Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Jun. 18, 2018

Граната для депутата або Дамо жару заради піару

Автор:

|

Квітень 01, 2016

|

Рубрика:

Граната для депутата або Дамо жару заради піару

 
У вихідних даних багатьох видань зустрічаємо застереження на кшталт «Редакція не зажди поділяє думки авторів». А ми під своєю новою рубрикою вирішили вміщувати саме такі тексти, зміст яких викликає сумніви – публікувати чи ні? Це питання будемо вирішувати дуже просто. Винесемо на суд читачів. Хоча б з поваги до принципу свободи слова. Ще, щоб заохотити вас до роздумів. У чомусь навіть спровокувати на дискусію. Адже латинське слово «controversia» перекладається як «суперечність», «неоднозначність». Тож читайте, заперечуйте, коментуйте!

 

Як і переважна більшість новин з претензією на сенсаційність, ця вперше з’явилася у мережі Facebook. Народний депутат від ВО «Батьківщина» Ігор Луценко ввечері 30 березня написав таке: «В машину Парасюку хтось кинув гранату. Їду зараз туди».
Так логічно виникло перше з довгої низки запитань по суті цієї зліпленої з погано зістикованих клаптиків історії. Насторожує навіть не місце появи інформації, а її першоджерело. Чому Ігор Луценко? Не дивно, якби це повідомлення ми прочитали на сторінці Арсена Авакова. Той через Facebook ледь не цілим Міністерством внутрішніх справ керує. Та й про події кримінального характеру мав би дізнаватися в числі перших. Посада така. А тут… Щось не доводилося чути про особливо теплі стосунки Володимира Парасюка з Ігорем Луценком. Настільки ніжні, щоб йому першому розповідати про біду. Цілковито різні люди. Позафракційний уродженець провінційного села і столичний хлопець, інтелігент, твердий «юліанець». Аж раптом: «Їду зараз туди»!
Тепер про цікавий нюанс, на який у здійнятому галасі чомусь ніхто не звернув уваги. Написано, що в машину кинули гранату. Наголосимо – в машину. Якщо так твердять, то мається на увазі в середину, в салон. Отже, потрібно поцілити у віконце або у відчинені дверцята. Таке вдасться лише з дуже близької відстані. І потрібен такий собі камікадзе, бо нападник неодмінно потрапить у зону враження уламками своєї ж гранати. А камікадзе у нас, за образним висловом Арсенія Яценюка, водяться лише в його уряді.
Тоді що ж сама жертва невдалого замаху? Володимир Парасюк у своїй розповіді виявився доволі багатослівним, повідомивши у кількох реченнях що:
– вибух був великої потужності,
– чотири чужих машини побиті,
– найбільше постраждав джип, який стояв поряд,
– авто Парасюка не ушкоджене,
– самого його теж не зачепило, хоча уламки пролетіли повз вухо,
– якби 50 сантиметрів вбік, вони потрапили б у нього.
Так виникають наступні запитання. Якщо постраждали чотири машини, то чому ми повинні повірити, начебто цілилися в ту, яка залишилася цілою? Якщо уламки просвистіли повз вухо, це означає, що нардеп уже вийшов з машини. Тоді чому він не потрапив під ударну хвилею потужного вибуху? Врешті, звідки така впевненість про 50 сантиметрів, лінійкою виміряв чи що?
І ще одне твердження неушкодженого зі статусом «постраждалого». За його словами, кинули гранату або вибуховий пакет з якимись шайбами. Я кажуть в Одесі – це дві великі різниці. Чому шайби, а не гайки, болти, рубані цвяхи, чим зазвичай зловмисники начиняють саморобні вибухові пристрої? Може вдалося підібрати кілька шайб? Тоді де вони, чому не продемонстровані для більшої переконливості?
Все це можуть легко пояснити фахівці з галузі піар-технологій. Найміцніше у свідомість западають саме перші речення новини. Сказано, що граната і в машину Парасюка, значить усі в цьому будуть переконані. Навіть читаючи потім про вибухові пакети, вухо, відсутність ушкоджень та все інше, що суперечить стартовому твердженню.
Ще для закріплення потрібного матеріалу теорія радить застосувати так званий ефект візуалізації. Тобто, опублікувати кілька фотографій. І байдуже яких. Люди однаково побачать те, що хочуть, а не те, що справді відображено. В нашому випадку теж є світлини з місця події. Правда, понівечених потужним вибухом автомобілів не знайдено. Безсумнівно, бачимо авто поліції. Але це свідчить лише про те, що приїхали правоохоронці, а не про масштаби ушкоджень. А ось «задок» джипа, отого, який найбільше постраждав. Тільки від чого? Бо виразно видно лише наліплені вище бампера кольорові плакатики.

MICT_a__джип
Втім, повернемося до нардепа Ігоря Луценка. Точніше, на його сторінку в той сам Facebook: «В момент, коли він (Парасюк) приїхав додому, запаркувався, кинули щось по потужності як ргд. На щастя, метрів 5 не долетіло». Це вже, очевидно, враження від побаченого. Твердити про тип гранати вправі лише експерт. Натомість Ігор Луценко, як можна зрозуміти з його слів, має про армію доволі туманне уявлення. На озброєнні українського війська все ще перебуває стара радянська «РГД-5». Це граната оборонного типу. Заряд масою 110 грамів тротилу розкидає уламки в радіусі 30 метрів.
Тут можуть заперечити. Мовляв, відкрито кримінальне провадження за статтею «замах на життя державного діяча». Ну і що? Подайте заяву, що на вас скоєно замах, і її змушені будуть прийняти до розгляду. Лише з однією різницею – не назвуть державним діячем.
Отож, наважимося на припущення, яка здається найбільш імовірним. Усе це надто нагадує виставу. На Володимира Парасюка впродовж недавнього часу вилилося вже чимало компромату. І про лобіювання при наданні комусь привабливих посад, і про земельку, виділену його родичам, і про підозрілі пригоди в тилу ворога… Та ще гірше, що тепер і цього нема! Преса почала забувати. Треба щось робити! Ні, стосовно факту якогось там вибуху сумніватися не варто. Найімовірніше, він таки був. Але заради того, щоб тебе, призабутого, знову назвали державним діячем, можна і страху натерпітися. Під таким кутом зору цілком зрозумілою стає і роль Ігоря Луценка.

MICT_a__Парасюк
Чекайте, невже в усій цій історії нема нічого позитивного? Є! Тепер ми знаємо, який автомобіль у Володимира Парпасюка. Subaru Legacy Outback. Як для скромного вихідця з низів і вірного слуги народу – дуже круто!
Мирослава Колядинська.
Післямова
Традицією нової рубрики стане редакційний висновок після підпису автора. Ось, що хочеться зауважити цього разу. Закони державні приймають люди. Тому вони бувають далекими від досконалості. А фізичні закони безсумнівні, бо їх диктує природа. Один з них – закон збереження і перетворення енергії. Будьте певні, він діє у політиці. Тому якби наші обранці скеровували свою енергію не на політиканство, а на законотворчість, ми б їх любили і поважали.
Ви з цим погоджуєте чи ні? А може маєте зовсім іншу думку з приводу щойно прочитаного? Тоді залиште свій коментар на сайті «Моста» (http://meest-online.com/).
Редакція.

About Author

meest-online.com

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...