На початку 1850 року художник намалював автопортрет, який довгі роки вважався роботою Шевченка, але у 1950-х рр., вивчаючи епістолярну спадщину Залеського, було встановлено, що це насправді — автопортрет останнього. За технікою виконання він — слабший за Шевченкові твори, тут відсутні пропорції тіла, ненатуральний поворот голови. Лиш манера виконання подібна до Шевченкової.
Р. Собанська, дружина подільського поміщика Людвіка Собанського, матеріально допомагала польським засланцям в Оренбурзі, в т. ч. і Залеському. Він і пізніше висилав як подяку їй свої малюнки.
Отже, спільна робота між малярами в Оренбурзі дала Броніславу першу професійну грамоту. Засвоював він її і під час експедиції на Мангишлак у гори Кара-Тау й Ак-Тау, що відбулася влітку 1851-го. До речі, Залеський і Людвіг Турно вмовили керівника експедиції Олександра Антипова взяти з собою й Шевченка. Так і сталося, бо пішов на зустріч їхньому проханню перший комендант Новопетровського укріплення Антон Маєвський. І малярі, звільнившись від строгого нагляду, робили зарисовки та знайомились із життям казахських аулів. Про можливість учитися малювати у Шевченка і широко використовувати свої здібності, Залеський писав у своєму листі до Аркадія Венгржиновського. Тими ж часами датується малюнок художника «Шевченко серед товаришів».
Після повернення з тієї подорожі, шляхи малярів розійшлися. Не бачився Залеський із Шевченком кілька років, але обидва жваво листувалися. Відомо про 16 листів Шевченка до Залеського, два автографи яких зберігалися в Ягеллонській бібліотеці, решту 14 було виявлено в Краківському національному музеї. Вперше листи опублікував 1883 року в журналі «Киевская старина» Михайло Драгоманов. Шевченко надсилав свої малюнки Залеському, а той продавав їх. Кілька останніх зустрічей між ними відбулися восени 1859-го у Петербурзі й узимку 1860 року, коли Залеський працював над проектом реформ кріпацької системи як представник західних областей Росії. Без сумніву, він використав цей час для навчання малярства у Шевченка.
У березні 1860-го Залеський через недугу виїхав за кордон і вже в Росію не повернувся. У Парижі він став секретарем і бібліотекарем польського Історично-літературного товариства і був редактором його річників. До одного з них він написав статтю «Польські засланці в Оренбурзі», де дуже тепло згадував Шевченка. 1864 року він закінчив працю над альбомом «Життя киргизьких степів», який вийшов 1865-го. Там було подано 22 офорти, в яких помітний вплив Шевченка. Частина цих ілюстрацій така близька до акварелей Шевченка, на підставі яких постає питання, які гравюри — Залеського, а які — Шевченка. Цікаву статтю про цей альбом помістив журнал «Искусство» (ч. 3, 1961), її автором є Глафіра Паламарчук, дослідниця образотворчої спадщини Шевченка.
Образотворчий матеріал альбому показує звичаї та побут казахського народу та природу Казахстану. У передмові до видання Залеський зізнався: «Пропонований мною матеріал не є ні історичним дослідженням, ні працею з етнографії, тим більше не можна його назвати замітками туриста. Перебуваючи у політичному засланні у цьому далекому краї, я провів там довгих дев’ять років і неодноразово перетинав його обширні простори. Малювання для мене було не тимчасовою забавою. Години, проведені з олівцем у руках були для мене найкращими у той період. Це були години натхнення та забуття пекучої печалі»
Альбомом Залеського цікавилися різні польські й українські дослідники. Григорій Владимирський у співавторстві з О. Савіновим видав книжку «Шевченко-художник». Обидва літературознавці й інші, хто досліджував творчість Шевченка та Залеського, малюнки й офорти поділили на три групи. До першої з них зарахували композиції польського художника, зроблених із малюнків Шевченка.
До другої групи альбому ввійшли офорти Залеського за його власними оригінальними рисунками, що їх мистець створив, мандруючи в Мугоджарські гори й Ак-Мечеть.
Останні десять гравюр в альбомі «Життя киргизьких степів» складають офорти за малюнками Шевченка. Всі вони вважаються оригіналами українського художника, до числа яких можна додати ще дві гравюри — «Ущелини на Мангишлаці» та «Сад Мангишлака». Щоб підтвердити, що це — роботи Шевченка, для них досі не знайдено оригіналів. Але манера виконання цих малюнків — притаманна Шевченкові. На другому офорті намальовано пейзаж із дуже дивовижно порослими тутовими деревами, скелями та камінними сходами. Листя на гілках торкається землі, на якій бачимо їхню тінь, детально та скрупульозно витончені штрихами Шевченкового пензля.
У цьому альбомі, за різними ознаками, знайшли місце технічно перенесені з малюнків Тараса офорти «Кладовище Агаспеяр», «Долина Апазір», «Ханга-Баба», «Гірське пасмо», «Ак-Тау», «Крейдяні гори», «Аульє-Тау» і «Могила киргизького святого». Коли експедиція зупинилася та почала досліджувати поклади вугілля в яру, то поблизу було кладовище й урочище Агаспеяр, а також колодязі та джерела на Мангишлаку, якими зацікавився Шевченко. Під час тієї зупинки, він вивчав стародавні архітектурні споруди на кладовищі, що знайшли відображення у творах мистця. За одним із малюнків Шевченка Залеський зробив офорт, про який написав: «Це — одне з найкрасивіших кладовищ на Мангишлаці. Білі гори Ак-Тау, фантастичної форми, немовби гірляндою оточують долину, на якій розкинулося кладовище. Кількість гробниць на ній — незчисленна». «Поряд із великими монументами на кладовищі є безліч малих пам’ятників-усіх видів», —продовжував він свій опис. А про останній офорт написав: «Ця могила неподалік від Чир-Кала ховає в собі, за словами киргизів, останки Далісмена, звідки й її назва. Словосполучення «мулла-аульє» означає «могила святого». Не буде зайвим додати, що під час останній відвідин Петербурга 1860 року Залеський за дозволом Шевченка вже тоді копіював його малюнки, про що зізнався в останньому листі до поета. Маючи необхідні для гравера знання та навички, які міг дати Шевченко Залеському, останній виїхав до Риму, де виконав велику гравюру, на якій зобразив римський Колізей. Дослідження його офортів, що ввійшли до альбому, дали можливість точно встановити, що Залеський був учнем Шевченка.
Дуже важливо додати, що не був би знайомий Б. Залеський із Р. Собанською, не було б видано альбом «Життя киргизьких степів». Вона постійно листувалася з польським мистцем ще під час його заслання, і просила надсилати їй найдетальніший опис побуту польських засланців і місцевості, де вони перебували. Намовляла його працювати над малюнками чи начерками тих країв, де засланцеві довелося побувати. Той спочатку відмовлявся, бо не вважав, що його роботою зацікавляться поляки. Однак, Собанська переконала його і мистець дотримав свого слова.
Рисунки самого Залеського виявити було важко, бо його начерки з різних років і різних місцевостей забирав собі В. Перовський. Перебуваючи у Петербурзі поляк повернувся до роботи над образотворчими матеріалами, репродукції яких були надруковані в альбомі «Життя киргизьких степів». Це видання привернуло неабияку увагу різної читацької публіки та набуло загального визнання.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...